Нічний футбол

   Жага визнання і поклоніння  у деяких людей нескінченна. Цього жадають всі агресори, що йдуть в політику і в олігархи. Проте з часом будь-які відчуття притупляються. Відчуття власної божественності «зношується» і стає звичним, як ранішній туалет. Усі ці нескінченні оргії, вакханалії і злягання на стадіонах швидко приїдаються. Свідомість заповнює щось, відповідне страшному поєднанню букв – НУДЬГА! Ви корчитеся і вас корчить – ви вже все перепробували і вам уже все нецікаве. Саме у такому стані знаходився пан Світлий, коли в його комп’ютері щось дзвякнуло і заблимало.

 «І кого це біс приніс?» − промайнула ледача думка у свідомості Світлого. Він не хотячи клацнув по файлу і, не читаючи, перевів курсор у кінець тексту. Те, що там було написано, його зацікавило. В кінці тексту стояв підпис – Темний.

Це був виклик. Темний завжди антипод Світлого. Єдине, що поки представляло якийсь інтерес – хто це? І як цей Темний дізнався про «світлу» електронну адресу?

Розвідка Світлого працювала добре (йому так здавалося), і всі потенційні кандидати в конкуренти, не кажучи вже про реальних конкурентів, були ретельно вивчені і закарбовані.

Сильні світу цього давно вже знали один одного по сумісних тусовках, парковках і приколах. Майже у всіх були одні і ті ж авто,  літаки, персональні острови, вілли, середньовічні замки, моделі і фінансові імперії. Можливо, що єдина відмінність полягала в назві футбольних клубів, якими вони володіли.

Електронний текст  містив пропозицію організувати якийсь хитрий футбольний турнір. Ігри мали відбуватися вночі, у повній темряві. М’яч, «рамка», розмітка, бутси, труси і пов’язки на головах футболістів – світяться. Правила: електронний суддя, відсутнє положення «поза грою», немає обмежень на заміни, матч закінчується після першого ж забитого гола або триває 45 хвилин чистого часу. Беруть участь чотири команди: «Скіф», «Піонер», «Юнікс» і «Прірва». Жеребкування – комп’ютерне. Тривалість турніру – в перебігу однієї ночі. Система – кругова. Призовий фонд за перемогу – чотири мільярди євро. Кожен учасник вносить по одному мільярду на спеціальний рахунок.

Світлий ткнув пальцем в якусь клавішу комп’ютера і на екрані з’явився Хтось.

         − Це що за цидулка в мене на екрані? − роздратовано запитав власник «заводів, газет, пароплавів».

         − Ми думали вам буде цікаво, − впевнено відповів Хтось.

         − І як же цього разу в мене збираються забрати гроші? − запитав Світлий −  Хто цей Темний і  гоп-компанія?

         − Ми вже працюємо над цим. Але ж ви знаєте − наші сервери постійно піддаються атакам хакерів. Тепер ось хтось знищив два наших супутника зв’язку.

         − Гаразд, гаразд, − перервав його Світлий. − Я все це чув уже тисячу разів. Прорахуйте можливі сценарії і ризики. Схоже на провокацію, але водночас я не бачу варіанту, при якому «Скіфи» можуть програти. Припустімо, що всі ці темні хлоп’ята змовилися. Але що такого вони можуть зробити в темряві на моєму стадіоні і під контролем моєї охорони? Всім відомо, що вдома «Скіфи» непереможні. Звичайно, в темряві все буде трохи інакше, але клас є клас.

          Хтось не відповів на риторичне запитання господаря. Він вже не перший рік був директором департаменту внутрішніх справ «світлої» імперії і звик не поспішати з висновками. Всі знали, що за останні шістнадцять років Світлий жодного разу не відхилився від кинутого йому виклику. А в тих окремих випадках, коли він і його «Скіфи» програвали, олігарх не скиглив і нікого ні в чому не звинувачував. Він просто міняв гравців, тренерів, масажистів, консультантів, шпигунів і устаткування для підглядання-підслуховування.

***
         Минули три дні. Тренер футбольної команди «Скіф» пан Ніхто зайнявся аналізом спортивної бази даних Землі. Комп’ютерний центр транснаціональної корпорації «Пектораль» організував серію атак на сервери космічної агенції НАСА і базу даних Пентагону.

