[Never: future in the past]
Коливається простір. Його важко відчути. Але є щось таке рідне. Що назавжди буде у тобі.
Кажуть, можна виїхати з України. Але Україна назавжди залишиться в тобі. Де б ти не був, все одно – будеш відчувати. Це як аромат. Кулончик [золотий] на шиї, котрий відкривається, а всередині – фіміам. Єлей. Це тверде масло бежевого відтінку, а посередині – червоний. І присмак – української.
Ця мова – особлива. Вона плекає унікальний характер.
.
– Знаєш… Я так багато разів намагався покинути цю територію. Але щоразу мене щось затримувало. Лессі, можливо, це любов, до краєвидів? Чи щось більше? Знаєш… Це як духовний Ізраїль. Ця Україна. Я хочу залишити їх в собі.
– Але ж ти знаєш, що ти тут не залишишся?
– Так… У мене контракт, через місяць – в Ізраїль. Нова робота. Нові друзі. Все нове. Добре хоч одне – Бог один і лишається зі мною назавжди. Але я буду сумувати.
Отже, Кіру запропонували контракт.
Професор з Америки, котрий запропонував йому “research” в контексті мови виявився “поважним мужчіною” років тридцяти, вельми приємним у спілкуванні. Звали його Джеррі [мене звали як хворобу, як його – як мишу: яка чудова в нас виявилась компанія].
Дослідження починали з найпростішого. Словника. Додаткових ресурсів. Потенціальних статей [котрі могли б вміщати в собі “хоч щось”]. Цікаво, що американець вирішив не спілкуватися з усіма підряд. Йому був потрібен один-єдиний українець. І ним виявився я. Саме я. Саме мене він обрав мене в якості моральної [лінгвістичної] жертви. Стільки питань ще я не чув… Втомився відповідати на нескінченний потік. Він приготував їх стільки!.. Списаних – більше десяти сторінок. Джері [так звали того американця: ми. Справді подружилися. Зовсім скоро стали вірними друзями] виявився дуже допитливим. Увесь час – а він починався о 10 ранку та завершувався рівно о 16 вечора – ми працювали. Усі дні, крім Суботи. Це – святе, Божий день.
[Now: Present Simple]
Кожен наш день виглядав приблизно так [Джеррі зупинився у бібліотеці]: спільний сніданок [він приходив до мене: у мене вже було все готове. Так, це одна з моїх пристрастей, найсильніших сторін – кулінарія. Мушу помітити, одна з двох. Всього з двох. А найслабше місце – кому цікаво – фінансове питання. Але лиш вчора я прийняв рішення працювати над ним – щодня, щоденно приділяти цьому увагу].
Опісля – найпродуктивніша частина. Це як американські гірки. Ми розмовляли. І на кожне незрозуміле слова Джеррі реагував приблизно так: він різко брав ручку та записував на окремому аркуші. А їх було багато: неділя, Воскресіння, ізоляція, термостат [так, ми говорили навіть про таке. А що тут такого? І ми обоє не пам’ятали, що це. Довелося задіювали Google – ех, лінгвісти]. Але найбільше йому сподобалося ось це слово – “наполегливість” [в роботі]. А за ним йшло – “чистота”. Він вимовляв його, смакуючи – чи-сто-та.
– Так, чисто, чистий – спільнокореневі. Ох, як смачно! [Йому чомусь завше смакували слова. На це я розповів йому, як часом куштую Біблію. Слово Боже справді має смак. І на один. Це палітра. Найдорожнього унікального обзору.
Але найцікавіше. Найбільше… Нас приваблювала структура української мови.
Я розказав йому свою теорію. І після цього. Він замовк. Це трапилося всього на дев’ятий день нашого знайомства. На восьмий – творчості, взаємодії і так далі.
.
Справа в тому, що я [Кір] – викладач. Я викладаю в семінарії.
Закінчив магістратуру в Філіппінах – хто би подумав, що там можна вивчати українську? Але воно так. У мене був контракт на переклад. Смішно, бо насправді я навчався в Україні [онлайн], але допомагав з перекладами на місці. В Філіппінах. І після того – лише рік викладав в Київській семінарії, але мій переклад настільки сподобався замовнику, що він порекомендував мене своїм колегам. І одним із них – був чоловік з Ізраїлю, котрий з руками та ногами вхопив мене в якості перекладача [ви знали, що в Ізраїлі багато говорять російською?] до себе в установу. Загалом, історія довга, але цікава, та зараз не про це. Зовсім.
Хочете почути ідею?
Я скажу вам чесно. Я ніколи цього не розповідав. Нікому. Крім Джеррі. Він витягнув. Його особливості мови. Та професійні навички журналістики… зробили свою справу. Та я молився! І, очевидно, Бог втілив Свою мрію: комусь треба було це почути. Саме зараз. Саме тут [тоді та там].
