26 Липня, 2022

Ти належиш собі

Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО

1.

Ранок. Глуха стіна тюрми без вікон з одними дверима. Вони відчиняються. Виходить Аскет – молодий хлопчина. За ним – у формі огрядний Наглядач, який його наставляє:

– Дивись, Аскет, більше сюди не потрапляй.   

– Мені й тут було непогано.

– Та знаю. Ваш брат тут нормально заробляє. Тільки на свободі, либонь, краще?  

– Свобода не там, – показує рукою на вулицю. – А тут, – показує на голову.

Наглядач дає Аскету гарнітуру мобільного телефону:

– Знову плюс: банкінг, сервіси різні, безплатний зв’язок.   

Аскет встромляє гарнітуру у вухо:

– Державний? Я ним не користуюсь.

– А чому чіпляєш?   

– Всі з гарнітурою, а я – без. Навіщо?

Наглядач не знаючи що сказати тільки головою мотнув. Аскет йде до автостоянки, сідає в невеликий електромобіль і їде.

2.

З під’їзду будинку виходить Дівчина. З електромобілю, припаркованого неподалік, виходить Аскет і стрімко йде їй назустріч. Вона дивується:

– Ти? Невже два роки… Точно, у червні.   

– Чому ти до мене не приходила?

– В тюрму? На біса мені проблеми на роботі?   

– Плюй на таку роботу. Давно казав тобі: йди до мене. Будеш заробляти в 5-10 разів більше.

– В сірій економіці? Без відпусток і пенсії?   

– Господи. Ти ж ніби розумна. Відкладай скільки хочеш і будеш мати більше, ніж ця жебрацька пенсія.

– Ага. І сісти поруч з тобою.   

– Контроль легко обійти.

– Чому ж сам залетів?   

– Терміново потрібно було відповісти клієнту: труби горіли.

Дівчина пхикнула:

– В парку, де десять камер на кожному дереві.   

– Довго пояснювати. Давай підвезу.

– Ага. На краденому електромобілі?   

– Він мій, чесно куплений.

– В тюрмі? Йди ти в сраку.   

Дівчина оминає Аскета і йде далі. За рогом їй телефонують:

– Служба Безпеки. Опишіть характер ваших стосунків з Аскетом.

Дівчина не дивується: 

– Колишні однокурсники. Раніше я йому подобалась.   

– А він вам?

– Ніколи. Вибачте, через п’ятнадцять хвилин у мене важлива зустріч. Потрібно підготуватись. Потім я сама зателефоную вам.   

– Чекаємо. До зв’язку.

3.

Аскет гостює у Друга. Друг наливає сидр в келихи собі і йому:

– Давай. Пам’ятаю, що ти любиш класику: яблучний.  

– Як там сидру не вистачало.

Вони розмовляють попиваючи.

– Чув, що там вербують за правильне бабло.  

– Не мене.

– І гарантія безпеки: непідсудний. Бонд, Джеймс Бонд. 

– Не сміши.

– Признайся: ти точно заникався в тюрязі від останньої пандемії? Сів же чітко за місяць «до» і вийшов через місяць «після». Скажи, як другу, працюєш на четвірку фармацевтів?  

– Таке скажеш. Це – збіг. Як ти пережив пандемію?

– Не дуже. Половина команди вимерла. Головастих не лишилось.  

– Хріново.

– Ну? Кажи. Які ідеї? Знаю у тебе на п’ять команд вистачить.  

У Аскета лунає дзвінок з браслету. Він спохмурнів:

– Вибач, терміново треба йти.

Він ставить келих на стіл і підіймається. Друг розчарований:

– Навіть не доп’єш? Хоч натякни: куди вливатись?  

– Ще буде час, поговоримо. Бувай.

Аскет швидко виходить з квартири. Клацає замок. Друг телефонує:

– Алло, Служба Безпеки, думаю, він вас запеленгував. Я ж казав, що рівень захисту має бути вищим. Він не ботанік, він хакер, бл.дь. 

4.

Аскет вечеряє у своїй квартирі. Поруч на столі працює ноутбук. Аскет поглядає у нього і час від часу натискає кілька клавіш. Чутно дзвінок у двері. Аскет відчиняє. На порозі здоровенний Бородань з коробкою:

– Доставка телевізора.  

– Заносьте… Сюди.

Бородань заносить коробку, Аскет йому допомагає.

– Підключення входить у вартість.  

Аскет схвально киває:

– Підключайте.

Бородань розпаковує телевізор, встановлює, з’єднує кабелі. Аскет наливає собі чай.

– Чаю хочете?

– З задоволенням.  

Аскет наливає ще одну кружку чаю і дає Бороданю.

– Спасибоньки… Я хотів вас запитати.  

– Будь ласка… Пригощайтесь цукерками.

Бородань бере кілька:

– Ага… Наша фірма тут же поруч з вами… ви десь місяць, як тута оселились.    

– Я в цій квартирі живу все життя.

– Дивно… Я рік працюю, а вас не бачив раніше.  

– Був у відрядженні. І чому ви мене запам’ятали?

– Ви завжди самі по собі… Тобто… Надто вільні… Погляд прямий… Хочу запитати: звідки цей душевний спокій?    

– Ви ж собі належите. Більше ж нікому. То й будьте собою. Хто заважає?

– Ні… Ну, сім’я, закони, країна.    

