1.4. Сценаристика і як з нею вижити, якщо ви письменник

Джаст бізнес

Як ми вже знаємо з попередніх випусків, сценарист має розумітися у кіновиробництві – інакше його твір ніколи не буде екранізований. Точніше, може – але після того, як його вщент перепишуть ті (або за наказом тих), хто розуміє технологію і порахував наявний бюджет.

Кіно – байдуже, чи ми говоримо про повний метр, чи про серіал – це, повторюся, продукт колективної творчості і дуже дороге задоволення.

Сценарист є критичною, але не кінцевою фігурою в цьому процесі.

Вартість фільму дуже сильно залежить саме від сценариста. Як вже було сказано вище – будь-які зайві деталі можуть приректи групу на збитки. А неправильна побудова сценарію – на провал фільму (хоча, звісно, провали стаються і з вини інших людей, і навіть просто тому, що так склалося – приміром, карантин завадив промоції або глядачів під час прем’єри відволікла політична подія)

Книжка – продукт творчості одинаків. Коли автор чи група авторів закінчує книгу – до роботи стає редактор, коректор (якщо пощастить, кхе!), ілюстратор, автор макету, працівник типографії. Навіть у великих видавництвах кількість людей, залучених до підготовки однієї книжки, мабуть, ледь сягне десятка.

В кінцевому рахунку, через погану чи невдалу книгу ризикує тільки письменник і ще пара людей, які часто мають інші джерела доходу. Та й письменник ризикує більше власним ім’ям. Бо, як ми вже знаємо, в літературі мало хто живе тільки з літератури. Втім, видавці дуже обережні з новими книжками і теж не хочуть ризикувати.

В кіно ситуація набагато складніша.

Коли сценарист чи група сценаристів закінчує роботу – у роботу включаються всі люди, яких в голлівудських фільмах в титрах показують 7-10 хвилин. Це сотні, часом тисячі працівників. Багато хто з них є людьми творчих професій і має законне право додати щось до спільної історії (своє, але базоване на сценарії, ми говорили про це раніше). І аж по фіналу їхньої роботи споживач отримує продукт – кіно.

Чи є у цієї команди гроші на освітлювальні прилади, транспорт, лафет чи рейки для зйомок у русі, можливість перекриття руху на вулиці, можливість оренди трамвая, аеропорту чи басейна, гроші камеру чи камери (а вони теж різної якості і характеристик), гроші на кран, коптер, спеціальне освітлення, можливість найняти хороших акторів, можливість зробити грим, пошити історичні костюми? Скільки часу має зніматися кожна сцена, і чи потягне бюджет виплати нашим найкращим акторам за стільки днів? Скільки хвилин готового відео може бути знято по фіналу робочої зміни (спойлер – дуже мало, хвилина відео в повному метрі може зніматися кілька годин чи й днів, а в серіальному виробництві – біля години)?

Агов, друзі, скільки разів я вже згадала про гроші? Отож, вся справа в грошах.

Бо кіно – це дуже, дуже дорого. Навіть бюджетне, зроблене на колінці – і це тільки якщо рахувати гонорари, а не вартість техніки. Хороше кіно коштує значно більше, і це не гарантує успіху!

Кожна зміна картинки – це нова сцена, яку треба окремо готувати, часом будувати окрему декорацію (це може зайняти кілька днів), орендувати приміщення чи машину, перекривати рух (а для цього треба запрошувати копів, і платити за усе), їхати туди з командою освітлювачів, операторів, редакторів, костюмерів, акторів, помічників режисера і асистентів, з кейтерігом і апаратурою (яку часто треба орендувати за шалені гроші разом з працівниками, які вміють цим користуватися), тягнути кабелі і ставити кран – і це заради кількох секунд відео? Ви маєте бути певні, що без цих секунд ваше кіно сильно втратить!

І це прямо впливає на те, що і як має писати сценарист – і як до нього ставляться колеги.

У літературному середовищі ми звикли, що думки і почуття письменника – важливі, їх треба берегти. Критика має бути конструктивна, чемна, і, звісно, не варто писати, що твір – лайно.

Думки ж і почуття сценариста багато у чому описуються виразом «джаст бізнес». Тому що від сценарію залежить відбивання достобісової купи грошей і доля людей, яких 10 хвилин показують в титрах. Причому багато хто з них на час вироблення фільму (а це може бути рік чи кілька) не матиме іншої роботи, тобто повністю залежатиме від успіху саме цього проекту. Тому автора невдалого сценарію шпетитимуть доти, допоки сценарій не здасться керівнику проекту таким, що матиме успіх (успіх – необов’язковий, але керівник проекту платить вам зараз, тому дайте йому те, що він чи вона хочуть!) Сперечайтеся або йдіть, якщо вважаєте, що керівник неправий. Але гроші довірили саме йому. Ніхто не жаліє сценаристів так, як жаліють літераторів. Навіть якщо вам досі здавалося, що літераторів ніхто не любить.

Синдром молодого автора (стан, коли власний твір здається написаним кров’ю, Улюбленим Дітищем, Яке Не Можна Зачіпати) – розкоші для сценариста. Сценарист часто чує, отримує і мусить перетравлювати критику, часом дуже жорстку, подекуди навіть грубу, і, як правило, погоджуватися з нею. Бо сценарист і редактор роблять продукт. Тільки це має значення.

Жорсткість критики – навіть якщо вона висловлена конструктивно і дружньо – тут суттєво відрізняється від того, до чого звик пересічний письменник. Сценарист мусить бути готовим багато разів, до божевілля і стану зомбі, переписувати написане, змінювати сюжет на льоту, придумувати і вписувати в готовий, виважений сюжет речі, які ще мить тому здавалися неможливими. Навіть досвідчений сценарист, навіть з нагородами. Бо кіно – колективна творчість, і деякі речі можуть ненавмисно опинитися поза увагою сценариста, та й таке: хто платить гроші, той і замовляє музику. Джаст бізнес. Тому сценарист мусить погоджуватися, якщо йому кажуть, що до шедевра це не дотягує.

Натхнення для сценариста – теж розкоші. Точніше, дитяча хвороба, про яку варто пошвидше забути. Лише дедлайн має значення.

Хоча по фіналу ваш «джаст бізнес» може виявитися справді актуальним, цікавим і цінним для світової культури. Просто фабрика мрій так працює. Виробляє продукт. Тож, якщо ви хочете працювати на цій фабриці, ви маєте мислити НЕ як творець, а як працівник цієї чарівної фабрики. Хоча, мушу визнати, що й письменнику дрібка такого ставлення до твору не завадить – хоча у літератора геть інший інструментарій, ситуація і можливості.

Наступного разу поговоримо саме про це!