         Пан Хтось швидко обчислив справжні «адреса і явки» учасників турніру. Футбольні експерти визначили, що найбільшу небезпеку представляє команда «Прірва». Це була молодіжна збірна Бразилії. Дві інші мали рейтинг середняків з американської футбольної ліги. Причому Темний виявився ректором Масачусетського технологічного університету, а його команда «Піонер» складалася із студентів цього університету. Останній учасник представляв відому всім туристську компанію «Юнікс».

         Світлий завантажив підготовлену експертами базу даних у програму «Футуролог». Через декілька секунд комп’ютер видав результат: переможцем повинен стати «Піонер».

         −  Не зрозумів, − пробурмотів Світлий і знову запустив програму. Результат не змінився.

         − Ти що мені підсунув? − Світлий втупив погляд у пана Хтося.

         − А чого ви чекали? − спокійно відреагував той, − схоже, що яйцеголові щось вигадали і намагаються підсунути вам цю морквину. Всім відомо, що ви встряєте майже у всі футбольні колотнечі. Я не уявляю, що придумали ці розумники з універа, але можна не сумніватися, що вони прорахували всі можливі варіанти. Подивіться − комп’ютер поставив  чемпіонів світу бразильців на друге місце, а нас на третє.

         − Закиньте в цей університет шпигунів. Налаштуйте туди наші супутники. І нагадаєте нашому послу в Штатах, що особисті гелікоптери на дорогах не валяються. Хай відірве свій зад від крісла і підготує досьє на цих геніїв. Напевно, вони де-небудь та засвітилися.

         − Усе це вже робиться.

         − До речі, а на якій підставі комп’ютер віддає перемогу «Піонерові»? Зробіть покроковий аналіз бази даних. Ким і як вона готувалася?

         − Це спеціальна комп’ютерна програма «Тріал». Віна аналізує бази даних Інтернету. Боюся, що покроковий аналіз може затриматися на декілька років.

         Олігарх несподівано посміхнувся і похитав головою:

         − Я зрозумів. Мені натякають, що за видовище мені треба заплатити. За ці гроші мені надають можливість побачити Щось.

         − Можливо, ви маєте рацію, − погодився Хтось, − але питання полягає в тому, чи зможемо ми зрозуміти те, що побачимо?

         − Так. Багато що залежать від нашої кмітливості.  − Світлий на мить задумався. − Потрібно поставити рамкові сканери на всі двері в підтрибунних приміщеннях. Роздягальні, душ, туалети і так далі. Прилади нічного бачення, якісь датчики і запис всього і всіх. Ніяких глядачів і тим більше журналістів. Ще раз перевірте обслуговуючий персонал стадіону. Постарайся не допустити витік інформації.

         Світлий відірвав погляд від монітору і уважно подивився на пана Хтося:

         − Щось не так? Чого це ти сьогодні такий згідливий? Я щось прогавив?

         Хтось зам’явся.

         − Є одна дрібниця. Можливо, це випадковість, але так збіглося…

         − Давай-давай, − посміхнувся Світлий, − не тягни кота за хвіст. Відчуваю, що тут замішана жінка.

         − Так, − зніяковів Хтось, − я вам вже розповідав. Це дівчина-воротар. Два роки тому ви оплатили її операцію і лікування. Вона видужала і хоче особисто вам подякувати.

         − Так, так. Я пам’ятаю. У неї ім’я таке екзотичне − Абрекат. Воротар-кішка.

         Світлий встав і підійшов до вікна. Він не хотів, щоб Хтось побачив у цей момент його обличчя. Старий вояк одразу  б помітив дивний блиск, що раптом з’явився в очах олігарха.

 

         Три роки тому ця красуня викликала фурор у футбольному світі. Виступаючи за чоловічу команду у чемпіонаті Америки, вона пропустила всього два м’ячі, а в турнірі на кубок Свободи – взагалі жодного. Подальшій кар’єрі перешкодило нещастя: літачок, яким вона керувала, розбився на підльоті до якогось приватного аеродрому Парижу. Абрекат дивом вижила, витримала декілька складних операцій і несподівано для багатьох повністю відновилася.

         Світлий був однією з трьох людей на Землі, хто знав усі подробиці про одужання дівчини. Вона перебувала в комі два місяці. Після останньої операції, коли всі вже втратили надію, почали відбуватися дива: повністю відновилася пробита легеня, зникла гематома у правій півкулі мозку, зарубцювалися численні рани, зрослися кістки і відновилася шкіра.