Отже, букви… Це те, з чого твориться всесвіт. Знаєте, слова – вони справді будують. Написано, що “На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”. Отже, все було створено Ним і на Ньому стоїть. Він є повноцінним початком.
І ще також… Усі ці літери. Особливості звуків, вимови. Вони мають дуже глибокий зміст. До прикладу, мені подобається взаємодія мов в контексті. От чому так сильно люблю вивчати мови: “ліки” зліва направо читаються як “.. кіл”, а це – вбивати [to kill] з англійської. Наче призначені для того, щоб лікувати. Ну, “зробити здоровим”, але виходить певна лінгвістична невідповідність. Або… Ось це цікавий момент: “homme” з іспанської, та, здається, італійської, означає чоловік. А з англійської майже аналогічне “home” – це будинок.
Але… Українська. Вона мелодійна. Хочеш, поділюся, що я відчуваю, коли розмовляю на ній?
– Звісно, я ж за цим і приїхав [слова, відповідно, Джері. Вожатого. В моменті. Ситуативно. Керівника ситуації].
– Коли я говорю українською, я щирий. Я відкритий. Настільки сильно, що мені хочеться розгорнути душу навиворіт. Розказати все моє минуле та майбутнє [жартую]. Я стаю [абсолютно] чесний, відвертий. Аж занадто. Одного разу… Коли мене спитали мою історію навернення [це інформація між нами, не для запису].
– Домовилися.
– Я розповів усе. В деталях. Мені було соромно і ще досі є… Не знаю, з якою метою. Чому так вже аж розгорнуто. Але це те, достойно мене направляє ця моя. З приводу моєї теорії символів. Мов. Так, це справді цікаво. Поговоримо про це якось за сніданком?
– А поки… Розкажіть. Що ви відчуваєте, коли думаєте українською.
– Хм-м, це справді дивне питання. Я відчуваю спокій. Я відчуваю порятунок. Успіх. Як не дивно. Особливо це стосується професійного зростання [у моєму випадку – має більший зв’язок з творчістю & служінням Господу].
.
– А з приводу інших мов? Що ви відчуваєте тоді?
– Англійська – проста. Вона дає мені говорити лише найважливіше. Мені здається, коли мене щось нею питають, то я знаю [Бог дає знати] відповіді на всі питання. Причому, воно такі глобальні. Ну, відповіді, які ти можеш знайти у Вікіпедії – це таке… Легкий рівень [easy]. А от що коїться в тебе душі – ніякий офіційного спожитку комп’ютер без додаткового сприяння людини-професіонала [науковця] не дізнається. Та й те – лише в загальних рисах.
– А іврит?
– О, це вже цікавіше. Коли я говорю на івриті чи чую його… У мене з’являється бажання щось робити. Якщо англійська – мова моєї кар’єри, українська – мова серця, російська – душі, то іврит – це все те, що відбувається навколо. Він відповідає за мої навички [фізичні], а грецька – за мисленнєвий прогрес, мій успіх, спілкування з людьми; це комунікація. Грецька – антидія, але ідея того, як це зробити. Арамейська – те, як почуваюся на даний момент [моє самопочуття] тощо.
– Фух, ви, напевно, втомилися…
– Мова – це те, про що я можу розмовляти вічно…
[Always: Out of time]
– Мова – це те, про що я можу розмовляти вічно.
– Так? Ловлю на слові.
– Ловіть, будь ласка, ловіть. Ну так… Загалом. З чого будується мова, з того будується життя. Думаю, все те, ж чого вона створена. Усі ці її особливості. Кількість символів в алфавіті. Кількість звуків. Їхні характеристики. Воно впливає на… Більше того – створює наше життя.
Якщо… Мова будує майбутнє. Все, що злітає з нашого язика, буде втілено в життя. Як Бог дасть. З Його благодаті. І, звісно, Він [лише Єдиний] має право відміняти та вирішувати, що справді буде. Та… Якщо чесно. Усі ці конфігурації. Типу секретні формули – це не для мене. Я полюбляю простоту. Знаєте, ось ці… Люди, які бачать кольори звуками.
– Синкретисти.
– Так-так, вони [дякую]. Так от, я бачу це інакше. Наче математична формула. Але… Хід життя – він заснований на тому, що рухається. Тобто…
Якщо все те, що не рухається [само собою: не росте], – це… Математичні формули. То все живе [не створене людиною] – то вже ближче до лінгвістики. Ось так і бачу світ. Але, знаєте. Є речі незмінні. До прикладу, розрахунок польоту птиці – це математика чи лінгвістика? Змінний він чи ні – політ? Сама суть є логічна [цифри]: деякі птахи зимують в теплих країнах. Але… Сам процес. Ним керує Бог. Деталі. Так само – вітер… Загалом. Цифри – це людська система. Створена людиною. А слова – це від Бога. В Одкровенні про це написано. Що число є від диявола. А про Слово ми вже [по]говорили. Добре, був радий з Вами мати справу, але, певно, мені вже час завершувати патякати, щоб хто, бува, не сприйняв за [Боже]вільного.
