За 365 слів до Нового року

     Одне запитання: на вас часто звертають увагу люди? Ну, скажімо, дивляться у магазині чи в ресторані, озираються на вулиці …? На мене дивляться пойтійно й пильно, причому останнім часом — усе частіше. 

     Чи красивий я? О так, навіть дуже! До того ж, я маю свій неповторний стиль і шарм. У мене не лише приємна зовнішність, але й надзвичайно багатий та складно влаштований внутрішній світ. До моїх головних чеснот належать скромність і пунктуальність. Дійсно, я не люблю зайвої уваги, тому коли на мене дивляться впритул, як це роблять деякі нахаби, мені стає ніяково. Направду, декому треба-таки трохи повчитись правил етикету — не можна ж так відверто витріщатися! Щодо пунктуальності, то я, мабуть, належу до того ж типу, що й англійські джентльмени часів королеви Вікторії. Запізнюватись, на їх переконання, було неприпустимо, а приходити зарано — давати іншим нагоду думати, що ти змусив їх чекати. Неделікатно! Тому такі, як я, ні поспішають, ані запізнюються. 

     Ну от, знову повернув голову, щоб зиркнути на мене. Цей огрядний пан мені з першого погляду не сподобався: обличчя червоне, очі бігають туди-сюди, руки не знає де подіти. То в кишені їх ховає, то ґудзики на сорочці крутить. І озирається найчастіше. Він не один такий, знервований. Дама в червоному сведрі поодаль теж наче неспокійна якась — зачіска у неї ніби й нічого, одразу видно, що в перукарні побувала, але їй усе кортить то поправити пасмо, то торкнутися тімені, наче вона боїться, що ця складна конструкція в якийсь момент візьме й розпадеться. Взагалі, люди останнім часом стали значно менш спокійними, ніж колись, за часів моєї молодості. Брали б приклад з мене. Я — зразок врівноваженості та розсудливості. Мене важко вивести з себе чи розстроїти. 

     Я не ідеал, звісно. У мене, як і в кожного, є свої маленькі недоліки. Навіть страхи. Так, я боюся мишей. А ще… ще я ненавиджу тарганів! Взагалі до усіх комах відчуваю огиду і вважаю, що в домі їх треба позбуватися усіма можливими способами.

     А хочете знати, що я люблю? Я люблю музику, причому настільки, що мені байдуже, в який час доби вона лунає. Я маю кілька улюблених мелодій, які завжди лунають у моїй голові, навіть уві сні. Старі, давно забуті мелодії… Ну от, знову дивиться на мене. Усі дивляться!!!

     … Але щось я заговорився… пора! 

     Бам-м-м…, бам-м-м…, бам-м-м…