На Новий рік, точніше, на Старий Новий рік, коли належить позбавлятися мотлоху в житті та шухлядах, пан Рудько, професор кафедри палеолінгвістики, упорядковував університетську бібліотеку. І несподівано натрапив на крихкий уривок інкунабули. На пожовклому, згасаючому папері хтось начертав дивні літери – абетку позабутої мови.
Це ж неймовірно! Бо зазвичай до вчених доходять лише пошкоджені фрагменти невідомих текстів. А тут була сама квінтесенція – алфавіт. Загадкова мова мала складну фонетичну систему, завдяки чому одні звуки плавно перетікали в інші.
Абетка ця скидалася на музику. Десять гармонійних таблиць, і кожна містила десять рядків символів, мов нот.
При всій простоті, ця система здавалася нескінченною, бо пропонувала безліч варіантів, і кожен створював нове значення.
Професору Рудьку закортіло послухати, як звучатиме стародавня мова. Мабуть, їй тисячу років. І він звернувся до старого друга, що працював на кафедрі математичного моделювання, з проханням оцифрувати знайдену інкунабулу й перекласти її на аналоговий звуковий сигнал.
Дорогоцінний папір чекав свого часу в теці, доки пан Рудько та професор Білий відзначали зустріч Нового року і настання нової доби в лінгвістиці. А тоді пан Білий нарешті попросив дозволу хоч потримати, помацати старовинний артефакт.
Пан Рудько урочисто поклав перед ним свою знахідку й чекав на вирок.
– То що… То що ж ти мовчиш!
Пан Білий судомно ковтнув слину, опустив очі долу…
– Я це вже бачив. Сімдесяті роки.
– Якої ери?
– Нашої. Нашої ери. Кінець другого тисячоліття. Зошит у клітинку. Це таблиця множення, друже.
Пан Рудько сумно зітхнув.
– То вип’ємо ще трохи? Будьмо?
– Будьмо!
– Гей!
Про автора
Таємниче відкриття: 13 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Ну хоч за Новий рік випили і табличку повторили
Та да! Як двічі по два – чотири
Ех, чому всі стебуться з гуманітаріїв? Я, приміром, досі той “алфавіт” не вивчила. )))
Удачі на конкурсі!
Косить під гуманітарія. Типу “А що таке таблиця множення?” А сама – джінджінєр!
Я вступний іспит з математики не склала, тож мене через знайому викладачку, “за блатом”, прийняли на інженерну спеціальність. Отак от. А в червоному дипломі математика була єдиним предметом з оцінкою “4” (звісно, притягнутою за вуха)
Пане Юлесе, пані Птице!
Дякую вам за коментарі та цікавість до твору! Запевняю, що це жодним чином не “наїзд” на гуманітаріїв чи технарів. 🙂 А така собі спроба побудувати криптоісторію на гумористичному матеріалі.
Я перепрошую. Веселе ж оповідання, от нас і понесло.
Та навпаки, будь ласка! Мені подобається! Перегляди ростуть, коментарі ростуть, усе квітне!
Дуже елегантний стьоб із сучасної освіти, а ще з твердження, що гуманітарії – тупні в математиці 🙂
Успіхів!
Дякую! Вам теж успіхів.
Вітаю, Авторе! Очікував, що це коти і зараз вони у дві глотки занявчать на тій мові. Не вгадав. 🙂 Удачі на конкурсі!
Добре, що вдалося влаштувати фінт.
Рудий і Білий, до речі – це клоуни. Як варіант.
Синьому котові теж успіхів на конкурсі! 😉
Мрняв! 😉