Як російськомовному автору почати писати українською.Частина 3. Від теорії до практики

Ви вже сприймаєте українську культуру як знайому і близьку. Відтепер писання українською має перейти для вас на якісно новий рівень.

Проте варто враховувати, що сприйняття і писання – трохи різні речі. Якщо ви писали російською, то вже маєте певну звичку, своєрідний стереотип того, як це треба робити. При спробі писати українською ця звичка неодмінно дасться взнаки і на початку добряче заважатиме.

Щоб її подолати, є два засоби: вчитися писати українською через проміжний етап (трансформацію російськомовного тексту) або безпосередньо.

Трансформація російського тексту

Якщо ви раніше писали російською і маєте тексти, які шкода просто викинути – можна спробувати їх трансформувати в українські. Чому йдеться не про переклад, а саме про трансформацію? Тому що це трохи різні речі. Адже мета – не просто перекласти, а перетворити російський текст на питомо український.

Аби не витрачати зайвий час на нудну технічну роботу, закиньте російський текст до Гугл-перекладача. Те, що ви отримаєте, матиме вельми кострубатий вигляд, проте це певна матриця, на яку можна спиратись при роботі. Саме її кострубатість допоможе вам краще побачити, що потрібно змінювати.

А далі починайте редагування. Проте не намагайтесь просто зробити наявний текст «гладеньким», бо від цього він стане ще менш привабливим. Головний принцип – не перекладати, а ПЕРЕКАЗУВАТИ. Кожне речення потрібно змінити так, щоб воно виглядало не просто написаним українськими словами, а написаним українською МОВОЮ. Для цього, можливо, знадобиться чимала переробка – така, що від російської версії взагалі мало що лишиться.

На що треба звертати увагу щонайперше?

– Порядок слів у реченні

Російській мові притаманне вельми вільне розташування слів у реченні і – увага! – встановлення дієслів наприкінці речення або його складової частини. Саме це зазвичай надає російськомовному текстові певну художню колоритність. І чим більше дієслів саме наприкінці речень, тим текст, власне, виглядає виразнішим.

Проте в українській мові все навпаки. Для неї є характерним прямий порядок слів (підмет-присудок-доданок-ознака). І якщо ви не переставите у кожному реченні слова саме за українським зразком, то текст виглядатиме недолугою російською калькою.

Можливо, вам здаватиметься, що «так нецікаво»? Не кваптеся з висновками. Просто зробіть це, і не зважайте на те, що текст після цього виглядатиме надто «простим» і «сухим». Бо справжні чари ще попереду.

– Синоніми

В російській мові дуже мало синонімів. Одне слово зазвичай вживається у багатьох значеннях, а ті синоніми, які є, здебільшого утворюються за допомогою суфіксів або префіксів. В українській навпаки – величезна кількість різно-кореневих синонімів, і кожен має певну семантичну особливість. Гугл-переклад вашого тексту запропонує лише одну версію кожного слова, найчастіше – найбільш наближену до російської, і не завжди вдалу. Ваша задача – передивитись всі слова у кожному реченні (так, усі!) і підібрати для них синоніми, які найбільш пасують за сенсом і духом твору. При цьому бажано якнайретельніше уникати русизмів і синонімів, схожих з російськими, а також перевіряти значення слів, у яких ви не дуже упевнені. Бо у новачків саме «не ті» значення синонімів – одна з найбільш розповсюджених помилок. Тому вчасно подбайте про те, щоб не «рахувати» замість «вважати», не переплутати ратиці з копитами (ратиці роздвоєні, а копита – ні), не створити «прямокутну рахву» (рахва завжди кругла), або щось на кшталт того.

Окрему увагу треба приділити службовим частинам речення. В українській мові вони теж мають велику кількість варіацій. До того ж різноманітні частки додають мові яскравість і природність. Тільки не плутайте «геть» із «ген», «бо» з «або», а «авжеж» з «атож» – адже це таки різні речі!

При виборі синонімів російськомовний автор напевне матиме спокусу віддавати перевагу тим, які схожі на російські, тобто здаються йому більш звичними. Робити це не слід, інакше готовий текст нагадуватиме суржик. Краще вживати питомо українські слова, частки та інші службові частини мови.

Отже, відкриваємо синонімічні та тлумачні словники – і вперед! Це, звісно, чималенька головоломка, проте надзвичайно цікава. І вельми приємна – бо ви наочно бачитиме, як ваш кострубатий «плескачик» почне перетворюватись на яскраву, живу і гарну картинку. Значно відмінну від російського оригіналу, проте набагато яскравішу і гарнішу.

