Індекс щастя

На вулиці лунала чарівна мелодія, а з балкона мого будинку відкривалася незвичайна картина. На сцені агітмайданчика сиділи три бандуристи та співали прекрасну українську пісню «Ніч яка місячна, зоряна, ясная». Глядачів було понад ста осіб. Проте від захоплення ніхто не міг не поворухнутися, не промовити ні звуку. Всі, як під гіпнозом, слухали та насолоджувалися музикою та гарним співом. І це на Донбасі – в місті Луганську!

Лише після закінчення концерту остаточно прийшла в себе й згадала, що передувало сьогоднішнього дня. Я не могла надихатись свіжим повітрям, повітрям мого дитинства, мого рідного міста. Десять років тому, в далекому 2021 році, я добровільно погодилася, щоб мене заморозили. Вважала, так легше пережити кризу, що наступила, та війну на Донбасі. Декілька днів тому я приїхала з харківської лікарні додому після пробудження.

Тепер все для мене – відкриття. Дивлюсь новини та постійно вражаюся. Найбільшою радістю стало те, що війна закінчилась. Україна повернула собі всі тимчасово окуповані території Донбасу та анексований Крим. Президент в країні зараз – жінка, як прогнозували давно.

Замість похмурих перехожих, на вулицях зустрічаю усміхнені обличчя людей, які готові до спілкування й участі у розв’язанні проблем міста. На місці колишнього зарослого бур’яном поля біля річки Лугань, нині ростуть прекрасні квіти, що створюють казкові композиції. З’явилися нові житлові комплекси. Будівельні крани свідчать про те, що місто будується. Навкруги чистота й порядок: відремонтовані дороги, багато нових дитячих майданчиків та кав’ярень. Дивовижно, що у крамницях, на пошті люди спілкуються українською мовою. Деякі особи похилого віку при цьому користуються листівками, а ті, хто молодше, іноді заглядають у смартфони. Виникло багато питань про те, що побачила, тому зателефонувала подрузі Ользі для отримання роз’яснень.

Подруга дуже зраділа зустрічі зі мною. Щоб не засмучувати, я не стала казати про нові зморшки, які у неї з’явилися на обличчі, бо ми останній раз бачилися 10 років тому. На щастя, я залишилась такою, як у далекому 2021 році.

Ольга відповіла на всі мої питання та повідомила багато цікавого. Ось, що вона розповіла:

– Сім років тому людство зіткнулося з глобальною проблемою. Зграї кліща стали нападати на бджіл та винищувати їх. Крім того, комахи гинули від вірусів і хімічних речовин для захисту дерев, трав, овочів, фруктів та ягід. Втрата бджіл – це загроза рослинництву на планеті, бо запилення багатьох рослин та їх врожайність повністю залежать саме від активності бджіл. Одна бджолина сім’я може обпиляти за день близько трьох мільйонів квітів. Саме українським вченим вдалося створити штучну бджолу. Наша країна завжди була відома майстрами, які створювали мікроскопічні вироби. Достатньо згадати Миколу Сядристого, що зробив макет вітряка на половині макової зернини, шахівницю на головці шпильки, на якій ще й розміщені шахові фігури! Специфіка виробництва таких дрібних деталей у тому, що кожний зайвий рух може причинити шкоду, ось і виготовляє їх митець між ударами свого серця. Українці першими у світі змогли зробити роботів бджіл, які запилювали рослини й були невразливі для шкідливих речовин, вірусів та паразитів. Протягом року побудували завод штучних бджіл у квітучому Поліссі та його філіали по всій країні. Попит на продукцію був великий у всьому світі. Завдяки штучному запиленню, Україні вдалося значно збільшити врожаї сільськогосподарських культур та їх продаж за кордон. З’явились нові переробні заводи овочів та фруктів, а значить нові робочі місця. Україна, за прикладом Голландії, почала вирощувати квіти на продаж. Як би ти бачила, які прекрасні троянди, хризантеми, гладіолуси ми експортуємо за кордон! Україна стала багатою країною. Стали повертатися додому заробітчани з Польщі, Італії, Росії, Чехії.

– А як вдалося зобов’язати російськомовних громадян Донбасу звертатися у крамницях до продавців українською мовою? – спитала я.

– Спочатку продавцям було рекомендовано не обслуговувати тих, хто звертається до них не українською мовою. Однак, це викликало багато скарг, звинувачень. Тоді знайшли інший шлях. Створили спеціальний додаток для сучасних мобільних телефонів зі словниковим мінімумом українською мовою для спілкування у закладах, які надають послуги населенню. Крім того, видрукували пам’ятки аналогічної тематики, які доставили поштою всім охочим мешканцям країни та завезли у крамниці, перукарні, заклади громадського харчування тощо. Тобто – уживай державну мову та отримуй необхідні послуги! Можливо при обслуговуванні використовувати російську чи іншу мову, але тоді ціна товару або послуги зростає на 10%. Скрізь встановлені диктофони, які контролюють вживання мови та відеокамери. Цей захід добре спрацював. Громадяни не бажають платити зайві гроші та користуються українською мовою.

– Я була здивована з якою увагою сьогодні на агітмайданчику люди слухали виступ бандуристів. Що тепер часто такі концерти відбуваються?

– Так, наша президентка вважає, що ми перемагаємо, коли об’єднаємось. Вже три роки мають великий попит концерти української музики у незвичайних місцях: на берегах річок, вершинах гір, у печерах. На концерти симфонічного оркестру у соляній шахті м. Соледар Донецької області квитки продаються на рік вперед за дуже високими цінами. Сюди їдуть слухачі не тільки з Львівської, Рівненської, Івано-Франківської областей, але й з Польщі, Угорщини, Німеччини тощо. Одного разу я була на такому концерті. Це дивовижна музика, наче срібна вода тече струнами душі…

Головне, що зараз люди в Україні відчувають себе щасливими. Десять років тому наша країна входила до п’ятірки самих нещасливих. Індекс щастя, що показує добробут людей та стан навколишнього середовища в різних країнах світу, у нас дорівнював лише 14%, при середньому показнику – 40, а тепер він складає 55% – на рівні скандинавських країн. Показник щастя залежить передусім від внутрішнього відчуття щастя особою та економічного становища респондентів. З цифрами не будеш сперечатися.

Ти не жалкуєш, що згодилась на експеримент  із заморожуванням?

– Десять років тому я таким чином зберегла собі життя, бо не вміла побороти депресію, не бачила стимулу свого існування та могла накласти на себе руки. А зараз слухаю тебе та розумію, скільки променистих подій протягом десятиріччя не спостерігала, не брала участь в їх реалізації. Сльози в очах з’являються, бо радісні емоції  щодо відродження рідної країни хотілося спостерігати особисто…

Однак вважаю, що тепер знайду справу по душі та буду щасливою.