         Він проглядав записи її останніх тренувань. Те, що вона витворяла в «рамці», не можна було нікому показувати. Жоден з гравців «Скіфа» впродовж тижня не міг забити їй пенальті. На тренуваннях дівчина при зрості метр вісімдесят чотири стрибала у висоту на два сорок і пробігала стометрівку за вісім секунд. Вона демонструвала нелюдську реакцію на м’яч і звіряче чуття, вгадуючи напрям ударів. У відповідь на всі питання вона тільки знизувала плечима і сміялася:

          − Для мене зловити м’яч, що летить, це як прийняти дозу наркотика. Я наркоман і не можу пропустити  дозу повз себе. Вона завжди має бути моєю.

          Ні для кого у футбольній тусовці не було секретом, хто займався рятуванням Абрекат і ніхто не сумнівався, за яку команду вона тепер гратиме.

          Світлий обернувся до пана Хтося.

          − Приведи її сюди. Перед цим включи сканер, камери і мікрофони. Сканер переведи в режим спостереження.

***

          Майже хвилину олігарх і суперворотар роздивлялися один одного.

          − Ви добре збереглися, − нарешті посміхнулася Абрекат, − спасибі за все, що зробили для мене. Я розумію, що за дива треба платити, але сподіваюся ви не наполягатимете на сексуальному контакті.

          − Вимушений вас розчарувати, − розвів руками олігарх, − ви красиві, але… мене ваше тіло не хвилює. Мене хвилюють тільки дива, які ви робите, стоячи  у воротах. Це фантастично і… красиво. Тепер про оплату. Зіграйте, будь ласка, один матч за «Скіф» проти «Піонера». Далі вирішуйте самі. Можете залишитися, можете піти.

          Дівчина хитнула головою.

− Я відіграю найближчі три гри, а там подивимося. Ще раз дякую за допомогу.

 

***

         − Що скажеш? − Світлий чекав реакції пана Хтося на розмову з Абрекат.

         − Нормально, − кивнув Хтось, − тепер точно не програємо.

         − Так. Залишилося придумати, як виграти. У нас там ніде не завалявся який-небудь поганенький супернападник? Терміново потрібні фахівці з управління футбольним м’ячем силою думки.

− Щось ви темните ваша вищість. Я ще не чув ніяких пропозицій від нашого великого тренера. Так би мовити, тренера всіх часів і народів. Де цей пан Ніхто? Чим займається цей чаклун м’яча і удару? У нас залишилося всього два дні до початку турніру.

− Тренер займається підготовкою стадіону. Довелося замінити все покриття. Роботи виконуються вночі. Сам розумієш, треба бути готовим до чого завгодно. Пентагон  уже оголосив про створення підрозділів солдат-кіборгів, а НАСА підготувала чотирьох кіборгів для польоту на Каліпсо. Тому я не здивуюся, якщо і в нас тут раптом з’являться кіборги-футболісти. Це буде матч століття!

− Ого! − здивувався Хтось, − невже протистояння кіборгів і людей?

− Вже ні! − пан Світлий сумно посміхнувся, − кіборги проти людей і андроїда. Після катастрофи в Абрекат замінили майже всі органи: серце, нирки, шлунок і так далі.

− А вона про це знає?

− А навіщо їй це знання? Років через 150-170 вона, можливо, і задумається над усім цим, призбирає грошенят і сама поміняє собі всі органи. А може, просто клонує своє тіло і перенесе свідомість із старого тіла на новий носій інформації.

 − Я в такі ігри не граю, − пан Хтось перехрестився, − мені й одного життя вистачить.

 − А якби ти і захотів, то не зміг би зіграти в цю гру. Задоволення продовжити життя  можуть дозволити собі тільки вибрані. Бидлу навіть знати про це непотрібно. На Землі нас поки тільки  вісім осіб. Це закритий чоловічий клуб, і ми самі вирішуємо, кому подарувати біокібернетичне тіло, а кому ні. Звичайно, Абрекат – виключення. Мені-то поспішати нікуди, а вона по-справжньому оцінить цей подарунок тільки через двадцять-тридцять років.

 − Ага! Все-таки вас зачепили її слова, − не стримався Хтось.

 − Яка тепер різниця? − махнув рукою олігарх, − зачепило, не зачепило… Звісно, зачепило! Але мені тільки сто сорок років і я не хочу міняти це тіло на інше. Прийде час і все буде навпаки: їй буде сто двадцять, а моєму новому тілу тільки двадцять два.