Якщо після кількох вдосконалених таким чином сторінок ви збагнете, що хвалькувате визначення «великий і могучій» російській мові геть не пасує – не дивуйтеся. Ви у цьому не перші.

– Мовні звороти

Чому на мовні звороти треба звертати увагу після синонімів? Бо від того, які ви оберете синоніми, залежить і використання тих чи інших зворотів.

В українській мові чимало лексичних форм, які суттєво відрізняються від російських. Наприклад, не «йти по вулиці», а «йти вулицею». Не «пасти овець», а «пасти вівці» (свині, коні тощо). Не забувайте, що в українській мові не вживаються дієприслівники (тобто, слова на кшталт «бегущий», «поющий» одним словом не перекладаються). Перевірте, чи у вас все гаразд із кличним відмінком у діалогах або звертаннях, а також із фемінитивами. Зверніть увагу на дієслова у майбутньому часі: замість «буду їсти» в українській мові вживається «їстиму», замість «буду читати» – «читатиму» тощо.

– Ідіоматичні вирази

Спроби дослівно перекласти російські сталі вирази або жаргонізми українською дуже псують текст – адже українські ідіоми здебільшого не схожі на російські. Варто також пам’ятати, що важлива ознака живої української мови – це велика кількість влучних і барвистих приказок, порівнянь та ідіом. Тут можуть знов-таки зарадити лише відповідні словники й збірки приказок.

Отже, перегляньте текст ще раз і спробуйте збагнути, де мають слушність якісь ідіоматичні вислови. Далі визначте, чого приблизно вони мусять стосуватись, і шукайте український відповідник у словниках. Можливо, ви знайдете навіть більш цікавий і влучний вислів, ніж уявляли, бо в українській мові їх величезна кількість.

Зауваження: ці словники дуже цікаві, і коли ви до них допадетесь, важко подолати бажання покопирсатися в них докладніше. Проте коли ви працюєте над текстом, то намагайтесь обмежитись лише темою, яку шукаєте. Адже багато ідіом ви все одно похапцем не запам’ятаєте, а часу згаєте чимало. Вивченню ідіоматичних словників і сталих виразів краще приділити окремий час.

Але також варто зважати на вислів «що занадто, то не здраво». Ідіоми прикрашають мову, проте не менш важливо мати почуття міри. Це як із коштовностями на жіночому вбранні: якщо навішати оздоби усюди, де лише можливо, то замість краси отримаєте вульгарщину. Тож пильнуйте!

– Жаргонізми

Це те, що створюватиме найбільші утруднення для початківця в літературній українській. Чимала проблема полягає ще й у тому, що за останні сто років через агресивну російську асиміляцію в українську мову впроваджувалась саме російська жаргонна лексика, витісняючи і пригнічуючи природне українське мовотворення. У розмовній мові російські жаргонізми можуть виглядати звично, проте у літературному тексті найчастіше виглядатимуть недолуго. Чи можна їх чимось замінити? Так, можна, проте це залежить від вправності автора і його рівня володіння мовою. Та чи ви, лише починаючи переходити на писання українською, аж настільки вправні?

Тому початківцю краще розпочати опанування літературної української з текстів, де жаргонізмів немає або обмаль, аби не створити собі нездоланної перешкоди на першому ж щаблі практики. З часом, коли активний словниковий запас стане ширшим і різноманітнішим, а «відчуття мови» більш досконалим, підбір потрібних висловів відбуватиметься легше.

– Лайка

Якщо герої у творі лаються, то як само?

Звичка вживати російську лайку нині широко розповсюджена навіть серед україномовної молоді, а серед російськомовної і поготів. Тож багатьом авторам важко втриматись і не потягти ці вислови до свого художнього тексту. Зрештою, якщо навіть деякі метри сучасної української літератури це робили, чому й нам не можна?

Насправді, звісно, можна – у нас вільна країна. Але чи ваш текст дійсно цього неодмінно потребує? Чи не вийде так, що ваше прагнення до оригінальності перетвориться на вульгарність, недолугість і мавпування тих самих уславлених метрів?

