Солдат Григорій зупинився на хвильку, щоб віддихатися. Важкі думки змушували смертельно втомлене тіло ще глибше вгрузати в сніг. “Вже майже прий…”, — фраза кригою застигла в вимороженому повітрі, вуха раптом заклало від сильного звуку вибуху, полум’яно-яскравий світ потьмянів та вимкнувся, як телефон, у якого сіла батарейка.
Григорій, як і кожного ранку в лікарняній палаті, сів на ліжку й автоматично поглянув на двері — можливо, знову бойові друзі прийшли його навідати, — проте палата сьогодні виглядала дивно: на ідеально білій стіні було аж троє дверей. Над одними було написано “Вихід до міста”, на інших — “Рай”, а над третіми висіла табличка зі знаком запитання.
“Що за маячня!” — роздратовано подумав Григорій, бажаючи протерти очі, але раптом спам’ятався: у нього вже не було обидвох рук. Він підвівся з ліжка, підійшов до перших дверей і, не маючи сумніву, що його вирішили розіграти, все ж обережно прислухався до перших дверей. За ними явно був проспект. Гуділи мотори вантажівок, бібікали нетерплячі таксі… Чутно було навіть голоси людей, але розібрати, про що вони говорять, було неможливо.
Григорій подався до других дверей, прислухався. Там співали пташки, плескіт води змішувався з шумом крон дерев. “Водоспад”, — подумав замріяно Григорій.
За третіми дверми була тиша. Жодного звуку, лише ледь-ледь вловиме ритмічне постукування.
Григорій зненацька усе збагнув. Він уже ні з чого не дивувався, не боявся і не гнівався. Він знав, де він знаходився, й розумів, що має неодмінно зробити вибір: прокинутися з коми, щоб продовжити жити в метушливому місті нікому не потрібним інвалідом, вирушити до раю, на який він навряд чи мав право, коли друзі його саме зараз проходять через справжнє пекло, чи обрати треті двері, за якими була невідомість…
Григорій востаннє подивився на своє лікарняне ліжко та впевнено штовхнув ногою треті двері. Вони легко відчинилися і його затягнуло в темряву. Так, навколо була цілковита темрява, хоч в око стрель, але відчувалося тепло й безпека. З тіла Григорія раптом зник одяг, а далі поспадали бинти і перестали боліти рани. Він знову відчув руки й поволі, ніби боячись прокинутись від солодкого сну, поворушив ними. Руки робили плавні рухи, як у басейні. Ноги підхопили ритм і теж почали рухатися, але більш хаотично.
І тут йому раптом стало тісно, а тоді знову з’явилося світло.
— Хлопчик! — почув він знайомий голос медсестри.
Сиділа я і думала, а де ж новорічна тематика. А потім зрозуміла. Так першого січня народився Степан Бандера!
(Цей відгук жартівливий)
Новий рік, новий цикл, нове життя… усе це пов’язане якоюсь символічною ниткою 🙂
Логічний фінал, але я, читаючи, не додумалась до нього, і особисто для мене інтрига зберігалась до кінця.)) Сподобалося!
Успіхів вам, авторе!
Вітаю, Авторе!
Читала кілька разів, і в мене все ж залишилися питання щодо змісту.
А якому стані знаходиться Григорій? Якщо це клінічна смерть, то третіх дверей не мало би бути, виходячи з того, що перед тим, як народитися, треба померти.
Якщо ж герой уже помер і перебуває на роздоріжжі, із другими і третіми дверима усе зрозуміло. Але що тоді перші? Залишитися на землі у постаті привида, духа? Вельми кепська перспектива…
Натхнення та успіхів!
Герой опинився в особливому просторі між життям і смертю. Це не загробний світ і не чистилище, а сіра зона, де він ще може вибрати, чи А: прокинутися живим, чи В: померти, а тоді: В1 — знайти вічний спокій в раю або В2 — почати все з нуля на землі. Можливо, саме таке роздоріжжя раніше не описувалося, тому трохи складно його уявити. Але на Різдво все може статися! Щиро дякую за запитання.
Власне, цього розмежування на А та В з його варіантами я й не спостерегла. Якщо проводити аналогію з роздоріжжям, то ваша схема виглядає як розгалуження надвоє – спершу на А в В, а наступне – на В1 і В2.
У творі ж можливість вибору прочитується радше за класичною схемою трьох доріг.
Ваша логіка має сенс. Я відкинула дихотомічну схему для полегшення подання матеріалу читачеві. Якби я написала, що було двоє дверей, а за другими — маленький коридорчик з іще двома, було б, напевне, теж непогано, і дуже логічно. Хотілося б дізнатися, який варіант було б приємніше бачити іншим читачам.
Або ще можна застосувати таке пояснення: можна розглядади треті двері як “ярлик” на робочому столі: можна зайти у файл через папку, а можна — через опцію швидкого доступу. Так от, Бог спростив солдату “пошук по папках, і подав усе на одній площині” :))
Це так чудово, коли одине хороше зауваження стимулює мізки автора не гірше, ніж неочікуване запитання на екзамені 🙂 Дякую Вам за це!
Та все там нормально. Немає потреби розглядати двері в контексті життя і смерті. Прочитати їх значення можна так:
1. залишитися живим / залишитися у поточній грі.
2. отримати вічний спокій / вийти з гри.
3. переродитися / почати нову гру.
Зворушлива й болюча тема! Написано добре.
Успіхів!)
Це чудове оповідання. Браво!!!
Гарне та цілісне оповідання, дякую за нього!
Авторе! Дякую за цілісну історію, співрозмірну та збалансовану, це так класно! Я дуже рада, що на цьому конкурсі вистачає таких – і ваша з-поміж них!