– Прошу, залишіться! Їжа вже майже готова. Я спеціально для вас в цей раз робив запечену батату та рататуй.
– Однак… Нехай. Знаєте. Так от… А все інше – це деталі. Є дуже цікава сама історія мови. Ви читали про Вавилонську вежу?
– Ну так. Колись. А ви хочете наголосити на деталях?
– Справа в тому, що Бог хоче розвивати наш характер. Я притримуюсь такої [підпільної, закулісної – чи не дуже] думки, що… Вивчення інших мов розвиває всесторонній характер.
– Дуже цікаво.
– Так… Але… Це ще не все. Загалом, Дух Святий. Коли зійшов в П’ятидесятницю, вони почали говорили різними мовами. Кажуть [харизмати], що різні мови – це незрозумілі патякання, та це не так. Вивчення Біблії з мови оригіналу методом численних підтверджень говорить, що… Це мови, які існують. Отже ті люди, які мають Духа Святого [знаходяться в прямому контакті з Господом] знатимуть мови. Коли я хрестився, тільки тоді почав нормально реалізовувати англійську. Звісно, так виразився – “реалізовувати”, та нехай… Це правда. Але ш-ш-ш.
– Звісно, я – сама тиша. Нама гарного дня. А поки – смачного. Давайте молитися. Обід вже підійшов….
[Млинці так солодко пахнули]
Слава Богу! Ви не образилися! Дякую!
Я всі твори читала уважно, бо мені й справді цікаво. Це хороша школа для саморозвитку.
Нам усім мову треба постійно вивчати, а мовлення вдосконалювати.
Погоджуюся з кожним словом коментаря Сокири. Про російську мову (“мову душі”) також писала у своєму коментарі, а потім видалила, бо було надто багато.
Бажаю нам усім здобути хороший досвід!
Цікава тема, але втілення, мені здається, вийшло не дуже вдалим. Роздуми про мову та її зв’язок із мисленням людини цікаві й слушні. Але на мій погляд, викладені вони надто заплутано. Багато відступів і доданків, які дають не об’ємність, а саме відчуття зайвого. Забагато про божественне, яке погано пов’язується з головною темою (принаймні, на погляд стороннього читача). Про російську як “мову душі” спантеличило, бо вона за будовою – штучний бюрократичний койне з вкрай обмеженою лексикою, і навіть створювалася насамперед як мова бюрократії, і саме так і звучить, то де там взагалі може бути душа? Втім, Автор має право на власні уявлення.
Успіху на конкурсі! )))
Ви праві. Мені справді слід попрацювати над практикою.
Тож, більше писати. Виділяти основне. Акцентуватися на головному. Дай Бог мудрості в тому, щоб подавати інформацію якісно та глобально. Дуже би хотілося набратися більше професіоналізму. Для мене Ваш коментар – це честь. Дякую за приділений час на роздуми та детальний відгук. Мені приємно, справді. Дякую.
Бажаю Вам творчих успіхів та наснаги. Літературне цікаве коло спілкування. Щоб ви разом з друзями-літераторами повєднувалися та йшли однією дорогою. Щоб багато читали та писати. Якісно, багато. Багато-багато практики. Опублікованих книжок та публікацій у пресі. Щоб воно відповідало вимогам Неба. Ще раз дякую
Мовне питання – болюче й надзвичайно важливе. Дякую, що Ви взялися розвивати цю тему. Саме тому робота має бути ідеально грамотною. Схоже, що Ви надто поспішали, а тому не вичитали твір.
Лише кілька прикладів із того, що занотувала (тут копіюю з Вашого тексту):
* Слово Боже справді має смак. І на один. Це палітра. Найдорожнього унікального обзору.
*– Однак… Нехай. Знаєте. Так от… А все інше – це деталі.
Можливо, я чогось не розумію в наведених прикладах, тоді поясніть мені, будь ласка.
***
Хіба є 10 година ранку, а 16 година вечора?
Мовою розмовляють, а не “…розмовляють на ній”.
Вибачте, що написала зауваження, але маємо дбати про нашу мову. Вона й справді, як Ви зізналися, є “мовою серця”.
Не сердьтеся на мій коментар, будь ласка.
Прошу вибачення. Ви справді дали дуже достойну відповідь: видно, що уважно пройшлись. А не пробіглись текстом. Для мене – це велика честь: заслужити частинку вашої уваги! Слава Господу.
Так, це справді моя провина :(. Прошу вибачення, що образила Вас та не проявила достатньо уваги досконалою коректурою. Мені справді дуже соромно та прикро. Будьте благословенні.
Нехай Бог дасть Вам спраги та бажання писати. Багато, міцно, потужно. І прославить вас у Свій час.
Не знаю, але є у Вашому творі щось таке привабливо-містичне. Незвичайний стиль і деякі міркування про лінгвістику якимось чином відзиваються в мені, дякую. Натхнення Вам!
<3