До того ж насправді у вживанні російської лайки нема потреби – адже українські сварливі вирази насправді набагато різноманітніші. Переважна частина московської обсценної лексики базується на орально-генитальному підґрунті і є нецензурною, до того ж вельми одноманітною (лінгвісти часто глузують з того, чому в російській мові «о**єнний» – це «дуже добрий», а «**йовий» – «дуже поганий», адже корінь слова один і той самий). Українська лайка здебільшого цензурна (тому її можна використовувати у будь-яких текстах), вельми вигадлива й мальовнича, тож при вправному використанні може стати чудовою оздобою живої мови.

Українській лайливій лексиці присвячені цікаві дослідження, які стануть в пригоді авторам будь-яких жанрів. Загальні відомості про особливості нецензурної лексики в українській культурі можна знайти тут.

Втім, відомо, що справжній майстер слова здатний вкрай дошкулити співбесіднику, не перетинаючи етичних меж і не використовуючи лайливих виразів. В українській мові чимало  лексичних засобів, які надають таку можливість.

– Діалектизми

Діалектизми дають авторові можливість створити яскраві мовні характеристики персонажів.  Але важливо використовувати ці слова правильно.

Деякі автори, починаючи писати українською, щедро «розфарбовують» свої тексти діалектизмами, навіть не замислюючись, чи вони доладні. Інші навпаки – вважають мало не всі питомо українські слова, не схожі на російські, діалектними, тому ретельно їх уникають. Ані те, ані інше аж ніяк не покращує текст.

То що ж робити?

Загальне правило таке: в оповіді від третьої особи основний текст пишуть літературною українською, а діалектизми вживають лише у мові персонажів там, де це потрібно. В разі викладу від першої особи діалектизми вживають там, де це є слушним, якщо оповідачу притаманна саме така манера розмови.

Необхідно зважати, що через тотальне спрощення офіційної мови чимало людей (і літераторів також) сприймає як «діалектизми» або «галицизми» всі незнайомі слова – навіть ті, які насправді є питомо загальноукраїнськими і ще років 70 тому широко вживалися на всьому Лівобережжі, включно з Полтавщиною, Харківщиною і Донеччиною. Це до такої міри розповсюджена проблема, що, бува, навіть не надто досвідчені критики шпетять авторів за уявні «галицизми» без жодних підстав.

Але літератори існують саме для того, щоб підтримувати і збагачувати мову, запобігати її невиправданому спрощенню в суспільному просторі. Нині найважливіша задача українських авторів – повертати до  широкого вжитку якнайбільше питомо українських слів, які через тотальну русифікацію були упосліджені і вилучені з обігу. В українській мові немає такого явища, як «застарілі» слова (до цієї категорії можна віднести хіба що церковнослов’янські залишки «книжної» мови). Всі лексичні засоби, які існують в мові, можуть використовуватися в художніх текстах.

В нинішні часи діалектизми і «втрачені» слова активно повертаються до живої мови, і кордони діалектів стираються. Зараз важко зустріти людину, яка б розмовляла на чистому діалекті – принаймні, по східний бік Карпат.

Якщо ви пишете твір з історичним підґрунтям, то важливо, щоб діалектні вислови були доречними: якщо герой – східняк і розмовляє слобожанським діалектом, то він не мусить водночас уживати галицизми, і навпаки. Але якщо йдеться про сучасність або майбутнє, то залежно від задуму твору можливі найрізноманітніші варіанти. Важлива лише доречність вживаних слів і почуття міри.

Звісно, автор може спробувати написати на тому чи іншому діалекті весь твір – творчі експерименти ніхто не забороняє. Але такий текст виглядатиме природно, лише коли літератор досконало володіє цим діалектом.

– Ритміка

Перевірте весь текст стосовно чергування літер «у»-«в» і «і»-«й», а також загальної ритміки. Російськомовні автори зазвичай не зважають на «спотикачку», тобто нагромадження в сусідніх словах кількох приголосних, адже в російській мові це звична справа. Але в українській це виглядатиме не дуже добре. Можливо, вам доведеться переставити місцями деякі слова або використати інші синоніми. Це начебто дрібниця, але вона впливає на сприйняття тексту. Певна мелодійність мусить завжди бути наявною навіть у прозовому творі, написаному українською.

Отже, загальну трансформацію тексту завершено. Вам здається, що все непогано, або навпаки, жахливо? Не переймайтесь. Відкладіть твір подалі щонайменше на кілька днів. Коли ви поглянете на нього знову – побачите величезну кількість хиб, які під час першої переробки такими вам не здавались. Виправте все, що вважатимете потрібним, і знову відкладіть твір «на витримку». Таких редагувань знадобиться кілька штук, і щоразу ви знаходитиме нові й нові помилки або кострубатості. Так і мусить бути – адже ваша творча свідомість потроху призвичаюється до особливостей іншої мови.

