21 Лютого, 2021
1 – Ясність думки і жодного шахрайства. Як писати зрозуміло.
Trebraruna
Письменниця. Авторка блогу. БАГіня сімейного вогнища і чарівного пенделя. Технічна підтримка.
Бува таке: читаєш книгу, сюжет начебто захоплює, стиль в автора непоганий, помилок немає, а “не лізе”. Думки плутаються, доводиться повертатися, перечитувати, раз у раз втрачаючи провідну нитку. Відчуття, ніби дивишся на авторський світ крізь об’єктив розфокусованого фотоапарата.
Маю пропозицію: нумо, налаштуємо різкість;)
Існує кілька чек-пойнтів, які допомагають зробити текст легким і приємним для читання. Нижче я окреслю їх коротко, не розжовуючи мега-докладно. Якщо когось зацікавить, можу згодом написати окремі статті по кожному з пунктів, які недостатньо зрозумілі в стислому вигляді.
Отже, почнемо згори, від загального до детального.
Погляд із космосу:
Сеттінг.
Це визначення в україномовній літературі чомусь не використовують. У найліпшому разі зневажливо відмахуються: мовляв, це не про нас, а про кіно та ігри. Геть забуваючи про те, що в кіно і гри це слово прийшло саме з літератури. Сеттінг – це сукупність часу, місця дії літературного твору, його жанру і настрою/ візуальної картинки. Дуже важливо визначити для себе, яким є сеттінг вашої історії, і час від часу перевіряти – а чи не гайнули ви від нього кудись у манівці? Чи всі деталі вкладаються до цього сеттінгу без додаткових пояснень? Не варто спантеличувати читача згадкою про автомобіль у класичному середньовічному фентезі або іконостасом у хатинці поганської Баби-Яги.“Чи ми маємо план, містере Фікс? Звісно ж, маємо, містере Фікс! “
Тут, власне, зрозуміло. Не обов’язково розписувати детальний план на весь роман у 20 авторських аркушів ще на старті (хоча є й такі унікуми, та то вже кому як зручніше). АЛЕ!- Ви завжди повинні пам’ятати, чим у вашому романі все має завершитись.
- В кожному окремому епізоді/сцені/розділі ви повинні чітко уявляти собі, що хочете цим уривком повідомити читачеві. Презентувати нового персонажа? Підкинути нову таємницю? Дати відповідь на загадку? Або дати читачеві перепочити перед напруженим моментом?
Коли автор сам погано уявляє, про що пише, то можливості відтворити свій задум зрозуміло для читача наближаються до нуля.
Якщо ви описуєте зовнішній вигляд дивовижного механізму, ви повинні чітко уявляти, як він працює, навіщо йому той чи інший виступ на корпусі, та чи інша кнопочка. Якщо описуєте спецефекти від магічного заклинання, поміркуйте – а чи знаєте ви, чому спецефект саме такий? Як працює ця ваша магія? Описуючи місце злочину, докладно уявіть його подумки: встаньте посередині, покрутіться, уважно роззирніться, прислухайтеся, принюхайтесь. Ви мусите уявляти все до найдрібніших деталей. Те ж саме стосується персонажів. Треба чітко уявляти собі вдачу героя, щоб розуміти, яка реакція буде притаманною для нього за тих або інших обставин, у які ви його запроторите.Поділитися
Інші статті з цієї серії:
2 – Ясність думки і жодного шахрайства. Як писати зрозуміло.
Частина друга. З висоти пташиного польоту.
Trebraruna
21 Лютого, 2021
3 – Ясність думки і жодного шахрайства. Як писати зрозуміло.
Частина третя. Бачу ліс, а в ньому дерева.
Trebraruna
21 Лютого, 2021
4 – Ясність думки і жодного шахрайства. Як писати зрозуміло.
Частина четверта. Під мікроскопом.
Trebraruna
21 Лютого, 2021
Я тільки до глави! Як писати цікаво.
Пригадуєте доволі поширений випадок: і текст начебто читається легко, і тема цікава, а закрив книгу – і негайно забув про неї, повернутися й дочитати не вабить?
Trebraruna
10 Березня, 2021
Жили-були. Як позбутися «бувальщин» і зайвих займенників
Всі рано чи пізно стикаються з коментарями штибу «у вас надміру особових займенників» або «текст потерпає від билинності”.
Trebraruna
12 Травня, 2021
Про автора
1 – Ясність думки і жодного шахрайства. Як писати зрозуміло.: 10 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
і тут іще питання – а тут авторів блога цікавить можливість поспілкуватися з читачами і почути якийсь відгук, чи тут просто вивішують тексти просто як публічні нотатки?
