– Ми вирішили одружитися!
Оксана стояла перед батьком, осяяна щасливою посмішкою.
Кирило Петрович розвернувся у капітанському кріслі та витріщився на дочку.
– Що ви вирішили?
– Тату, я знаю, що ти скажеш: зараз ніхто не одружується, це пережиток минулого…
– Доню, доню, зачекай. Не стрекочи як сорока! Справа не в пережитку, як ти кажеш. Ти ж знаєш, які порядки на кораблі!
Оксана опустила голову.
– Знаю.
– Молодь не має фокусуватись на комусь одному. В парі не може бути здорових стосунків! Тут потрібні не скандали через ревнощі, а здорова атмосфера серед екіпажу!
– Татусю, – дівчина обійняла чоловіка за плечі, – ми кохаємо одне одного. І я…
– Що «ти»? – схопився за серце Кирило Петрович.
Оксана зашарілася:
– Я дуже хочу мати свого малюка. Розумієш? Свою дитинку.
– Годі! – розсердився батько. – Не хочу слухати! Не смій навіть думати про це. Іди в каюту: в тебе скоро чергування. Готуйся до роботи!
Василько сидів у каюті коханої і від нетерпіння кусав нігті. Дівчина зайшла, витираючи сльози.
– Ну?
– Не дозволив.
Хлопець підхопився і палко прошепотів:
– Я так і думав. Не хвилюйся! В мене є одна ідея.
Оксана сховала обличчя на грудях нареченого і тихо заплакала. Василько ніжно обійняв кохану і сказав:
– Не плач, моя зіронько! Я не хочу тебе ні з ким ділити. Зачекай трохи: скоро ми будемо вільні!
Зореліт «Київ-22000» дрейфував у Космосі вже друге століття. Самовідновлювальна система життєзабезпечення давала людям усе необхідне. Сміття сортувалося та перероблялося автоматично. Політ було розраховано до іншої зоряної системи з п’ятьма планетами, придатними для життя. Але щось пішло не так, і корабель збився з курсу.
Другий помічник капітана Василь Карпатченко вкотре перечитував дані, які отримав від безпілотного розвідника. Судячи з усього, зовсім поряд розташовано планету, цілком придатну для життя. Рівень кисню в атмосфері наближений до земного, є вода і рослини. Якщо там навіть немає тварин, все одно прожити можна.
Рятувальна капсула біля нижнього шлюсу корабля вже була готова. Коли Оксана прибула туди із необхідним спорядженням, Василько міцно поцілував її і запустив двигуни. Ніби дрібна комаха із вантажем нектару покидає квітку, відірвалася ця малесенька бляшанка від величезного корабля.
На широкому піщаному пляжі теплого моря, під розлогими пальмами двоє закоханих насолоджувалися один одним і свободою.
– З нульовим роком, моя Оксаночко! – муркотів Василько.
– З нульовим роком, мій Всесвіте! – відповідала Оксана, сьорбаючи з половинки горіха кокосове молоко.
Як цікаво! Ніхто не одружувався на кораблі, сімей не було, ніхто не народжувався. А хто ж тоді дрейфував на тому зорельоті друге століття? У них там в далекому Космосі що, життя подовжувалось?
Де написано, що ніхто не народжувався?
Сімей не було, але це не означає, що не було дітей.
Ой, не все так просто))) Як вчить нас світовий кінематограф, не позначена на жодній зоряній карті киснева планета з’являеться на шляху міжзоряного корабля не просто так. И не просто так на ній немає тварин 😉
Удачі Вам у конкурсі 😉
А що не просто так? Аж цікаво стало. 🙂
Те, що там немає тварин, було лише припущенням. Тварини не влізли в обсяг. 🙂 🙂 🙂
Справа в тому, що я – фанат Чужих ) І мені відразу згадався “Заповіт” (не той, що “як умру, то поховайте). Там теж на шляху зорельоту нізвідки трапилась киснева планета) Заражена спорами ксеноморфів.
Жахи, навіть фантастичні, – не мій жанр. Не довелося познайомитися з “Чужими”.
“Зореліт «Київ-22000» дрейфував у Космосі вже друге століття”
Життєзабезпечення в них було. Про перенаселення на кораблі не йдеться. Про екіпаж в анабіозі – теж. То чому капітан заборонив їм одружитися?
Удачі на конкурсі!
З метою уникнення конфліктів через ревнощі на кораблі було заборонено моногамні стосунки. Тому й сімей не було, ніхто не одружувався.
Виходить, у них були оргії? То що ви про це не написали? З докладним описом бажано. Це набагато цікавіше! )))
Обсяг! 🙂 Всьому виною обсяг твору! 🙂
Приємна кінцівка, наречений Василь гарний план придумав, рішучий хлопець. Мені здається, такі чоловіки не гризуть нігті ) Задумка цікава, удачі на конкурсі!
Дякую за приємний відгук!
Знаєте, емоції можуть зашкалювати, тому й нігті…
Вам удачі навзаєм!
Хто хоче щастя – летить до нього 🙂
А казали: Адам і Єва – українці, то вигадка)
😉 Ви розгадали мій задум.
Дякую за відгук!
Успіхів вам!
Щиро дякую!
Навзаєм!