7 Травня, 2021

3.3. Ви написали сценарій. Що далі?

Від Пекур Катерина
Пекур Катерина

Пекур Катерина

Письменниця, сценаристка, фанатка науки у творчості і навпаки. Лікар у зав’язці. Адмін ФБ-спільноти ЛІТавиці, авторка блогу.

Усі дописи

До кого ми йдемо зі своїм продуктом?

Це залежить від того, чи ми продаємо повний метр, чи заявку на серіал.

Повний метр (ПМ) – сфера дещо проблемна в нашій країні, попри пожвавлення, яке сталося в останні роки. ПМ вимагає значних коштів, які, як правило, непосильні для окремих продакшенів і навіть концернів. Якщо ви раніше не працювали в кіно, але хочете продати ПМ, вам треба вийти на когось, хто допоможе вам в цьому темному лісі. Приміром, на режисера, який зацікавиться вашим сценарієм і захоче його знімати.

Разом з режисером ви можете почати пошуки фінансування: обійти продюсерів, спонсорів, податися на пітчінг Держкіно (пітчінг – конкурс презентацій, на якому спеціальне журі обирає, кому виділити гроші, у даному випадку – державні). Будь-якого з цих джерел самого по собі замало. Навіть якщо ви виграєте пітч Держкіно, і вам насправді дадуть гроші (але це дуже неточно)), не обійтися без інших спонсорів. Часом команди фільмів, які вже знімаються, подаються на ще якісь пітчінги, приміром, зарубіжні, щоб залучити додаткові кошти.

Крім того, ви можете напряму шукати доступ до продюсерів – як правило, з великих кіноконцернів та найбільших телеканалів, які беруться за часткове фінансування ПМ. Але далі шлях буде такий самий: пошук грошей разом з цими продюсерами, подача на пітч Держкіно тощо.

Коли гроші виділено, почнеться робота: переписування вашого сценарію і, власне, виробництво. Залежно від бюджету і удачі, до появи фільму на екранах може пройти від пари років до вічності.

 

Серіальна культура наразі переживає в усьому світі друге народження. Те, що вважалося заповнювачем для ефірного телебачення, неінтелектуальною жуйкою – стає мейнстримом, майданчиком для експериментів, джерелом великих гонорарів і слави. Тож, якщо ви готові продати концепт серіалу – це, можливо, ваша майбутня історія успіху.

Щоб продати сценарій серіалу (у даному випадку я маю на увазі заявку на серіал, про що ми говорили у попередніх випусках), треба дістатися до тих, хто дає гроші на серіали – або знає, де їх взяти. Це великі телеканали, кіноконцерни і продакшени/кіностудії. Рішення про виділення чи пошук грошей приймають продюсери, але до них матеріал може потрапити як безпосередньо (якщо ви знайдете спосіб), так і через головного редактора каналу чи кіностудії, шеф-редакторів, відбірника каналу тощо.

Відшукати мейли і навіть прямі контакти всіх цих людей, як правило, можна – соцмережі вам у поміч. Майте на увазі, що вони, як і  редактори книжкових видавництв, завалені самопливом (часто неякісним і графоманським) і можуть неадекватно реагувати на ще один лист з геніальною ідеєю. Але бути поміченим тут – не питання фантастики, а питання вдалої самопрезентації.

Іноді (не часто, але й нерідко) редактори продакшенів можуть писати оголошення про пошук нових ідей. Приміром, якійсь продакшн (кіностудія) на замовлення кіноконцерну чи телеканалу шукає ідеї романтичних комедій, чи детективів, чи шкільних мелодрам. Якщо ви дізнаєтеся про такий пошук (з соцмереж чи зі слів ваших друзів-кіношників), ви маєте шанс продати вашу заявку. Можливо, й більше – стати головним автором нового серіалу.

Часом великі кіностудії проводять платні навчальні пітчинги, на які можна прийти як учасник (це дорожче) або слухач (це суттєво дешевше). Учасник пітчу презентує свій проект перед продюсерами цієї кіностудії (і дружніх каналів, з якими вона співпрацює). На пітчі вас точно вислухають (пізніше ми поговоримо, чому в інших умовах це може бути проблемою), порадять, як покращити ваш продукт і його представлення. Але такий пітч – навчальний захід, де учасникам і слухачам пояснюють на прикладах, як презентувати себе, яких помилок уникати. Не варто очікувати, що ваша ідея буде куплена. Але я була свідком приголомшливого успіху на такому пітчі. Автору вдалося з перших секунд захопити увагу аудиторії і сильно зацікавити жюрі. По фіналу пітча аж виникла суперечка між продюсерами: хто “забирає” автора з його матеріалом собі? Проект був знятий і вже вийшов на екрани.