– Сім’ю вибираєте самі собі. Закони нас не надто обмежують. А в країну можете поїхати в будь-яку. Тільки мову вивчіть.

– Хе-хе. Гроші ж треба, щоб переїхати. Ви, мабуть, багатій? Скажіть, як заробити багато?  

– Не знаю. Мені вистачає того, що заробляю.

Бородань вмикає телевізор, налаштовує рамку, кольори, звук, перемикає канали.

– Я дізнався… Вибачте… Ви сисадміном працюєте в конторі. Ходите до них раз на тиждень. Тільки ви не думайте, я не із Служби Безпеки. В конторі зарплати невисокі.    

– Мені вистачає.

Бородань нарешті наважився:

– Скажіть, дуже прошу: як потрапити в сіру економіку?    

– Ви закінчили з телевізором?

– Так.  

– Підемо. Мені саме до крамниці потрібно. По дорозі поговоримо.

– Ага.    

Коли вони спускались сходами під’їзду, Аскет йшов попереду і набирав на мобільному СМС:

– Немає ніякої сірої економіки.

– Це ви… Не вірю. Он у вас мобільний – старенький: спеціально прибідняєтесь. Я багато віддав би за цю мобілу.    

Раптом Бородань кидається на Аскета, щоб вихопити мобільний. Аскет ухиляється, Бородань падає і котиться сходами. Внизу лежить і стогне. Аскет проходить повз нього:

– Якийсь ви, дядьку, незграбний.

5.

Друг танцює з Дівчиною швидкий танок на дискотеці:

– У мене був друг, який в сірій економіці – ас. Правда, трохи дивний. Заробляв дофіга, а куди витрачав – не ясно. У нього і поганяло було «Аскет». Ми з ним разом починали.

– І де він зараз?   

– Пропав. Чув, що найнявся в Австралії на якусь фірмочку. На літо. Потім контракт продовжив. Пощастило.

– А ліцензія на роботу за кордоном? Звідки у нього такі бабки?   

– Та фірмочка і заплатила.

– Що такий геніальний? Може, то його фірмочка і була?   

Друг здивувався:

– Варіант.

– В Австралії кльово, тепло.   

– Ну, то таке: там дощі місяцями можуть лити.

6.

Дівчина йде одна по вечірній вулиці і телефонує:

– Служба Безпеки?  

– Слухаю.

– Дізналась куди дівся Аскет. Працює в Австралії. Схоже, що повертатись не збирається.  

– Знайдіть його і уточніть наміри.

– Гаразд. 

7.

Дівчина йде по лісу. Співають пташки. Вона телефонує. Довго слухавку не підіймають. Нарешті відповідає Аскет: 

– Алло.

– Це я. Почула, що ти в Австралії. Знайшла.    

– Навіщо?

– Ти колись кликав до себе. Пропозиція ще дійсна?

Аскет мовчить.

– Чому ти мовчиш?

Аскет все ще мовчить.

– Не бійся: я телефоную з лісу і через твій шифратор.

– Я не боюся.

– То що скажеш?   

– Навіщо?

– Бо задовбалася… тут.   

– Я – до чого?

– Щоб разом. Ти ж мене… любив?   

– …Давно.

– А я… тільки зараз зрозуміла… себе.   

– І що зрозуміла?

– Що з тобою… краще. 

– Я не десерт після обіду, який ти вибираєш.

– …То що мені робити?    

– Що хочеш. Мене це не обходить.

– Чому ти поїхав? Ми перемогли. Все розвивається. Стільки пільг з’явилось.

– Мені не потрібні пільги. Мені потрібна свобода.

– Не розумію… Хіба тут, в Україні ти не був би корисним?

– Я в Австралії роблю для України більше, ніж ти в Україні. Набагато більше.  

– В сірій економіці? …А як туди потрапити?

– Її немає. Є економіка, яка працює і є публічна імітація економіки. Де хочеш – там і живи. 

– Ти мені допоможеш?   

– Ні.

– …Я… тобі… байдуже?    

– Так.

– Тебе побачити… можна буде?   

– Навіщо? У кожного своє життя. Я повертатись не планую.

– Тобі там добре? Друзі є? Подруги?   

– Всі є.

– Я помилилась тоді… з вибором?   

– Не дивись в минуле. Будуй майбутнє.

– …Мені не сила.    

– Не будуй. Вибач, з мене поганий порадник… і психолог. Мені потрібно працювати. Ти мене саме розбудила.

– Хіба у тебе не день?

– Я працюю, коли потрібно: день-ніч не важливо. Планета працює цілодобово. 

– Ти мене проганяєш?   

– Мене бісить наша розмова. В ній немає сенсу. Тобі на замітку: мій телефон знайти неможливо. Прощавай. 

Аскет відключається. Дівчина сторопіла, ледь перебирає ногами і неголосно плаче. Носовичком витирає очі, потім носа.

Вона телефонує ще раз: 

– Служба Безпеки?

– Слухаю.

– Аскет не повернеться з Австралії.   

– Він вас кохає?

– Ні.   

– А ви його?

– Ні, звичайно.

– Якщо він проріжеться – зв’яжіться з нами.

– Гаразд.   

Повернутися до конкурсу: ПРАДАВНЯ ВІЙНА, ДЕ МИ ПЕРЕМОЖЕМО