1.2. Сценаристика і як з нею вижити, якщо ви письменник

Двигун автомобіля

Сценарій – це не художній твір, а технологічний документ для дуже вартісної сфери виробництва.

У одного з класиків сценаристики є метафора: сценарій фільму – це двигун в автомобілі. А історія, яку ми створюємо – паливо. Спробуйте обміркувати це порівняння не як красивість, а як інженерну задачу. Задача сценариста – синтезувати паливо, а тоді винайти і скласти докупи коліщатка, які ганятимуть саме це паливо по трубкам і циліндрам – та рухатимуть історію. Причому решту автомобіля збудують без участі сценариста, а частина авта (крупність кадру, деталі вигляду акторів, музика) взагалі до паливної системи (тобто роботи сторітелера) не матимуть ніякого, жоднісенького відношення. Хоча й стоятимуть на них.

Вимоги до сценарію можна поділити на вимоги до історії і вимоги до можливості реалізації.

Сценарій (як історія) мусить мати в собі виключно те, що потрібно для руху історії вперед. В сценарії немає місця «бантикам», несуттєвим для сюжету деталям, подробицям тощо. Сценарист має створити скелет, опорно-руховий апарат історії, завдяки якому вона може бігти, повзти чи танцювати (згідно з планом і замислом). М’язи, судини, органи, шкіру, макіяж і костюм на цей скелет одягнуть інші люди, і не намагайтеся зайти на їхню територію! Вони теж мають право на творчість, і краще знають, як робити це! Але ваш скелет має бути таким, щоб робота усіх інших працівників зійшлася, вдалася і принесла прибуток.

Тож сценарист має розуміти кіновиробництво і можливості команди, з якою працює. Але про це буде трошки нижче.

Немає сенсу описувати героїню, як «тендітну дівчинку з великими, ніби неземними очима», бо цей опис дійде до екрану лише у 2 випадках:

– величина очей героїні має значення для розвитку сюжету – приміром, героїня прибулець, чи може бачити у темряві, чи загублений батько героїні теж має великі очі. Тобто розмір очей – рушниця, яка згодом вистрелить;

– сценарист є одночасно продюсером і батьком дівчинки – і не дав редакторам викинути цю деталь з сценарію.

У всіх інших випадках в фінальному варіанті сценарію лишиться тільки персонаж «Дівчинка, 10 років», а кастинг-директор вибере з акторок ту, яка найкраще відіграє тестову сцену.

Герой прописується у синій куртці лише тоді, коли колір куртки важливий, приміром, для слідства. У іншому випадку описується «чоловік такого-то віку, схожий на спортсмена чи гопніка». Можна позначити, що герой в куртці примітного кольору – тоді департамент костюма підбере найбільш яскраву куртку з наявного на складі.

Подібні деталі (такі, як неземні очі, синя куртка чи детальний опис неба за вікном) просто непотрібні, хоча вони можуть вас, як автора, бентежити – бо, приміром, вам хочеться зобразити в сцені когось знайомого чи відтворити епізод зі свого життя (і дарма, бо твір – це не життя, а інше середовище зі своїми законами). Та якщо деталь не працює на сюжет, не є наріжним каменем у сцені – їй не місце в сценарії!

Але є набагато болючіші «зайвості» – зокрема, діалоги і сцени, в яких нічого не відбувається, «пусті» – тобто там відсутній конфлікт, таємниця чи нова інформація. Це – гроші на вітер, і чималі гроші.

Кожна сторінка сценарію – це кілька годин підготовки і зйомки, в яких задіяна купа людей і техніки. «Пусті» сцени і діалоги можуть збільшити бюджет на космічну суму, дарма навантажити десятки людей, а в наслідку зовсім не покращити продукт, а навпаки – відбити у глядача цікавість. Бо глядач засумує, заплутається, втратить інтерес, бо ви злиєте інтригу тощо. Глядач не закоханий у ваших героїв так, як ви. Навіть ваші колеги у них не закохані. Тож «пусті» сцени, якщо їх не викине редактор, будуть відзняті за купу грошей, але неодмінно вирізані в монтажі. Навіть якщо ви вважали ці сцени надважливими.

Звісно, у сценаріях можуть бути моменти так званого «повітря», коли треба скинути напругу, показати життя героїв на відпочинку. Але з цими вставками треба дуже обережно поводитися, щоб не втратити темп і цікавість аудиторії. Та й вам не вдасться скинути напругу, якщо ви попередньо її не створили.

Як же повинен мислити сценарист, коли обмірковує свою історію? Спробуємо зазирнути у це питання у наступному випуску.