27 Липня, 2021

Стратегія Егрегора

Повернутися до конкурсу: Україна. Вчора, сьогодні, завжди

   Велика гра в самому розпалі. Хоч і з перемінним успіхом, але імперські справи потроху просуваються. Санкції? Та не смішіть мої газопроводи! Великий чорний кеш і агенти впливу продовжують робити свою справу. І не тільки розкладаючи зсередини Україну і все більше підминаючи Білорусь. Європа, розхитана між цінами й цінностями, не в змозі чинити консолідований опір. Економічні інтереси не дозволяють вийти за рамки риторики “глибокої стурбованості” і поверхових демонстративних санкцій… А от зростаючий південний диктатор з амбіціями регіонального лідера – це вам не рафіновані інтелігенти-демократи. З ним домовлятись доведеться окремо. Добре, хоч спільну мову з диктаторами знаходити легше. Штати? Так, це проблема, але можна продовжувати забалакувати темами “стримування” і “нерозповсюдження”. Від “Свіфту” ж не відключать… А навіть коли що – свою платіжку з Китаєм запустити можна. Це дуже вдало, коли твій брат по духу має таку потужну економіку!

   Навіть коли грянув неочікуваний форс-мажор – новий штам “корони”, який чхати хотів на “Супутник” – і тут партнер не підвів! Пошесть пішла гуляти лавами росгвардії, під загрозою опинились військові гарнізони й бази в Сибіру. Та Юань вчасно зварганив дієву вакцину і одразу ж прийшов на допомогу. Щоправда, довелось здати в оренду чималеньку кількість невеличких ділянок, розкиданих по всьому Сибіру й Далекому Сходу. Але то дрібниці, на мапі цих безкрайніх знелюднених регіонів ті цятки взагалі непомітні…

   Та біда, як зазвичай, прийшла, звідки й не чекали. Під час масштабних спільних з Китаєм навчань. В один момент Якутія, Бурятія, Красноярський та Хабаровський краї, а за ними й усі інші суб’єкти на схід від Уралу проголосили про підготовку до місцевих референдумів. Про незалежність, блін! Всупереч конституції, де вже давно виключили норму про вихід! Мовляв, право націй на самовизначення!..

   Лояльних губернаторів з адміністрацій народ виносив ледь не на вилах. Але більшість самі переходили на бік бунтівників. Місцеві підрозділи росгвардії втрачали керованість, військові гарнізони не виконували накази. Спроба підняти й перекинути вірні псковські та рязанські частини загинула ще на стадії задуму, наштовхнувшись на офіційну заяву КНР. Про підтримку народного волевиявлення і надання будь-якої допомоги в разі потреби. І це під час наводнення Сибіру китайськими військами в рамках навчань! Підступні тварюки! Ще й запросили на референдуми міжнародних спостерігачів! Щоб потім не було питань до легітимності. А ті що – ті погодяться! В очікуванні поживи. Кому – Курили з Сахаліном, кому – Карелію, кому – Калінінград. Абхазію, Осетію, Придністров’я, Крим…

   І ядерних дубин ніхто не злякався. Авжеж, бо в самому Сибіру їх достобіса, не кажучи вже про Китай…

   – Тваю мать! – Лунін хряснув “мишею” по столу так, що паперовий стаканчик із залишками кави перекинувся, розливши на стільницю калюжу чорної жижі.

   – Чо, Ваван, апять хахли ботабанят? – зреагував на психоз колеги Дімон з сусіднього робочого місця. – Мнє б тваі праблєми! Тут вон піндосов пака хакнєш – рака радіш!

   – Та какіє хахли, на, какіє піндоси! В стратєґіі у мєня аблом! – нервово огризнувся Лунін, підхоплюючись на ноги.

   – Ти куда сабрался?

   – В курілку.

   В курилці Дімон з першою ж затяжкою знову почав доколупуватись:

   – Завязивал би ти, Ваван, с іґрушкамі, а то вилєтіш нахрєн.

   – Аґа, завяжеш тут! Стратєґія, на, знаєш какая крутющая!

   – Как називаєтца?

   – Да хєр… Еґрєґар люсід дрімз какой-та…

   – Впєрвиє слишу.

   – Аналагічна. Но рєалістічность, на, проста – піпєц!.. От тока Кітай, падла…

   – Чо, абстратєґілі тя маодзидуни? – єхидно вищирився Дімон.

   – Хрєн там, а нє дзидуни! Там свой пацан, Юань, блін, – Лунін гарячково вихопив смартфон. – Ща я єму ґлаз на жопу…

   – Альо, – відгукнулася слухавка кволим голосом.

   – Юань, сука, ти чо тваріш?! – загорлав одразу Вован. – Ти какова хєра в Сібірь палєз?!

   – Атвянь, псіх, – захрипіло в слухавці. – Насрать мнє на тваі іґрушкі. Я ща знаєш дє? В бальнічкє. С каронай, блін! Сраний “Спутнік”, сука, ніхєра…

   – А іґраєт тада кто?! – перебив Лунін.

