Ми жили в колгоспі тварин
Наше особисте совєцьке минуле – штука, яку ми воліємо забути (і вже точно не відображати у творах). Але це небезпечно. Зло, засноване на брехні і забутті, може повернутися ще не раз.
Категорія: Блог
Нова Утопія: Кінець страху перед технологією
Пояснювальний матеріал до конкурсу “Горизонт-2050”
Анотація vs Синопсис
У чому полягає відмінність анотації від синопсису? Про це можна написати роман, але зараз обмежимося одною сторінкою.
Синдром самозванця, або Як повірити в себе
Як подолати внутрішнього цензора / критика / редактора і не кинути писати? Навіть більше – як наважитися виставляти аудиторії свої твори?
Писати про своє, або Локальні тексти
Вираження локальної ідентичності у нашій літературі – питання, яке давно перезріло – але, на щастя, нарешті почало вирішуватися. Проте все ще недостатньо активно, ще й з купою “проблем росту”
Потраплянці в літературу, «мережатурі» та кіно. Спроби класифікації
В коментарях до конкурсних оповідань були виникали питання «Та хто ж такі потраплянці?» Спробуємо розібратись. Перше, що треба зазначити: потраплянці – не жанр (і не […]
Криза жюльвернізму в науковій фантастиці
Нижченаведене є суто моє спостереження та розмірковування на тему того, що я помітив та, можливо, вигадав. Тому я запрошую до дискусії, а не до прийняття […]
“Шевченко вже народився генієм, а в тебе ось чергова трійка за твір”: чому письменнику варто заново переосмислити шкільний курс з літератури
З уроків української літератури ми часто виносимо дивні і суперечливі знання. Наприклад, у багатьох учнів складається враження, що Справжні Письменники або Поети вже народжуються “готовими геніями”. Он, взяти хоча б Шевченка: ріс у родині незаможних селян, а вже “коли тринадцятий минало” — сидів у своєму калиновому курені, писав вірші в саморобну книжечку… Але не все так просто.
Отже, ви подали оповідання на конкурс: робота з відгуками читачів
Надіславши твір на конкурс, автори-новачки хвилюються з двох причин: “приймуть — не приймуть” або “проголосують — не проголосують”. Але по ходу гри обов’язково виникає і третя, серйозніша причина для неспокою: відгуки читачів. Чи варто занепадати духом, якщо оповідання лають? Чому конструктивна критика — це благо? І чи варто автору переписуватися з читачами? Давайте розбиратися разом!