Пекур Катерина
Письменниця, сценаристка, фанатка науки у творчості і навпаки. Лікар у зав’язці. Адмін ФБ-спільноти ЛІТавиці, авторка блогу.
Двигун автомобіля
Сценарій – це не художній твір, а технологічний документ для дуже вартісної сфери виробництва.
У одного з класиків сценаристики є метафора: сценарій фільму – це двигун в автомобілі. А історія, яку ми створюємо – паливо. Спробуйте обміркувати це порівняння не як красивість, а як інженерну задачу. Задача сценариста – синтезувати паливо, а тоді винайти і скласти докупи коліщатка, які ганятимуть саме це паливо по трубкам і циліндрам – та рухатимуть історію. Причому решту автомобіля збудують без участі сценариста, а частина авта (крупність кадру, деталі вигляду акторів, музика) взагалі до паливної системи (тобто роботи сторітелера) не матимуть ніякого, жоднісенького відношення. Хоча й стоятимуть на них.
Вимоги до сценарію можна поділити на вимоги до історії і вимоги до можливості реалізації.
Сценарій (як історія) мусить мати в собі виключно те, що потрібно для руху історії вперед. В сценарії немає місця «бантикам», несуттєвим для сюжету деталям, подробицям тощо. Сценарист має створити скелет, опорно-руховий апарат історії, завдяки якому вона може бігти, повзти чи танцювати (згідно з планом і замислом). М’язи, судини, органи, шкіру, макіяж і костюм на цей скелет одягнуть інші люди, і не намагайтеся зайти на їхню територію! Вони теж мають право на творчість, і краще знають, як робити це! Але ваш скелет має бути таким, щоб робота усіх інших працівників зійшлася, вдалася і принесла прибуток.
Тож сценарист має розуміти кіновиробництво і можливості команди, з якою працює. Але про це буде трошки нижче.
Немає сенсу описувати героїню, як «тендітну дівчинку з великими, ніби неземними очима», бо цей опис дійде до екрану лише у 2 випадках:
– величина очей героїні має значення для розвитку сюжету – приміром, героїня прибулець, чи може бачити у темряві, чи загублений батько героїні теж має великі очі. Тобто розмір очей – рушниця, яка згодом вистрелить;
– сценарист є одночасно продюсером і батьком дівчинки – і не дав редакторам викинути цю деталь з сценарію.
У всіх інших випадках в фінальному варіанті сценарію лишиться тільки персонаж «Дівчинка, 10 років», а кастинг-директор вибере з акторок ту, яка найкраще відіграє тестову сцену.
Герой прописується у синій куртці лише тоді, коли колір куртки важливий, приміром, для слідства. У іншому випадку описується «чоловік такого-то віку, схожий на спортсмена чи гопніка». Можна позначити, що герой в куртці примітного кольору – тоді департамент костюма підбере найбільш яскраву куртку з наявного на складі.
Подібні деталі (такі, як неземні очі, синя куртка чи детальний опис неба за вікном) просто непотрібні, хоча вони можуть вас, як автора, бентежити – бо, приміром, вам хочеться зобразити в сцені когось знайомого чи відтворити епізод зі свого життя (і дарма, бо твір – це не життя, а інше середовище зі своїми законами). Та якщо деталь не працює на сюжет, не є наріжним каменем у сцені – їй не місце в сценарії!
Але є набагато болючіші «зайвості» – зокрема, діалоги і сцени, в яких нічого не відбувається, «пусті» – тобто там відсутній конфлікт, таємниця чи нова інформація. Це – гроші на вітер, і чималі гроші.
Кожна сторінка сценарію – це кілька годин підготовки і зйомки, в яких задіяна купа людей і техніки. «Пусті» сцени і діалоги можуть збільшити бюджет на космічну суму, дарма навантажити десятки людей, а в наслідку зовсім не покращити продукт, а навпаки – відбити у глядача цікавість. Бо глядач засумує, заплутається, втратить інтерес, бо ви злиєте інтригу тощо. Глядач не закоханий у ваших героїв так, як ви. Навіть ваші колеги у них не закохані. Тож «пусті» сцени, якщо їх не викине редактор, будуть відзняті за купу грошей, але неодмінно вирізані в монтажі. Навіть якщо ви вважали ці сцени надважливими.
Звісно, у сценаріях можуть бути моменти так званого «повітря», коли треба скинути напругу, показати життя героїв на відпочинку. Але з цими вставками треба дуже обережно поводитися, щоб не втратити темп і цікавість аудиторії. Та й вам не вдасться скинути напругу, якщо ви попередньо її не створили.
Як же повинен мислити сценарист, коли обмірковує свою історію? Спробуємо зазирнути у це питання у наступному випуску.
Поділитися
Інші статті з цієї серії:
3.2. Ви написали сценарій. Що далі?
Чим торгують на сценарному ринку, якщо не готовими сценаріями? Власне, зазвичай усім, крім них!
3.3. Ви написали сценарій. Що далі?
До кого ми йдемо зі своїм кінопроектом? Це залежить від того, що ми продаємо.
3.4. Ви написали сценарій. Що далі?
Як поговорити з продюсером чи редактором – і бути почутим? Для цього треба трошки «пройтися у їхньому взутті.
3.5. Ви написали сценарій. Що далі?
Яке воно, життя після продажу власного проекту? Це залежить від того, що саме ви продали.