[Out of Time]

[Never: future in the past]

Коливається простір. Його важко відчути. Але є щось таке рідне. Що назавжди буде у тобі.

Кажуть, можна виїхати з України. Але Україна назавжди залишиться в тобі. Де б ти не був, все одно – будеш відчувати. Це як аромат. Кулончик [золотий] на шиї, котрий відкривається, а всередині – фіміам. Єлей. Це тверде масло бежевого відтінку, а посередині – червоний. І присмак – української.

Ця мова – особлива. Вона плекає унікальний характер.

.

– Знаєш… Я так багато разів намагався покинути цю територію. Але щоразу мене щось затримувало. Лессі, можливо, це любов, до краєвидів? Чи щось більше? Знаєш… Це як духовний Ізраїль. Ця Україна. Я хочу залишити їх в собі.

– Але ж ти знаєш, що ти тут не залишишся?

– Так… У мене контракт, через місяць – в Ізраїль. Нова робота. Нові друзі. Все нове. Добре хоч одне – Бог один і лишається зі мною назавжди. Але я буду сумувати.

Отже, Кіру запропонували контракт. 

Професор з Америки, котрий запропонував йому “research” в контексті мови виявився “поважним мужчіною” років тридцяти, вельми приємним у спілкуванні. Звали його Джеррі [мене звали як хворобу, як його – як мишу: яка чудова в нас виявилась компанія].

Дослідження починали з найпростішого. Словника. Додаткових ресурсів. Потенціальних статей [котрі могли б вміщати в собі “хоч щось”]. Цікаво, що американець вирішив не спілкуватися з усіма підряд. Йому був потрібен один-єдиний українець. І ним виявився я. Саме я. Саме мене він обрав мене в якості моральної [лінгвістичної] жертви. Стільки питань ще я не чув… Втомився відповідати на нескінченний потік. Він приготував їх стільки!.. Списаних – більше десяти сторінок. Джері [так звали того американця: ми. Справді подружилися. Зовсім скоро стали вірними друзями] виявився дуже допитливим. Увесь час – а він починався о 10 ранку та завершувався рівно о 16 вечора – ми працювали. Усі дні, крім Суботи. Це – святе, Божий день.

[Now: Present Simple]

Кожен наш день виглядав приблизно так [Джеррі зупинився у бібліотеці]: спільний сніданок [він приходив до мене: у мене вже було все готове. Так, це одна з моїх пристрастей, найсильніших сторін – кулінарія. Мушу помітити, одна з двох. Всього з двох. А найслабше місце – кому цікаво – фінансове питання. Але лиш вчора я прийняв рішення працювати над ним – щодня, щоденно приділяти цьому увагу].

Опісля – найпродуктивніша частина. Це як американські гірки. Ми розмовляли. І на кожне незрозуміле слова Джеррі реагував приблизно так: він різко брав ручку та записував на окремому аркуші. А їх було багато: неділя, Воскресіння, ізоляція, термостат [так, ми говорили навіть про таке. А що тут такого? І ми обоє не пам’ятали, що це. Довелося задіювали Google – ех, лінгвісти]. Але найбільше йому сподобалося ось це слово – “наполегливість” [в роботі]. А за ним йшло – “чистота”. Він вимовляв його, смакуючи – чи-сто-та.

– Так, чисто, чистий – спільнокореневі. Ох, як смачно! [Йому чомусь завше смакували слова. На це я розповів йому, як часом куштую Біблію. Слово Боже справді має смак. І на один. Це палітра. Найдорожнього унікального обзору. 

Але найцікавіше. Найбільше… Нас приваблювала структура української мови.

Я розказав йому свою теорію. І після цього. Він замовк. Це трапилося всього на дев’ятий день нашого знайомства. На восьмий – творчості, взаємодії і так далі.

.

Справа в тому, що я [Кір] – викладач. Я викладаю в семінарії. 

Закінчив магістратуру в Філіппінах – хто би подумав, що там можна вивчати українську? Але воно так. У мене був контракт на переклад. Смішно, бо насправді я навчався в Україні [онлайн], але допомагав з перекладами на місці. В Філіппінах. І після того – лише рік викладав в Київській семінарії, але мій переклад настільки сподобався замовнику, що він порекомендував мене своїм колегам. І одним із них – був чоловік з Ізраїлю, котрий з руками та ногами вхопив мене в якості перекладача [ви знали, що в Ізраїлі багато говорять російською?] до себе в установу. Загалом, історія довга, але цікава, та зараз не про це. Зовсім.

Хочете почути ідею?

Я скажу вам чесно. Я ніколи цього не розповідав. Нікому. Крім Джеррі. Він витягнув. Його особливості мови. Та професійні навички журналістики… зробили свою справу. Та я молився! І, очевидно, Бог втілив Свою мрію: комусь треба було це почути. Саме зараз. Саме тут [тоді та там].

Отже, букви… Це те, з чого твориться всесвіт. Знаєте, слова – вони справді будують. Написано, що “На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”. Отже, все було створено Ним і на Ньому стоїть. Він є повноцінним початком.

І ще також… Усі ці літери. Особливості звуків, вимови. Вони мають дуже глибокий зміст. До прикладу, мені подобається взаємодія мов в контексті. От чому так сильно люблю вивчати мови: “ліки” зліва направо читаються як “.. кіл”, а це – вбивати [to kill] з англійської. Наче призначені для того, щоб лікувати. Ну, “зробити здоровим”, але виходить певна лінгвістична невідповідність. Або… Ось це цікавий момент: “homme” з іспанської, та, здається, італійської, означає чоловік. А з англійської майже аналогічне “home” – це будинок.