дуже цікавить. і навіть якщо самі автори не добіжуть першими відповісти, інші користувачі можуть доєднатися до дискусії (це запрошення, якщо що 😉 )
та фіг йо знає… інколи заходиш на ресурс з статєками і тп – мало на те шо ніхто не коментить, так навіть якшо сам шото накалякаєш – ні слуху, ні духу, ні жодної відповіді й від автора й від інших доєднавців)
є кілька думок з приводу
1 – мати план це круто. Так, мабуть, технічно значно легше писати, але – одна річ якшо ти описуєш якийсь відомий світ, історію, чиюсь біографію і тп – інша річ коли ти твориш особистий всесвіт. Тут початкове бачення одне, а по ходу написання воно може змінитися ледве не на прямо протилежне. Принаймні у мене так. Текст сам мене веде к кінцевій станції не особливо спираючись на початковий задум.
2 – Донести задум до читача без чіткого початкового плану і справді важко. Саме тому я багато правлю. Намагаюся показати свіжий текст кільком людям, а потім можу внести кардинальні правки які можуть абсолютно змінити якість тексту.
Весь фікус в тім, щоби мати план у кожній точці часу. Але це не обов’язково має бути той план, який був на початку.
Тобто:
– Ви починаєте писати оповідання про космічні подорожі, накидуєте собі план. План має охоплювати весь твір, до самого завершення. Але деталити все не треба, достатньо продеталити лише найближчий епізод/главу/розділ.
– Несподівано до вашої оповіді вривається дракон і ламає усі плани. Ви кажете, “ну, велкам на борт” і переробляєте план – до самого завершення твору – з урахуванням участі дракона в житті вашого зорельота. І у вас знову є план.
Тобто мета плана – структурувати для себе, як ви плануєте реалізувати ваш твір від його теперішнього стану до стану “феєричного фіналу”. І якщо, після якогось чергового свавілля персонажів ви вже не в змозі зробити такий план – це приівід задуматися. Можливо, варто повернутися на крок назад та трохи закликати персонажів до порядку.
Те шо для автора первинно донести свою думку до читача це безумовно. Але фікус в тім, шо коли твориш свій всесвіт, то око замилюється і автору здається шо все зрозуміло – бо у нього в голові все зрозуміло, а от читачу не зовсім воно ясно шо й до чого і звідки. Саме тому я люблю хоч комусь показати свіжий текст шоб зробили зауваження. Або відкладаю на якийсь час і потім багато огріх видно й самому.
А те шо потрібен план у моменті – ну так то – потрібен. Хто ж сперечається. І назад повернутись можна – чом ні, якшо воно того варте. Я просто хотів сказати – за супер чітким планом писати худліт це не цікаво і якась нудотина)
Ага, це дуже правильно – і про свіжий пооляд на текст, і про те, що суперчіткий план може вбити натхнення. Тому й кажу, що деталити його чітко – то зазвичай зайве.
Ну, правильно то правильно, та от тіки з свіжим стороннім поглядом зараз якраз дуже великі проблеми. Аж ніяк не менші ніж з ясністю думки) Зараз взагалі ніхто не хоче читати нікого окрім себе й ділитися цим самим стороннім поглядом. Я кажу про правдивий ясно-думний погляд, а не про те шо є групки де або всі аксакали один одного хвалять, а всіх не своїх або обсирають, або ігнорують. Особисто для мене отримати хоча б скільки-небудь виразну рецензію значно актуальніша проблема ніж з ясністю думки)
Якщо можна, вклинюся 🙂 Я би сказала, що треба НЕ деталити, а позначити реперні точки. Найсуттєвіші події, скелет історії, її несучу конструкцію. Звісно, якщо ми не знаємо, куди ведемо історію (й таке бува)), то це не потрібно і неможливо. Або, як каже Требраруна, під час писання автор може усвідомити обставини і нюанси, які повністю змінять наше бачення героя і його/її мотивів (тоді все доводиться переписувати). Але якщо ми уявляємо, про що хочемо розповісти і чим закінчити (оцю нудотну прастігоспаді Ідею Твору, яка, тим не менше, потрібна))) – то нам потрібно визначити поворотні точки, найголовніші події. Усі, що між ними – то (плюс-мінус) “бантики”, які можуть змінюватися, плавати. Але на поворотну точку (приміром, герой вирішує зупинитися і когось врятувати, хоча не планував цього) ми маємо вийти, бо інакше весь наш задум піде котику під хвіст.
Але то, звісно, як кому зручно, ніколи не буває чіткого рецепту, як правильно)
– У нас є план, містере Фіксе?
– Так, у нас є план, містере Фіксе!
😉
Насправді, школа нам дала дуже хибне розуміння, що таке справжній план. План – це розуміння, де знаходиться точка А, з якої ти йдеш, і точка Б, до якої ти прямуєш, а також розуміння, як ти туди добиратимешся (не ретельно вимальований маршрут на мапі, а принаймні розуміння, пішкарусом прямуватимеш чи ікарусом), і на що пересядеш, якщо ікарус зламається чи застрягне у трафіку.