13 Грудня, 2021

Зимові коти

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів

Зимові коти м’які, важкі та мають звичку клубочитися по диванах, підвіконнях і теплотрасах.

Сірий

Він нагадував снігову хмарину. Димчасто-сіре хутро позлипалося. Пара, що тікала з-під дірявого утеплювача труби теплотраси, осідала на пасмах сідим лахміттям інею.

– Киця! – верескливий дитячий голосок розірвав тишу засніженого ранку, змусивши наїжачених ґав злетіти з довколишніх дерев. – Давай заберемо!

“Киця” навіть не поворухнувся. Лише зиркнув медовими очиськами.

– Марто, ворушися, до садочку спізнишся, – огрядна жінка зі стомленими очима смикнула дівча за руку. – Тебе би прогодувати, які ще коти! – ледь чутно промовила до себе. – Вибач, пухнастику.

Кіт провів жінку уважним жовтим поглядом. Пухнастиком його ще ніхто не називав.

Рудько

Від гарячої батареї хутро жовкне. Але на рудому не видно.

Від гарячих сварок жухнуть почуття. Але цього також не видно на повсякденному.

– Що хочеш… Сфоткай для інстаграму і лягай спати.

Роздратований чоловічий голос бринів, а тихий жіночий бурмотів.

– Не діставай! Буду вранці, – чоловік гримнув дверима.

Вицвіла білявка зайшла до кухні. Вивудила тарілку з печінковим тортом з холодильника, поставила на підлогу.

– Їж. В нас із тобою теж річниця. Знаєш, в нього навіть коханки немає. Просто я набридла, як буденна звичка, – жінка закурила.

Кіт чхнув, стік із батареї до торта, присів, гіпнотизуючі тарілку. Печінку він не любив.

Марія Семенівна

Жакет тепліший треба. Опалювальний сезон цьогоріч провалено, клімат в квартирі не для сфінксів.

– Мальменіна! – малий струсив чіпсами, побіг до дивана, на якому вдягнена не по хатній погоді сфінкса марно намагалася зігрітися. Перечепився, впав, розсипаючи вміст пакетика.

– Данька килим загадив! – літня жінка несхвально зіщулилася, але в телевізорі співала перестаркувата зірка – відволікатися не стала.

– То приберіть, мамо. Я на зумі, – чоловік у піджаку та “спортивках” визирнув з-за монітора.

Хлопча мовчки заходилося збирати жирні картопляні крихти. В очах бриніли сльози, на коліні червоніла подряпина.

Кішка зістрибнула з дивана. Потерлася об малого, захрумтіла розкиданими чіпсами.

***

– Зимова Кицько! – линуло над засніженими дахами. – Оберни хвіст довкола місяця! Заверши цикл, відроди щастя.

З хуртовини виринула біла постать, пухнастий хвіст ляснув по серпу молодика. Місяць перевернувся догори дригом і, зробивши оберт, встав як був.

З вікон лунав бій новорічних годинників.

– Зпрацювало? – Марія Семенівна скептично тремтіла від холоду.

Грюкнули двері під’їзду.

– Пухнастику, ходи до нас подарунком під ялинку, – огрядна жінка в пальто і капцях попрямувала до теплотраси. – Мені зарплатню підвищили. Віскаси не обіцяю, але на сметанку вистачить!

– Цікаво, на наших подіяло? – муркнув Рудько.

Знизу зупинилося таксі, з нього вибіг чоловік з кульком мандаринок.

– Здається, подіяло…

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів

Зимові коти: 35 коментарів

Залишити відповідь