Час від часу кіностудії/продакшени (а також команди сценаристів і продюсерів) відкривають сценарні курси, після яких теоретично можна отримати роботу – принаймні, її обіцяють. Такі курси вкрай недешеві, але можуть дати вам досвід роботи з продюсерами-потенційними роботодавцями, дізнатися про їхні вимоги і смаки. Крім того, вас там навчать працювати на кінофабриці – дадуть ремесленні навички, корисні на нашому ринку. Проте працевлаштування, звісно, це не гарантує.

Іноді вам потрібна просто удача. Опинитися в потрібному місці і в потрібний час. Одна з моїх подруг, раніше журналістка, продала свій дебютний проект, випадково заговоривши з людьми, що пили пиво на лавці біля неї. Ще й вночі в сумнівному районі, кхе! Але співрозмовниками виявилася головна редакторка телеканалу і її чоловік (так, ці люди теж п’ють пиво!). Як пізніше розповідала мені сама ця редакторка, вона мала сильний скепсис щодо дівчини, яка заявила, що має ідею фільму. Але розмова виявилася напрочуд вдалою. На наступний день авторку запросили в офіс і підписали договір. Її проект також було успішно знято.

Крім того, ви можете спробувати долучитися до проекту, який розробили інші сценаристи. Як правило, над серіалами працює команда, так звана сценарна група. Є різні принципи роботи таких груп. За одною схемою в групі є головний автор, який є автором ідеї, розробником горизонтальної (наскрізної) історії, і рядові сценаристи, які вигадують вертикальні (посерійні) історії і безпосередньо пишуть кожну серію від початку до кінця (під керівництвом головного автора). Можлива інша схема, за якою головний автор теж розробляє концепт і керує сценарною групою. Але написання кожного окремого сценарію віддають відразу 2-3 сценаристам: один розробляє сюжет на рівні заявки і синопсису, другий – пише поепізодник, нарешті, третій – діалоги. Це дозволяє «усереднити» якість вихідного матеріалу. Адже всі автори мають різний стиль, рівень майстерності тощо.

Молодий автор без досвіду може спробувати зайти сценаристом на малобюджетні проекти, де можна навчитися писати окремі стадії сценарію. У разі удачі можна просунутися далі.

Загалом, якщо ви хочете писати сценарії, але не маєте ані грошей, ані досвіду, читайте, займайтеся самоосвітою – і пробуйте знайти роботу на малобюджетних, ба навіть трешевих серіалах. На них немає черги іменитих авторів, і часом люди не хочуть бачити там своє ім’я в титрах 😊 але ви можете спробувати свої сили, отримати перші практичні знання, репутацію і зв’язки. Саме вони допоможуть вам почати шлях в сценаристиці. Не хвилюйтеся – автора, який готовий вчитися і стати «бійцем фабрики мрій», помітять навіть там.

Взагалі – не бійтеся йти через «зв’язки». В кіно це всесвітньо нормальна практика. Це не означає, що вам дадуть роботу по блату. Бізнес не виносить блата, бо має заробляти. Але ваші друзі можуть розповісти вам про пошук авторів та ідей, чи порадити саме вас, якщо їхні колеги шукатимуть сценариста. Роботодавець НЕ прийме вас без тестового завдання чи співбесіди. Але саме зв’язки допоможуть вам потрапити на цю співбесіду.

Як же поговорити з продюсером і бути почутим? Для цього треба трошки «пройтися у його взутті» – що ми й зробимо наступного разу.

 

Поділитися

Поділитися на facebook
Поділитися на twitter
Поділитися на telegram

Інші статті з цієї серії:

1. 1. Сценаристика і як з нею вижити, якщо ви письменник

Написання історій для кіно – один зі шляхів монетизувати письменницький талант. Але на цьому шляху письменнику доведеться змінити багато своїх звичок. Щоб стати ще кращим письменником!

5
Читати далі »

1.4. Сценаристика і як з нею вижити, якщо ви письменник

Для письменника, особливо відомого, тон і кількість правок в сценарії може виявитися несподіванкою. Ми звикли до поваги і тактичності (хай яких!), а не до такого! Чому все так – і як з цими жити?

5
Читати далі »
0