Перекинути місток

Напередодні Нового Року Гемм раптом почав линяти, отже, усамітнився в житлоблоку. Без нього розповідати про свято землян не було кому: всі решта вже готувалися. Весс-м-Амм ганяв акваріумом, формуючи кульки з самозатверділого слизу, які Чіалькоунбарр нашвидкокрил розмальовував. Тхезор зверхньо споглядав на метушню: відлік річних кілець у таббафів вважався справою високодуховною, відтак, запротокольованою дощенту. Втім, побути ялинкою він давно погодився: високодуховність набридла йому до кінчиків псевдоголок. Але без Гемма свято здавалося… неповним.

Гемм з’явився на Міжрасовій дипстанції, коли вессари зрештою погодилися на перемовини, заморозивши п’ятдесятирічну війну. Природжені агресори, вессари вбачали в битвах сенс життя, отже, перемовини супроводжувались скрипом хітину й скреготом жувалець. А Гемм учився, як належить юнакові – нехай він і вбив першого суперника кілька років тому.

З ним було до дідька складно. Оксана не мала клопоту з іншими однокласниками, але Гемм… Замкнений, пихатий самітник! Хто б міг подумати, що він зацікавиться іншопланетними святами?

– Це перемога, – схвильовано казав Оксані батько. – Значна перемога. Якщо вдасться хоч якось перекинути місток…

І от халепа: під час найважливішого земного свята Гемм самоусунувся.

Оксана посміхалася друзям, обмінювалася хвиськими жартами з Чіалькоунбарром – крилатий кессієць фліртував з усіма формами життя. Але в серці оселилася гіркота загубленої справи.

В Новий Рік за земним календарем всі зібрались докупи. Оксана зайшла до дортуару… й зойкнула: стіни стали прозорими, навколо сяяли холодні далекі зорі.

А коло Дипстанції літали десятки вессарів. Бойові панцирі різнобарвно виблискували: кожен вессар мав кілька кульок, розписаних світними фарбами. Ялинки, зайчики (в декотрих три ока й антена в лобі: мистецтво, як стверджував Чіалькоунбарр, не визнає обмежень), сніжинки…

Увімкнувся голозв’язок. Фасеткові очі Гемма сяяли.

– Я розмовляв зі старшими, – долинуло з приймальника-перекладача. – Нам потрібні нові ідеали. Ми, вояки, не загадували далі, аніж до перемоги над ворогом. Але перемога веселощів над тугою, призначення дати оновлення світу й радість від цього оновлення – ідея принципово відмінна, проте співставна з філософією перемог. Відсьогодні ми, вессари, розмірковуватимемо над нею. Настав час вирости зі старого панцира. Вітаємо вас, м’якошкірі, із Новим Роком!

– Уррааа! – заволав Чіалькоунбарр, злетівши в повітря й жбурляючись штучним снігом. Тхезор розперіщив псевдогілки, прикрашені кульками, Весс-м-Амм радісно забулькотів…

Оксані на очі навернулися сльози, однак вона опанувала себе. Перемовини щодо перекидання містків – важлива справа…

Але приховати посмішку Оксана так і не змогла.

Привезений з Землі старовинний годинник відлічував першу хвилину нового року.