6 Листопада, 2022 Стефі Повернутися до конкурсу: СПРАВА ПАХНЕ ЖОВТНЕМ: фантастичний детектив Текст оповідання видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: СПРАВА ПАХНЕ ЖОВТНЕМ: фантастичний детектив Навігація записів Попередній записНазад КатрусяНаступний записНаступн. Нишпорка Левон та рахва з трьома буревіями Навігація записів Попередній записНазад КатрусяНаступний записНаступн. Нишпорка Левон та рахва з трьома буревіями
Чудове оповідання! Я в кінці ледь не розплакалася) Просто в захваті!
Успіху!
Дякую, Єво!
І Вам успіху!
Читали в блекаут родиною, тож тепер мій син вірить у садівничків.
Історія, може, трохи затягнута, але цікава. Після прочитання ми довго обговорювали сюжет і вчинки героїв. Так що читачам (причому різним за віком) оповідь і герої зайшли.
І так символічно вийшло – трапилося це оповідання про Херсон мені саме сьогодні, в день звільнення цього міста!
Дякую, авторе.
Дякую, Віро! Головна героїня має прототип у реальному житті. Сьогодні вона безмежно дякує нашим захисникам і плаче від щастя, бо невдовзі зможе повернутися до рідного міста
Нехай у неї все складеться якнайкраще. Нехай її дім буде цілий, поменше майна попсовано та побільше рідних і знайомих живі й цілі.
Яке ж щастя, що вона дочекалася. Що ми всі дочекалися 🙂
Дякую, Віро! Обов’язково перекажу їй Ваші побажання
Приєднуюсь до слів Марії. Я сама не так давно переживала радість повернення додому, тож добре розумію сльози цієї жінки. Нехай її тваринки більше не гинуть!
Дякую, Маріє!
Дякую, Віро!
Всього Вам найкращого
Я перепрошую. Звісно, у фентезі може бути що завгодно. Я не знаю, хто такий Пок і з якого світу він прилетів, але уявити малесенького садовика у ЖАКЕТІ мені дуже складно. Я б ще могла його теоретично уявити у плетеному жилеті. І потім – він такий мікроскопічний, що маленький жіночий слід для нього величезний, і він міряє слід своїми КРОКАМИ – тобто реально величезний. І тут же Пок ходить до магазину разом з Андрійовичем. Це як – у нього ноги виросли до людського розміру? І як Андрійович може це мікроскопічне створіння схопити за грудки? І як це створіння орудує лопатами та іншими інструментами у саду? За допомогою магії? Одним словом, питань багато.
Закохана, я теж перепрошую, але чи уважно Ви читали? В тексті ж вказано, що садовики трішки вищенькі за гномика. Вони не мікроскопічні, а, отже, можуть доглядати за садом і робили ще багато різних речей.
Дяка за увагу до оповідання!
Звісно, я уважно читала твір і звернула увагу на те, що Пок зростом майже як гном. А гном який? Якщо Пок може впоратися з лопатою, до жіночий слід маленького розміру не може бути достатньо великим, щоб Пок міряв його своїми кроками. Там максимум один крок може бути.
На мою скромну авторську думку там може бути два кроки. Отже, “міряння” цілком реальне.
Але дякую за уважність. Буду думати над тим епізодом під час редагування
Вітаю, Авторе!
Надзвичайно добре і зворушливе оповідання! Аж розчулило… І детективна складова сюжету цікава. А ще я дуже люблю Садовичків (у мене вони теж живуть і часом пролазять у твори 🙂 ) Тож вболіватиму за Вас!
Успіху на конкурсі! )))
Дякую, Сокиро! Приємно
Дякую за чудове оповідання 🙂 Я б змінила йому назву, бо ця не надто відповідає історії, але розумію, як із цим буває важко 🙂 Головне – історія вийшла класна.
Дякую! Радію, що оповідання Вам сподобалось