Цього вечора в кожній оселі панувала чарівна атмосфера, просякнута запахом мандарин та хвої.
Втім Олесеві ця атмосфера ніяк не додавала настрою. Він майже не сумнівався, що сьогодні не отримає такого бажаного для нього подарунка. Найбільш за все він мріяв про собаку. Та його батькам було байдуже до його бажань. Точнісінько так само, як і зараз. Тато із мамою зовсім не звертали уваги на сина і тицяли пальцями в екран телефона, вітаючи всіх з наступаючим Новим роком.
Олесь від нудьги розглядав прикраси на ялинці. Раптом він помітив як одна з них поворухнулась і засяяла. Хлопчик пильніше придивився і побачив своє відображення в кульці. Несподівано віддзеркалення зникло і хлопчик опинився у якійсь дивній будівлі кулястої форми. На чудернацькій люстрі округлої форми висвічувася напис《Подарунки для душі》.
Олесь так зрадів, що зможе тут знайти подарунок, про який давно мріяв. Але, крім планшетів, роботів, приставок та конструкторів, нічого не знайшов. Розчарований та знесилений, хлопчик всівся на диван і заснув.
Прокинувся він уже в себе під ялинкою. У квартирі було повно гостей. Всім було весело, крім Олеся. Та ще йому довелося вдавати, ніби він дуже зрадів подарункам, які йому надарували.
Потім всі сіли за святковий стіл, зустріли Новий рік і традиційно пішли запускати феєрверки. Олесю так не хотілося йти з ними й робити вигляд, що в захваті від цього дійства. Але на прохання батьків він змушений був зняти відео на щойно подарований телефон.
Відзнявши все нашвидкоруч, Олесь поплентався додому. Тікаючи від фальшивих посмішок та нещирих привітань, де зможе сховатися у своєму маленькому світі і помріяти про собаку.
Коли хлопчик підійшов до під’їзду, його погляд невимушено впав на стару картонну коробку. Раптом у ній щось заворушилось. Олесь підбіг і відкрив її. Звідти висунувся маленький носик і такі добрі, щирі оченята. Цього не може бути! Це ж справжнє цуценя! Хто ж це його на холоді покинув?!
Хлопчик схопив щеня і міцно-міцно обійняв його. Воно пахло щастям і молоком.
Батькам нічого не залишалося, як під натиском гостей дозволити приютити те маленьке чудо.
В цю новорічну ніч сталося звичайнісіньке диво, яке може статися з кожним. Просто потрібно щиро мріяти.
Дякую, Авторе, за звичайне життєве диво. Зрозуміють не всі, але коли здійснюються наші найпростіші та омріяні бажання, – це і є диво)
Життєво. В мене в дитинстві, правда, на Старий Новий рік так само собака прибився. Тому плюсюю!
Хлопчик не вибрав подарунку серед запропонованих гаджетів і тому отримав подарунок про який мріяв. Нмсд, варто була більше акцентувати увагу на цьому. Бо зараз виходить і не дуже фантастичне оповідання.
Оповідка про прості дитячі мрії й проблему гаджетів – це плюс). Мінусом є відсутність деяких знаків пунктуації (наприклад, “віддзеркалення зникло – і хлопчик опинився”…). Успіхів на конкурсі!
Дякую за відгук)))
Дякую за відгук)))
Добра мила історія. Але фантастики мало, як на мене.
Даруйте, пані Закохано, але те, що батьки дозволили хлопчикові прихистити несанкціоноване щеня – вже фантастика! Хіба що то не звичайні батьки, а янголи у плоті :)))