Але… Українська. Вона мелодійна. Хочеш, поділюся, що я відчуваю, коли розмовляю на ній?

– Звісно, я ж за цим і приїхав [слова, відповідно, Джері. Вожатого. В моменті. Ситуативно. Керівника ситуації].

– Коли я говорю українською, я щирий. Я відкритий. Настільки сильно, що мені хочеться розгорнути душу навиворіт. Розказати все моє минуле та майбутнє [жартую]. Я стаю [абсолютно] чесний, відвертий. Аж занадто. Одного разу… Коли мене спитали мою історію навернення [це інформація між нами, не для запису].

– Домовилися.

– Я розповів усе. В деталях. Мені було соромно і ще досі є… Не знаю, з якою метою. Чому так вже аж розгорнуто. Але це те, достойно мене направляє ця моя. З приводу моєї теорії символів. Мов. Так, це справді цікаво. Поговоримо про це якось за сніданком?

– А поки… Розкажіть. Що ви відчуваєте, коли думаєте українською.

– Хм-м, це справді дивне питання. Я відчуваю спокій. Я відчуваю порятунок. Успіх. Як не дивно. Особливо це стосується професійного зростання [у моєму випадку – має більший зв’язок з творчістю & служінням Господу].

.

– А з приводу інших мов? Що ви відчуваєте тоді?

– Англійська – проста. Вона дає мені говорити лише найважливіше. Мені здається, коли мене щось нею питають, то я знаю [Бог дає знати] відповіді на всі питання. Причому, воно такі глобальні. Ну, відповіді, які ти можеш знайти у Вікіпедії – це таке… Легкий рівень [easy]. А от що коїться в тебе душі – ніякий офіційного спожитку комп’ютер без додаткового сприяння людини-професіонала [науковця] не дізнається. Та й те – лише в загальних рисах.

– А іврит?

– О, це вже цікавіше. Коли я говорю на івриті чи чую його… У мене з’являється бажання щось робити. Якщо англійська – мова моєї кар’єри, українська – мова серця, російська – душі, то іврит – це все те, що відбувається навколо. Він відповідає за мої навички [фізичні], а грецька – за мисленнєвий прогрес, мій успіх, спілкування з людьми; це комунікація. Грецька – антидія, але ідея того, як це зробити. Арамейська – те, як почуваюся на даний момент [моє самопочуття] тощо.

– Фух, ви, напевно, втомилися…

– Мова – це те, про що я можу розмовляти вічно…

[Always: Out of time]

– Мова – це те, про що я можу розмовляти вічно.

– Так? Ловлю на слові.

– Ловіть, будь ласка, ловіть. Ну так… Загалом. З чого будується мова, з того будується життя. Думаю, все те, ж чого вона створена. Усі ці її особливості. Кількість символів в алфавіті. Кількість звуків. Їхні характеристики. Воно впливає на… Більше того – створює наше життя.

Якщо… Мова будує майбутнє. Все, що злітає з нашого язика, буде втілено в життя. Як Бог дасть. З Його благодаті. І, звісно, Він [лише Єдиний] має право відміняти та вирішувати, що справді буде. Та… Якщо чесно. Усі ці конфігурації. Типу секретні формули – це не для мене. Я полюбляю простоту. Знаєте, ось ці… Люди, які бачать кольори звуками.

– Синкретисти.

– Так-так, вони [дякую]. Так от, я бачу це інакше. Наче математична формула. Але… Хід життя – він заснований на тому, що рухається. Тобто…

Якщо все те, що не рухається [само собою: не росте], – це… Математичні формули. То все живе [не створене людиною] – то вже ближче до лінгвістики. Ось так і бачу світ. Але, знаєте. Є речі незмінні. До прикладу, розрахунок польоту птиці – це математика чи лінгвістика? Змінний він чи ні – політ? Сама суть є логічна [цифри]: деякі птахи зимують в теплих країнах. Але… Сам процес. Ним керує Бог. Деталі. Так само – вітер… Загалом. Цифри – це людська система. Створена людиною. А слова – це від Бога. В Одкровенні про це написано. Що число є від диявола. А про Слово ми вже [по]говорили. Добре, був радий з Вами мати справу, але, певно, мені вже час завершувати патякати, щоб хто, бува, не сприйняв за [Боже]вільного.

– Прошу, залишіться! Їжа вже майже готова. Я спеціально для вас в цей раз робив запечену батату та рататуй.

– Однак… Нехай. Знаєте. Так от… А все інше – це деталі. Є дуже цікава сама історія мови. Ви читали про Вавилонську вежу?

– Ну так. Колись. А ви хочете наголосити на деталях?

– Справа в тому, що Бог хоче розвивати наш характер. Я притримуюсь такої [підпільної, закулісної – чи не дуже] думки, що… Вивчення інших мов розвиває всесторонній характер.

– Дуже цікаво.

– Так… Але… Це ще не все. Загалом, Дух Святий. Коли зійшов в П’ятидесятницю, вони почали говорили різними мовами. Кажуть [харизмати], що різні мови – це незрозумілі патякання, та це не так. Вивчення Біблії з мови оригіналу методом численних підтверджень говорить, що… Це мови, які існують. Отже ті люди, які мають Духа Святого [знаходяться в прямому контакті з Господом] знатимуть мови. Коли я хрестився, тільки тоді почав нормально реалізовувати англійську. Звісно, так виразився – “реалізовувати”, та нехай… Це правда. Але ш-ш-ш.

– Звісно, я – сама тиша. Нама гарного дня. А поки – смачного. Давайте молитися. Обід вже підійшов….

[Млинці так солодко пахнули]