15 Грудня, 2021

Ялиночко, гори

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів

Ішла відкрито, не ховаючись. Кроків не чути, я – тінь. Будинок, колись найкращий у селі, і сад з ялинкою, що посадив дідусь. Паркан, під ним чагарник та лаз. Пройшла надвір. Дідусь чекав біля ялини, всміхнувся беззубим ротом. І кішка замуркотіла, буцнула дідову руку.

Будинок впізнав, блимнув електрикою, махнув дверима чорного ходу. Прошмигнула до сходів, поринула в запахи: заліза та хімії знизу, їжі та алкоголя зверху. Звідти ж долинав шум, регіт і п’яні голоси. Почвари веселилися, готувалися до Нового року.

Почекаю, поки вгамуються. Хотілося б усіх і одразу, але більше ніж на одного за раз сил не вистачало.

Спустилася донизу, балансуючи між уламками скла. Зачинені двері в комору здивували, але будинок відсунув клямку. Усередині пахло кров’ю та кимось живим. Так і є, біля стіни скручена постать. Полонений, а значить не почвара, свій. Підійшла, лизнула в обличчя.

Він розплющив очі.

– Лисичко? Звідки?

Тявкнула у відповідь, виплюнула язичок полум’я.

– Шшш, – зашипів. – Привиділося.

Я напружилася, згадуючи вміння, ще не освоєне, але можливе. Подумала словами:

«Йти можеш? Виведу».

Він помітив відчинені двері, підвівся і зойкнув. Бідолаха, почвари його катували. Поділилася силою, трохи, та йому вистачило. Дихнула вогнем на мотузки. Він рвонув, звільнився й усміхнувся. Молодий, майже хлопчик.

– Якщо і марення, то приємне. Веди.

Коли вийшли з комори, він підняв голову, прислухався до нескадних співів.

– Тут повно вибухівки. Підірвати б.

Думка сподобалася. Підірвати, знищити цих почвар і взятися за інших. Будинок вибачить, краще феєрверк, ніж таке життя.

«Зможеш?»

Парубок кивнув, звернув до підвалу, звідки тхнуло неживими речами та смертю. Лампочка у стелі запалилася, будинок схвалив рішення.

«Так щоб від вогню зайшлося, – попросила я. – З відстані можу».

Пообіцяв, взявся до роботи.

Закінчивши, ми вибралися назовні. Підійшла до діда, пояснила задумане.

– З ким спілкуєшся?

«З дідусем. Його прив’язали до ялини, а потім… Примарну мотузку не обірвати. Ще кішка. Почвари зламали їй хребет. Що сталося зі мною, не пам’ятаю. Прокинулася в яру у лисячому тілі».

– Ялинку запали, – попросив дідусь. – Це звільнить мене. Кицю заберу і підемо разом.

Я не наважувалася, але побачила зламані гілки, надрубаний почварами стовбур. Пообіцяла.

Парубок проліз у дірку під парканом, скотився до яру у безпеку. Приготувалася, зібрала силу і видихнула вогонь, туди, на шнур у підвалі, та до дерева.

Зіграємо вашу пісеньку на наш лад.

Один, два, три, ялиночко, гори! 

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів

Ялиночко, гори: 22 коментаря

Залишити відповідь