З Різдвом!

— З Новим Роком! — механік усміхався, чи, радше, шкірився у всі тридцять два.

Йому ніхто не відповів.

— Десять хвилин, сорок три секунди, — сказала я, коли корабель зробив черговий оберт навколо чорної діри.

— З Новим Роком! — знову життєрадісно подав голос механік.

— Я закінчила розрахунки, — науковиця постукала пальцем по екрану. — Якщо в момент від’єднання вага корабля буде перевищувати вагу шлюпки в десять разів, нас може відкинути на відстань достатню для виходу з поля тяжіння чорної діри.

— Більше конкретики, — голос капітана дзвенів сталлю.

— Забагато змінних, шанси трохи вищі за шістдесят відсотків. Чим більша різниця, тим більше шансів.

Капітан поглянув на мене. Я перевірила показники. Похитала головою:

— Нам треба викинути зі шлюпки дві тони, щоби досягнути необхідної ваги.

— З Новим Роком!

— Може, тут його лишимо? — я кивнула на механіка.

— Нікого не лишимо. Викинемо зі шлюпки все зайве та будемо сподіватися на краще.

Я була невпевнена, що гірше — загинути в чорній дірі чи лишатися поряд із божевільним.

Ми викинули все, що змогли, і навіть скинули пальне із маневрових двигунів. Якщо наша гравітаційна катапульта не спрацює, вони однаково не знадобляться.

Коли роботу було завершено, всі зібралися в шлюпці.

— Готові? — капітан обвів нас поглядом.

— Ще одяг, — сказала науковиця. — Кожен грам важливий. Ми або врятуємося голими, такими, як народилися на світ, або не врятуємося взагалі.

Вона розстібнула блискавку комбінезону.

— З Новим Роком, — зареготав механік. — Я був хорошим хлопчиком, тож отримаю подарунки.

Я поглянула на капітана. Той махнув рукою і також розстібнув блискавку.

За кілька хвилин я вже сиділа в пілотському кріслі. Пряжка паска безпеки неприємно холодила живіт. Решта вкладалася в гібернаційні капсули. Після виходу на необхідну траєкторію польоту, туди ляжу і я. Потім лишатиметься лише сподіватися, що шлюпка досягне населеного сектору космосу, що на сигнал SOS хтось прилетить і, що до того часу гібернаторій не вийде з ладу.

— З Новим Роком! — востаннє сказав механік.

Купол над ним опустився.

Кожна камера важила більше ніж пів тонни, і за нормальної сили тяжіння, я навіть не зрушила б її з місця. Тут же за допомогою імпровізованих пасків і важелів я витягла зі шлюпки всі три менше ніж за годину.

Наостанок поглянула на механіка зануреного в гібергель. У відображенні помітила, що й досі гола. Так і має бути. Людина народжується голою.

— З Новим Роком? Ні. З Різдвом! Моїм.