15 Грудня, 2021

Пані Зима

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів

Болото, навколо лише болото. Як набридла ця мокра грязюка! Минув майже місяць зими, а під ногами чвакає. Вчителька першого класу сільської школи добиралася до будинку, який вони з матір’ю винаймали, і з жалем поглядала на заляпані замшеві чоботи.

Коли їхній будиночок у місті згорів, довелося перебратися в село. За іронією долі, мати Олени винесла з вогню не гроші та документи, а стару валізку з такими ж давніми новорічними прикрасами. Тому тепер їм довелося починати все з абсолютного нуля.

Гарячий обід уже чекав на столі, мати задумливо мугикала якусь мелодію. Щось дуже знайоме, від чого в уяві виникали картини зі сніжними краєвидами.

– Ну як там діти, не вередують на уроках?

– Та по-різному буває. Снігу все чекають, але ж прогноз на два тижні — дощі й болото. Завтра будемо вирізати і клеїти на вікна сніжинки, хоч трішки зиму собі влаштуємо.

– Можна й не трішки, – загадково усміхнулася мама і дістала з шафи врятовану валізку з новорічними прикрасами. – Візьми! – відшукала на дні два пожовклих аркуші паперу. – Зробите собі сніжинки.

– Та в мене в школі гарного, білого паперу вистачає!

Вранці, вирушаючи на роботу, Олена помітила серед конспектів аркуші з валізки. Не залишила, щоби не образити матір.

Урок праці оживив клас. Діти вирізали сніжинки і довго милувалися своїм творінням перед тим, як приклеїти на вікно.

– Приберіть на партах, через п’ять хвилин репетиція новорічного ранку, – попередила вчителька, дістаючи роздруківки з піснями. Знову ці пожовклі аркуші. Але вкинути до смітника рука не піднялася. Олена взяла ножиці і почала вирізати сніжинки, кладучи готові на столі.

Увійшла вчителька музики, несучи баян. За нею крізь прочинені двері до класу влетів протяг. Підхопив Оленині сніжинки і швидко закружляв їх. А коли трохи сповільнився, всі помітили в цій круговерті білесенький справжній сніг!

Вихор безперешкодно опинився в коридорі, а потім і надворі, змівши шапки у кількох хлопчаків, що саме виходили на перерву. Дві вчительки та учні з подивом і захватом дивилися в оздоблені візерунками вікна, а бешкетний вихор устеляв подвір’я рівним шаром омріяного снігу. Із тієї хурделиці наче лунала знайома мелодія.

– Чуєш?- поцікавилася Олена в колеги.

– Так. Це ж “Пані Зима”! Давно ми її не співали… Здрастуйте, пані Зима! З чим завітали до нас? Звільніть сніжок з під замка, бо вже давно йому час, – почала наспівувати, підіграючи на баяні.

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів