ЗЕЛЕНИЙ КАРЛИК

– Один, два… сімдесят три. Досить, – Зелений карлик судомно глипнув  White Gold Jeroboam з краплями Зеленіна, які в нього щедро нахлюпав. Магічне число має допомогти принаймні заспокоїти тремор в кінцівках.

– Це ж треба, щоб таке привиділося у новорічну ніч! – карлик не міг відійти од страховиддя. Його теліпало так, що салатовому ману в клітці стало зле од споглядання потуг втрапити пальцем в яблучко на тарілочці – комунікатор, який ніколи не підводив стосовно зв’язку з людським світом. А зв’язок зараз ой, як потрібен.  

Зелений карлик – уродженець фантазії Бронте, ріс бунтівником Казкарії. Чого йому тільки не спадало на думку в пошуках самоідентифікації, ким він тільки не хтів бути в житті. Врешті зупинився на Homo sapiens та гайнув на кільканадцять десятиліть в людський вимір. Миле створіння приглянулося людям і вони впевнено створили з нього ідола. Однак, як і всі боввани, карлик піддався сумнівам – паства перестала йому поклонятися. Відтоді й почалися оці дошкульні сни, буцім він завис між площинами реалій та світом уяви людей.

– Бро, – карлик таки втрапив пальцем у яблуко, – бро! Мені приснився кошмар. Чуєш? Ніби мене посадили на летючий корабель Вернидуб з Котигорошком та відправили в Хрінляндію. Не у Фінляндію – Хрінляндію. Я силувався втекти, але мене впіймали, і я такий: «Мені нічого і ніхто не страшні», а мене, як кота за карк і на палубу. Бро, що робити?  Як-не-як новорічна ніч – все ж здійсниться.

Розгледіти щось у тарілочці карлик не зміг. Миготіння гірляндочок на земних ялинках створювали  барвистий феєрверк на дні, лишень чулося ніжне: «В лєсу раділась йолачка» –  зеленого карлика ніхто не слухав.

Доладній рев наповнив кожен закуток фешенебельного помешкання. Карлик скрутився кузючком на кріселку. От, що йому бракувало в житті? А зараз, що не вистачає?

– Атятя! Атятя! – ману заливався у клітці.

– На що ти натякаєш? – гримнув карлик, – Мізків мені бракує з позитивом? Мо’ й так.

В цей час в Казкарії підбивали підсумки минулого року. Кожну фантастичну істоту, що не впоралася зі своїми обов’язками, за межами уявної держави, відкликали додому на довічні роботи – нашіптувати тексти історій людським творцям. Передувало винесенню вердикту розслідування, яке ставало снами в кандидатів «на виліт». 

Котигорошко натягнув вітрило, Вернидур випробував троси на міцність.

– Впораємося! – в один голос заявили парубки, підняли кварти з медом.

– З Новим роком, народе! Не плутайте життя з вигадкою. Будьмо! Гей!