   – Конь в пальто! Может, хакнул кто… Всьо, атдуплісь, хєрово мнє…

   І Лунін закляк з телефоном в руці, слухаючи самі гудки.

* * *

   Згорнута гра залишила на екрані самі “шпалери” – п’ятикутна зірка московської висотки, пофарбована руфером Мустангом в жовто-блакитні кольори. Макс автоматично зауважив великі цифри на моніторі. Сімнадцять сорок три. Так, досить вже гратися. За сімнадцять хвилин зв’язок із Гданськом. Та хвилюватися не було приводу. Обсяг роботи виконано повністю, ще й погратися в дурненьку стратегію встиг.

   Макс відкинувся в шезлонгу, потягнувся і звів очі догори, де крізь гілля старої груші де-не-де клаптями проглядала блакить неба.

   А все ж не така вже й дурненька ця стратегія. Яка деталізація, яка реалістичність! Та й зламати було не так легко. Макс внутрішньо розсміявся. Оце зараз в когось із ботофермерів пригоряє! Ось тільки за нас там якийсь ламер недолугий грається. Непорядок! Треба буде Петруні Сивому маякнути. Той у стратегіях – спец. Нехай хакне того блазня, та хоч дограє як годиться.

   З прочиненого вікна кухні линув запах бабусиних вареників із вишнею. Пухкі, на пару! А з динаміка ноута линув тихенький джаз: “Серпень… вже літу коси підрізає…”*

   А й справді, закінчується вже літо. Ех, не був би таким йолопом – ще б навесні провів би діду з бабунею інтернет. Їм-то воно ні до чого, а от сам би все літо міг би тут працювати. На природі, замість пилу й задухи у місті. От тільки хвилюються, старенькі, що внучок цілими днями в ноуті зависає. Ніяк до тями не візьмуть, що внучок не на літніх канікулах відпочиває, а повноцінно працює. Та для них хіба то робота?!

   До речі, це ж тільки в поляків сьогодні робочий день. А в нас же свято! Рука намацала біля шезлонга сумку-холодильник, витягла банку пива. Клац-пшик.

   – З Днем Народження, ненько! – відсалютував Макс банкою кудись у блакить неба.

   На другому ковтку почув блямкання ноута. Сповіщення зі стрічки новин. Рука потяглася скіпнути та так і зависла в повітрі, бо око за звичкою вхопило хедлайн і зачепилося: “Breaking news! Парад суверенітетів!” І далі – шматок ліду: “Впродовж останніх восьми годин в Красноярському краю, Якутії та більшості інших регіонів Сибіру і Дал…

   Макс закляк, не вірячи своїм очам. Це що, це гра продовжує так жартувати?..

   Зі ступору Макса вивів дзвінок смартфона. “Ми раждєни, штоб сказку сдєлать билью…” Цей рингтон Макс жартома встановив на діда, що й досі страждав на невиліковні напади хронічної ностальгії за “совком”.

   – Прівєт, дєда! – все ще в прострації відповів Макс.

   – Тьху ти! Який ще “прівєт, дєда”?! Ти що, малий, людську мову геть забув?! – неочікувано бадьоро і агресивно накинувся дід. – Та менше з тим. Слухай сюди. Таке в світі коїться! Вірніше, в рашці. Схоже, тепер уже остаточно триндець тому совку!

   – Та я вже чув щось, – промимрив Макс. – А ти ж чого такий щасливий? Ну прийде нова орда замість старої. Нам-то що з того?

   – Ех, онуче, не тямиш ти політичного моменту! Їм же ж тепер не до нас буде! Он-де вже й Ростов з Краснодаром народні республіки проголошують! А там, гляди, й Бєлгород з Воронежем підтягнуться. А Калінінград взагалі вже взад на Кенігсберг перейменувався й домів до Німеччини проситься. Ну гаразд, скоро буду. Вдома докладніше обговоримо… І відсвяткуємо! Хех…

   Ошелешений, Макс сидів нерухомо, навіть не знаючи, чому більше дивуватись – містичному збігу подій в реалі й віртуалі, чи не менш містичному перевтіленню дідуся?

   На ноуті знову блямкнуло сповіщення. “Егрегор: Квантовий ефект колективного спостерігача на макро-рівні. Науковці Масачусетського Технологічного Університету довели теоретичну можливість…

   Нічосі!.. Це ж “Egregor lucid dreams”! Оце так гра! А що як продовжити? Макс гарячково накинувся на ноут. Та все було марно – гру як корова язиком злизала. Та чорт забирай!.. Але, стоп. Є ж виробник! Як там? “Divine Design Corp”. Знайти контакти і скинути резюме. А що? Раптом візьмуть? В такій фірмі на початках і тестувальником не соромно!..

* “Хмари”. Текст – А. Секретарьов. Виконання – “Сонячна машина”.

(https://youtu.be/V8JdBvv5eT0?t=239)

Повернутися до конкурсу: Україна. Вчора, сьогодні, завжди