*

Неперевершеним видовищем був перший матч. Бразильці билися з «Піонером». Шпигуни «світлої» імперії не дарма їли свій хліб. Сім гравців «Піонера» справді виявилися кіборгами. У їх виконанні перехід від захисту до атаки був практично блискавичним. Дві-три передачі в один дотик і могутній удар по воротах. Обвести кіборга-захисника один на один було практично неможливо, як і утримати  супер нападаючого. Ідеальні паси і блискавичні прискорення в темряві втрачали своє видовище, але м’яч, що літав у темряві, здавався живою фантастичною істотою. На п’ятнадцятій хвилині нічного шоу ця істота нарешті влетіла у ворота бразильців.

«Скіфи» без особливих проблем розібралися з «Юніксом».

Перший матч другого круга виявився вирішальним. Доля звела команди «Скіф» і «Піонер».

 З перших хвилин «Скіф» пішов у глухий захист. Гравцям було поставлене завдання триматися і не ризикувати. Тренерський штаб команди сподівався, що комп’ютери і футбольні експерти виявлять слабкості кіборгів і підкажуть рішення задачі. Проте час йшов, а нічого не відбувалося. Комп’ютери мигали індикаторами, а експерти тільки переглядалися і чесали потилиці.

 Гравці «Піонера» взяли в облогу штрафний майданчик господарів поля і вели щільний «вогонь» по їх воротах. Нападаючі «Скіфа» взагалі не показувалися на половині гостей.

Всі атаки кіборгів закінчувалися на Абрекат. Фактично вона взяла на себе функції капітана команди і командувала захистом. Те, що ця дівчина творила у воротах, можна було назвати футбольною казкою або піснею. Віна блокувала всі виходи «піонерів» один на один і відбила сім пенальті. Удари із-за штрафної площі для неї виглядали як дитяча забава.

Десь на тридцятій хвилині гри в діях «піонерів» з’явилося щось схоже на приреченість. У людей зник азарт і свіжість рухів, а в кіборгів почали виникати якісь паузи в ухваленні рішень. Ці напів-люди розуміли, що закладена в їх пам’яті тактика не приносить успіху, але не могли знайти виходу зі ситуації, що створилася. У них в програмі не був передбачений нічийний результат. Вони були запрограмовані тільки на перемогу. В кінці-кінців через загрозу руйнування людської складової свідомості кіборгів їхні комп’ютери почали потихеньку вимикатися.

Цю зміну першою відчула Абрекат. Зловивши м’яча після чергового удару, вона раптом помітила, що прямо по центру перед штрафним майданчиком застигли дві жовті пов’язки. Через мить застигло ще декілька «ворожих фігур». Не роздумуючи, вона вибігла до краю своєї штрафної площі і могутнім ударом вибила м’яч у бік воріт «Піонера». Воротар-кіборг, застиглий на одинадцятиметровій відмітці, зміг тільки очима провести м’яч, що летить. Яскрава зелена куля промайнула над стадіоном і м’яко опустилася в сітку воріт американців.

У гравців «Скіфа» не залишилося сил радіти перемозі. Футболісти тихо лежали на газоні і дякували Господу за те, що цей кошмар закінчився.  Вони ще ніколи не грали в такому скаженому темпі та ще і в темряві.

Відразу після програшу «Піонера» команди гостей відмовилися від продовження турніру і роз’їхалися.

Пан Світлий отримав масу задоволення і яскравих вражень. По-перше − від фантастичної гри Абрекат. По-друге  − від надзвичайного нічного видовища. По-третє − від самої перемоги і, нарешті − від виграних мільярдів. На радощах олігарх подарував дівчині невеликий острів з віллою біля побережжя Європи, два вертольоти і десять мільойнів євро на додаток. Отримавши несподіваний подарунок, пані Абрекат вирішила, що в цьому дідусеві все ж таки є щось невловимо-привабливе.

Сили Світла в черговий раз перемогли Темряву, але всім було очевидно: для того, щоб вижити в цьому непередбачуваному темному світі, людям доведеться дуже багато бігати, стрибати і потіти.

Р.S. Плітка: недоброзичливці стверджують, що під футбольним газоном стадіону була укладена спеціальна електронна схема-мережа. Поле було розбито на квадрати і зграя комп’ютерів відстежувала переміщення кіборгів.  Дія потужних електронних імпульсів викликала включення блокувань у мізках кіборгі-футболістів і… компенсувало всі витрати олігарха, пов’язані з нічним футболом.

Правда це чи ні? Невідомо. Але те, що пан Світлий дуже не любить програвати, відомо в усьому футбольному світі.