Отже, ви подали оповідання на конкурс: робота з відгуками читачів

Надіславши твір на конкурс, автори-новачки хвилюються з двох причин: “приймуть — не приймуть” або “проголосують — не проголосують”. Але по ходу гри обов’язково виникає і третя, серйозніша причина для неспокою: відгуки читачів. Чи варто занепадати духом, якщо оповідання лають? Чому конструктивна критика — це благо? І чи варто автору переписуватися з читачами? Давайте розбиратися разом!

Негативні коментарі

Ви ж боїтеся їх найбільше, так? От з них і почнемо!

Критика може бути різною: конструктивною, суб’єктивною, необгрунтованою. Кожен випадок вимагає інакшої реакції.

Конструктив

У цьому випадку читач чітко вказує, що саме йому здалося не ідеальним у вашому оповіданні.

Наприклад:

• виявлені граматичні помилки або русизми (деякі автори ще й вказують на них у тексті, прикладаючи до коментаря цитати);

• не унікальна ідея (зі згадкою твору або творів, які вже освітлювали таку тематику);

• твір не відповідає тематиці конкурсу (якщо, звісно, тематика не вказана як “вільна”).

Що дає вам такий коментар? Навчання! Подякуйте цьому читачеві. Якщо ви випадково “відрерайтили” знайомий твір, можете зізнатися, що саме він і надихнув вас на створення цього оповідання. А якщо твори, з якими порівнюють оповідання, не знайомі вам, чесно скажіть про це (внутрішньо порадівши думці, що мислите на гірше за “великих”, з якими вас оце порівняли). Можете пояснити свій погляд на тематику конкурсу, пообіцяти, що в наступних творах урахуєте отриманий у цій переписці досвід.

Найменше хвилюйтеся через “не оригінальні ідеї чи сюжетні моменти”, адже кожен твір так чи інакше схожий на інші: Гаррі Поттер такий же обраний, як і Нео, а герой “Я, легенди” так само бореться з вампірами, як і Ван Хельсинг (я не про кіношних персонажів). Та бувають і дивні винятки, які викликають підозри у читачів…

Чи варто сердитися? Звісно, ні. Посудіть самі: навіть якщо у людини виникли певні претензії до тексту, читач все ж витратив час на те, щоб дочитати його, розібрати, розписати моменти, які б радив покращити… Отже, ця людина вірить у те, що ви “намотаєте на вус” науку і станете сильнішим автором. Тобто, вірить у ваш потенціал. І взагалі — всі відомі автори колись побували в вашій ролі. Наприклад, Джордж Мартін починав саме з фантастичних оповідань, які писав для фензінів. І теж помилявся, і теж навчався:)

“Кіп калм”: одразу почати писати краще всіх неможливо. Навіть у знаних геніїв є так звані “ранні твори”, художньо слабші, ніж пізні. Це нормально, що ви помиляєтеся. І це прекрасно, що вам вказують на ці помилки — це пришвидшить ваше “авторське дорослішання”!

Суб’єктив

Іноді люди пишуть: “не сподобалося, тому що не люблю про ельфів”, “я не фанат космоопер, тому не голосуватиму за вас”.

Що дає вам такий коментар? Думку про те, що, хоч ця людина і не “ваш клієнт”, але в цілому претензій до твору (грамотність, оригінальність сюжету) у неї немає. Тобто, оповідання не таке вже й погане… До речі, з таких коментарів ви можете зібрати статистику на майбутнє. Якщо, скажімо, більшість коментаторів поскаржаться, що у вашому оповіданні бракує містичного моменту, на наступний конкурс на цьому ресурсі ви можете прийти саме з містикою — і потрапите в “цільову аудиторію”, як в яблучко.

Чи варто сердитися? Ні, адже навіть у творів-переможців є опоненти. Що поробиш — кожному не вгодиш! І взагалі, коли люди чесно пишуть, чому саме не проголосували — це набагато краще, ніж мучитися у повній мовчанці коментарів.

“Просто погано, і все тут”

Іноді здається, що критика пишеться просто заради критики. Героя називають дурнем, сюжет нудним, твір невдалим, автора — графоманом. А от чому саме коментатор так вважає, він не уточнює.

