1.6-7. Сценаристика і як з нею вижити, якщо ви письменник

Скажи «друг» і входи. Якщо готовий

Я знаю письменників, що створили свої сценарії, і ці сценарії були куплені – але люди не змогли працювати у цьому бізнесі. Бо робота в кіно – справа цікава, але часто невдячна, пов’язана з неприємною критикою. А самолюбство письменника – дуже уразливе, і вам треба серйозно подумати, чи ви хочете собі такої долі, навіть ціною гонорарів. Хоча кіно привчить вас до думки, що критика не свідчить про вашу нездалість. Це лиш задача, яку треба вирішити до настання дедлайну. А ви – цілком собі цінні й попри критику.

Я знаю відомих авторів, які кинулися у велике кіно і дуже здивувалися тому, що геть усі їхні навички нічого не вартують, і треба вчитися ходити. Ці автори самі розповідали про це на зустрічах.

Кіно – достобіса складний бізнес, в якому, ймовірно, вам треба буде навчитися їхати на велосипеді на ходулях і одночасно жонглювати. У цьому бізнесі можна непогано заробляти, причому достатньо регулярно, що й не снилося українським літераторам. Хоча, якщо ти покажеш себе достатньо добре, то тобі не буде коли їсти, читати, дивитися фільми і спати під пледиком. Бо кіно – це потогінна фабрика у найгіршому сенсі слова.

Але, коли ви пройдете цю школу, ви станете набагато крутішим письменником, хоча вчитися інструментарію літератури, ймовірно, вам доведеться почасти заново.

Як зайти у сценаристику, якщо ви готові?

Перш за все, читати книжки з драматургії та сценарної майстерності. Насправді, будь-які, які вам трапляться. Як я вже казала, вони приблизно однаково корисні, бо розповідають про одні й ті самі, насправді досить обмежені, принципи побудови історії. Знайти ці книжки можна в книгарнях і в інтернеті. Десь з 4-ї чи 5-ї ви зрозумієте, що автори повторюють одні й ті самі речі різними словами, хоча припускаю, що якесь з викладень може дати вам набагато глибше розуміння сценарію, ніж інші. У різних авторів, приміром, є різні приклади дроблення сценарію на етапи, вони уважніше розбирають філософію сторітелінгу, чи конфлікту, структуру діалогів тощо, приводять приклади з різних відомих фільмів чи малюють різні схеми.

Крім того, можна прослухати безкоштовні онлайн-курси зі скрінрайта і сторітелінгу, зазвичай англомовні, які є в мережі. Також незле прослухати щось базове по кіновиробництву. Як правило, на цих курсах є текстова версія для слабкочуючих, тому, якщо ваша англійська недосконала, ви можете зберегти і перекладати ці файли для себе. Звісно, є й очні сценарні курси і майстерні, а також платні курси від зарубіжних вишів. Будьте готові до високої і навіть захмарної вартості такого навчання, і до того, що роботу після них ви необов’язково отримаєте. Але, припускаю, комусь це може здатися корисним.

На сайті Літавиці, в освітньому розділі, є посилання на деякі зі згаданих курсів і назви деяких книжок. З цього можна почати – щоб рухатися далі.

Що робити згодом?

Писати і пробувати шукати роботу. Або навпаки – шукати роботу і вже там показувати себе. Хоча дана тема надто об’ємна і їй далі буде присвячено окремий цикл дописів. Скажу лише, що без удачі тут не обійтися. Можливо навіть, спочатку доведеться попрацювати на якісь дотичній до сценаристики роботі. Це звичайна практика на Заході – люди, що прагнуть сценарної кар’єри, можуть кілька років носити каву «справжнім» сценаристам, перш, ніж їм дозволять написати якісь технічні уривки. У нас немає такої вибудованої ієрархії, але це і добре, і погано. Добре, бо це поле для можливостей. Погано, бо точних рецептів не існує.

Хоча, здається, ми надто заглибилися у справи та бізнес. Але ж історії – вони живі.

Дамаська сталь, або Фінальний вбоквел

Всі хороші автори конструюють історії – і всі автори проживають свої сюжети, байдуже, в якій сфері вони працюють. Для сценарію планування і конструювання є головною навичкою, але це не значить, що сценарист не вживається у своїх героїв хоча б трішечки.

Для книжки проживання, на мій особистий погляд, домінуюча штука. Але й без ремесла хорошу книжку не написати. Також ремесленні навички потрібні, якщо ви збираєтеся писати три романи на рік і заробляти цим. Хоча я ще не бачила дійсно захопливих, легендарних книжок, які б були написані по три штуки за рік. Бо внутрішня робота над книгою має тривати довго. У всіх по-різному, звісно, але культовий, само-живий текст має куватися, як дамаська сталь. Писатися, потім частково ламатися і переписуватися, потім ще раз і ще, допоки від початкового плану мало що лишається. На виході людство отримує дещо важливе, історію, яка бентежитиме розуми кількох поколінь людей. Але навички планування історії, ремесло – народять такий текст набагато швидше, і ви встигнете сказати більше!

Звісно, хорошого сценарію це теж стосується. Але написати такий сценарій значно важче. Бо усе те, що я сказала про хороший текст, треба очистити від усіх деталей, крім голої сцени в театрі Шекспіра. Тоді стане видно, чи була ця історія геніальною.

Бажаю вам багато геніальних історій.