31 Липня, 2022 Знайди її Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО Текст твору видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО Навігація записів Попередній записНазад На сторожіНаступний записНаступн. Бабусю, хто такі росіяни? Навігація записів Попередній записНазад На сторожіНаступний записНаступн. Бабусю, хто такі росіяни?
Неоднозначні враження. З однієї сторони – гарна мила історія про возз’єднання родини. З іншої – якось багато таких деталей, які не задіяні в сюжеті і логічних не стиковок.
От чому відчай знайшов Мишка тільки зараз?
Яка роль друзів Мишка у цьому оповіданні? Якщо їх прибрати – це мінус чверть тексту і ніякої зміни по сюжету.
Що це за вуглинка-телепорт? І чому в минулому Мишко може торкатися до речей, але при цьому нічого не змінює і його ніхто не бачить?
Якщо мама все рівно зустрілася з сестрою тільки через 20 років, то нащо був отой весь гайд з лялькою та кулоном? За 20 років папірець, скоріше за все, все рівно розсипався б в попіл. Можна було просто йому показати, хто всиновив дівчинку і банально – знайти в інтернеті і так звести родину…
Або, наприклад, він насправді міг її врятувати від вбивства і вона знайшлася б і його впізнала б через 20 років.
Власне, мене чогось занесло з власною фантазією))) Вибачте, авторе))
Удачі на конкурсі!
Вітаю, lva!
Дякую за коментар!
Коли мати Мишка загубила сестру, їй було десять років, а відчай сестри знайшов Мишка, коли йому було десять.
Роль друзів може й невелика в оповіданні, але ж він не піде досліджувати покинуту шахту сам. Зазвичай хлопці шукають пригод разом з друзями.
А щодо інших деталей оповідання – таке моє бачення твору.
І Вам удачі на конкурсі. ❤️
Вітаю, lva!
Дякую за коментар!
Коли мати Мишка загубила сестру, їй було десять років, а відчай сестри знайшов Мишка, коли йому було десять.
Роль друзів може й невелика в оповіданні, але ж він не піде досліджувати покинуту шахту сам. Зазвичай хлопці шукають пригод разом з друзями.
А щодо інших деталей оповідання – таке моє бачення твору.
І Вам удачі на конкурсі. ❤️
Вітаю, авторе!
Чудова оповідка, гарні емоціє, але…
Не знаю, може, я останні 20 років проспала, і тепер нові правила в українській граматиці? Чому у вас у прямій мові крапки замість ком? Це так складно – прочитати правила, якщо забули, перш ніж виставляти оповідання на конкурс?
Вітаю, Закохана!
Дякую за коментар.
Правила я не забула.
Я набирала текст у мобільному додатку.
Не помітила, що у чотирьох реченнях поставила крапку замість коми. Але ж не в усьому творі, як Ви пишете.
Навіть у добре вичитаному тексті трапляються друкарські помилки.
Я Вам вдячна, що Ви помітили недоліки в тексті мого твору.
Вітаю, авторе!
Зворушлива історія. Початок горорний, все наштовхувало на думку, що от, зараз щось відбудеться. Саспенс вдався. Але далі події рушили за казковим сценарієм. Вуглинка-телепорт, що веде героя крізь сцени, добрий домовик із шахти (котрий, взагалі-то має назву – шубін), що дає підказки-пояснювалки. Фінал логічний.
А от у внутрішній логіці оповіді – прогалина. Дівчинка лишає ляльку на столі і йде до слоника. А потім, біля розстріляної автівки, якимось дивом лялька знаходиться. Щось із цим треба робити 🙂
Успіхів та наснаги!
Вітаю, Фантоме!
Щиро дякую за коментар!♥️
Ви маєте рацію щодо ляльки. Треба цю неточність виправити.
А що домовика звуть Шубін, я знаю. Він буває і добрим, і злим. Може завалити, а може врятувати. Просто не стала у тексті конкретизувати. Я спочатку написала у творі, що ліхтар, який був у домовика, зветься коногонкою, бо раніше в шахті були коні. А людину, яка їх підганяла, називали коногоном. Але потім не стала все це писати, бо воно зайве і забирає велику кількість знаків.
Ще раз дякую. І Вам успіхів й усіляких гараздів.
Вітаю, Авторе!
Гарна казка! Наче й нескладна, але емоційна та зворушлива. І бажання розбиратися, чому сестра мами знайшлася саме зараз, не виникло – бо це казка, в якій власна логіка. І, як на мене, тут ця казкова логіка чудово дотримана. І ще сподобалася вуглинка-телепорт – дуже вдала і органічна деталь)))
Успіху на конкурсі! )))
Вітаю, Сокиро!
Щиро дякую за коментар!
І Вам успіхів і усіляких гараздів❤
Мені сподобалось. Щодо нелогічності закінчення, то, як на мене, все логічно: хлопчик змінив минуле і, повернувшись у своє теперішнє, побачив ці зміни, проякі і не міг знати раніше.
Мені цікавіше, як утворюється цей дитячий відчай. Я думала, що від смертей. А виходить, що ні.
Вітаю, Лідіє!
Щиро дякую за Ваш коментар. ❤
Відчай — емоція, душевне хвилювання, душевний рух. Вона дуже близька до страху. А впадати в розпач є ніщо інше, як надмірно боятись.
Дитина може боятися втратити близьких, або ніколи не вийти з бомбосховища і не побачити сонця, друзів або свої улюблені іграшки. Усе залежить від певної ситуаціїї.
Усе це, звичайно, не для дитячої психики. Такої тендітної і вразливої.
Дякую за відповідь на питання)
Будь ласка❤
Оповідання дуже сподобалося. Єдине – якщо хлопчик змінив хід часу двадцять років тому, то чому мамина сестра прийшла знайомитися з лялькою аж так пізно? Вона б і не губилася, а отже, про неї в родині знали б постійно. Як на мене, логічніше було б закінчити твір щось на зразок: у будинку в гостях опинилася мамина сестра, яка шила ляльки з кулончиком на продаж, вірячи в їх магічну силу. Одну таку вона саме принесла показати Мишкові, і він по ній пізнав ту дівчинку. Що скажете, авторе? (Але це тільки моя скромна думка, я могла і не розібратися до кінця з задумом твору)
Вітаю, Віро!
Щиро дякую за Ваш коментар.❤
Ви питаєте, чому після того, як хлопчик змінив минуле, мамина сестра змогла зустрітися зі своїми рідними аж у дорослому віці.
На це могли вплинути будь-які обставини. Це вже для роздумів читачів. Хлопчик віддав ляльку маленькій дівчинці, але ж він не бачив її швидкого повернення до родини. Минуле могло знову змінитися. Адже війна вносить у життя свої жахливі корективи. Багато смертей. Стрес.
Дівчинка була дуже мала,
могла забути, що в кулоні є щось важливе. А знайшла це в ньому, аж коли подорослішала.
Або ж дівчинка комусь дуже сподобалася, і той хтось, щоб удочерити її приховав правду про неї до певного часу.
Головне, що хлопчик повернув дитині те, що рано чи пізно допомогло дівчинці знайти рідних людей.