Що дає вам такий коментар? Особисто вам — трохи суму в душу… Але людей, яким ваша робота сподобалася, такий коментар може заохотити до суперечки в дусі “а от я не згоден”, і вас зайвий раз похвалять.

Чи варто сердитися? Ні, звісно. Недарма ж іще античні філософи говорили “Юпітере, ти сердишся, а отже, ти неправий”! Тож не вв’язуйтеся в суперечку. Очевидно, що в цієї людини просто поганий настрій (може, це взагалі ревнощі, бо його/її твір більше критикують). І взагалі — якби в оповіданні було, до чого причепитися, розгнівана людина точно причепилася б. Тобто, насправді претензій особисто до вас такий коментар не несе. Він просто говорить “Я не в дусі”.

Я б радила відповідати на такий коментар:

• нейтрально (“Дякую за увагу до твору”);

• питанням (“А що саме вам не сподобалося?” — а раптом у вас зав’яжеться діалог, з якого таки можна буде винести конструктив);

• жартом (“Зауважте, герой був дурнем на початку твору, до кінця він таки порозумнішав”, “Ех, не треба було дозволяти котові дописувати фінал”);

• напів жартівливим викликом (“Якщо мій твір буде в фінальній таблиці вище вашого, з вас шоколадка”).

До речі: якщо ж ви бачите в коментарі відвертий негатив (скажімо, лайку, переходи на особистості), не забувайте — адміністратори конкурсу на вашому боці. Зверніть їх увагу на ці слова, і вони не тільки зітруть образу, а й висловлять коментатору попередження.

Моя улюблена порада про одиночну і повторювану критику

Порада не моя, а талановитого колеги, прочитана саме на одному з конкурсів.

Припустимо, ви отримали десять відгуків і більше. Дев’ятьом людям твір сподобався повністю, і тільки один радить щось змінити в сюжеті. Скоріше за все, це просто смакові переваги конкретного читача. Можете подякувати цьому читачеві за пораду, обдумати її — але слухатися чи ні, вирішувати вам.

А от якщо схожу пораду дають вже двоє і більше читачів, задумайтеся: схоже, ви дійсно допустили логічну помилку, і її таки варто виправити, якщо готуватимете цей твір до друку.

Позитивні відгуки

Одні автори щиро дякують за кожен відгук, закликаючи читачів до спілкування (і навіть до критики). Інші таємниче відмовчуються аж до фінального оголошення результатів.

Як чинити вам? Особисто моя думка — краще, якщо автор все ж не ховається в мороці, а спілкується з читачами. Так коментатори бачать, що їх слова доходять до адресата, і що їх думка важлива для автора.

До речі! Під час голосування іноді трапляється, що людині подобається десять творів, а проголосувати потрібно за п’ять. У такому разі навіть ваша доброзичливість у коментарях може зіграти вам на руку 😉

…А що мені писати під роботами інших авторів?

Ставтеся до авторів так, як би ви хотіли, щоб вони поставилися до вас 😉

“Але ж я новачок, чи зможу я щось розумне написати відомому автору?”

Звісно! Кожен письменник (навіть якщо за його книгами вже стоять черги в книгарнях) прагне отримувати живі відгуки від читачів. А письменники-початківці — й поготів!

Так що:

• хваліть, якщо подобається (тут важко переборщити);

• маякуйте, якщо побачили одруківку, русизм, сюжетну нелогічність;

• ставте запитання, якщо не розібралися в сюжеті;

• можете поміркувати про приховані причини вчинків героя, про символізм топонімів або використаних імен, або пожартувати про те, що героїня — викапана ваша сестра, така ж неслухняна та жвава;

• і взагалі, “це оповідання ми в офісі уголос читали, і всі рачки від сміху повзали, так що — браво автору”.

Повірте, там, по той бік тексту, вже з нетерпінням чекають ваших коментарів!

І зберігайте спокій, навіть якщо ваша ремарка заперечить думкам інших коментаторів. Це нормально, якщо вам сподобається те, що інші критикують. Бо всі ми різні, на те й стільки жанрів!