Коли вирішите, що все вже добре – варто показати текст фаховому редактору. Якщо він повернеться до вас весь перекреслений виправленнями – не лякайтесь. Так і мусить бути. Українська літературна мова набагато складніша за російську, і отак ураз ви її навряд чи опануєте. Тож проаналізуйте виправлення і продовжуйте переробляти інші тексти. Чим більше, тим краще.

Але зрештою настане момент, коли вам забагнеться написати щось новеньке – і ви відчуєте, що для цього вам вже не потрібна «милиця» у вигляді  російськомовного оригіналу. Що ви можете писати одразу українською, і це виходить добре. А ще ви напевне помітите, що загальна манера вашого письма змінилась, стала легшою й виразнішою.

Звісно, попереду ще чимало похибок, редагувань і копирсання зі словниками. Але ви вже упевнено ступили на шлях, з якого навряд чи схочете зійти.

Писання українською

Якщо у вашій уяві виникає твір українською – пишіть! Не зважайте, якщо спочатку все буде йти не так гладенько, як хотілося б. Якщо не можете згадати якесь українське слово – не гальмуйте, пишіть його російською та й рушайте далі. При редагуванні ви встигнете до нього повернутись, перекласти або підшукати ліпший синонім.

Коли основа твору готова, починайте редагувати його за планом, вказаним вище для творів, трансформованих з російської: порядок слів у реченні – синоніми – мовні звороти – ідіоми  і так далі.

Загальні поради

1. Пишіть і редагуйте так багато, як зможете. Це як у спорті: чим більше і ретельніше тренуєтесь, тим кращий буде результат.

2. Словники – ваші найкращі друзі.

3. Обмірковуючи майбутній твір, намагайтесь робити це виключно українською. Якщо подумки збиваєтесь  на російську – щойно це помітили, знову повертайтесь до української. Спочатку для цього знадобляться увага і певні зусилля, проте невдовзі це вже виходитиме автоматично. Привчайте себе до того, щоб творчий процес у ваших думках став невід’ємно пов’язаний саме з українською мовою. Коли така звичка сформується, до роботи долучиться підсвідомість, і зв’язок між образним мисленням і його мовним відображенням ставатиме дедалі досконалішим.

4. Не забувайте про мовне середовище. Література, відео, музичні твори українською у проміжках між авторською роботою позитивно впливатимуть на ваш власний творчий процес, створюватимуть своєрідний мовний і естетичний камертон.

Що далі?

Коли ви добре опануєте літературний процес українською, навчитесь нею вільно думати і вже не потребуватимете «милиць» – розпочнеться магія.

Ви раптом відчуєте, що отримали набагато тонший, досконаліший і різноманітніший інструмент для творчості, ніж це було раніше. Начебто ви все життя намагались намалювати те, що виникало у вашій уяві, каламутною дитячою акварелькою з шести кольорів – і раптом отримали фахові фарби із сотнями чистих і яскравих відтінків, якими можна створювати що завгодно – від декоративних орнаментів до фото-реалізму. Що ваш творчий словниковий запас збільшився щонайменше уп’ятеро. І що широкі художні можливості цих «фарб» надихають вас на нові, несподівані ідеї, які досі вам навіть не спадали на думку.

Якщо ви знову спробуєте писати російською – негайно відчуєте, що вам катастрофічно бракує потрібних слів, часток і взагалі мовних засобів. Звикнувши до української з її лексичним різноманіттям, ви наявно побачите, до якої міри російські тексти сухіші, жорсткіші й семантично обмеженіші. Гостро впадатимуть у вічі штучні, бюрократизовані мовні звороти, кострубаті правила правопису, «спотикання» на збігах приголосних і катастрофічна синонімічна обмеженість – все те, чого ви, будучи російськомовним, раніше не помічали й сприймали як належне. Адже навіть не уявляли, що мова може бути зовсім інакшою.

Недарма колишні російськомовні автори, які навчилися добре писати українською, одностайні в тому, що вже ніколи не повертатимуться до писання російською. Для літератора, який тонко відчуває Слово, «українська мова – це наркотик». Якщо ви добре її опануєте, то вже ніколи не схочете міняти на щось інше.

Успіхів у творчості!