11 Березня, 2023
Солодкий кисень
Повернутися до конкурсу: ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити
Текст оповідання видалено на прохання Автора
Повернутися до конкурсу: ХАЩІ ЧУМАЦЬКОГО ШЛЯХУ – Фантастичні рослини і як з ними жити
Про автора
Солодкий кисень: 18 коментарів
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Цікаво, нагадало якісь шпигунські романи типу Ле Карре. По тому що заважало читати:
– персонажів краще називати продовж тексту однаково. Важко соідити хто Гарко, а хто Северин, особливо напочатку
– забагато ‚…‘ від цього текст стає рваним і складно сприймається
– діалоги часто висять в вакуумі
Щасти на конкурсі!
Дякую за ґрунтовну критику.
1. Згоден. Але складно витримати баланс, щоб уникнути частих повторів.
2. і 3. Тут напевно варто робити плавніші входи. Додати описи.
Буду думати, як виправити зазначені недоліки.
Ще раз дякую.
Ну по першому можна використовувати щось типу “вчений” чи “начальник охорони”. Вони спрацюють краще, до того ж читач краще запамʼятає хто є хто
Я після конкурсу обов’язково допрацюю текст.
Для того і треба ці чудові конкурси.
Ідея цікава, закручена. Але читати було дуже важко. Я, як читач, відтворюю у своїй уяві прочитане. І, зрештою, на всіх літкурсах так радять писати – показувати, а не розказувати. Формувати чіткі образи. І мені було важко уявити, як “шум вибив сина з обіймів”, “слова заклякли в сльозах”, “сива димка визирнула з чашки.. та розчинилась ароматом ранку”, “вони довго кліпали довкола себе”, “видобувся у свіжість вечора”, “темні мішки потягли повіки додолу і очі липкою розплющилися”. Ну і там повно таких місць, складається враження, що автор такими хитрими прийомами намагається спеціально додати образності тексту, але це більше шкодить, бо виглядає пафосно і неприродно. Так, інколи ви потрапляли в ціль – кілька таких поворотів виглядали дуже цікаво, але якби ж їх було лише кілька.
Раджу спрощувати. Хіба в житті ви так описуєте, що очі від втоми закриваються? “темні мішки потягли повіки додолу і очі липкою розплющилися”? Я розумію, що має бути художня обрамлення твору, але має також бути міра.
Але усім нам є над чим працювати, тож бажаю вам терпіння і успіху!
Вітаю.
Дякую за таку розкриту думку.
Щодо метафор – то не можу Вам заперечити. Я ними все ж зловживаю. Але то такий в мене стиль)). Існує невеличка аудиторія, котрій це подобається, тож напевно для них я і пишу. Проте здебільшого мої тексти критикують, як складні для сприйняття і заплутані. Намагаюсь спрощувати та, як видно, не надто виходить))).
А от, що стосується правила “покажи, а не розкажи” – то мені видається, що зауваження несправедливе. Текст не містить жодних інформаційних блоків взагалі. Він ділиться на сцени, котрі швидше показують, а не розказують ситуацію.
Хоча ми можемо по різному розуміти це правило.
Ще раз дякую за конструктивну критику з прикладами із тексту.
Ідея цікава. І куди ж люди подінуть стільки цукру?
І я все ж я очікувала, що гг користуючись своїм положенням бахне тим променем по москві і на її місці залишиться якась велика цукрова гора, чи щось таке.
Вітаю.
Дякую за відгук.
Ваша пропозиція щодо фіналу цікава. Лишень перед тим треба було б перетворити москалів на фітопланктон або на пурпурні бактерії)))
Цукор з’їдять. І всі будуть грубі та щасливі.)))
я от подумав, що не варто міняти фінал за Вашою рекомендацією. Бо, навіть, якщо б москалі були фітопланктоном чи пурпурними бактеріями – то все рівно б отрималась купа лайна, а не цукру. 🙁
Дуже цікаво! Сюжет моцно закрутили. От, чесно, не сподівався тут зустріти чортів і демонів.
“стукнув по приятельські поштову скриньку і сперся на неї ліктем” – тут не зрозумів. А хіба ще існують такі раритети? І чи можна отак листа надіслати в усть-кудись? Успіху на конкурсі!
Дякую за приємний відгук.
Та наче зустрічав біля поштових відділень ці жовті “шпаківні”. Але тепер піду перевірю. Може їх уже і немає.
А листа точно можна куди завгодно надіслати. Головне марок якнайбільше наклеїти.
Навзаєм успіху на конкурсі.
Закручений сюжет, не очікував майорів ФСБ в оповіданні про цукор
Тільки от динофлагеляти— це ж не рослини)) Це одноклітинні організми, багато з яких навіть джгутики мають
Чи у вас в якості рослин виступають ті овочі, що проводили обшук у матері Северина?
Дякую за відгук.
Що стосується динофлагелятів, то я відповідально ставлюсь до матчастини)))
Перевіряв у відповідних джерелах. Це одноклітинні водорості. А водорості це, так звані, нижчі рослини.
Можливо існує ще інша наукова думка, а ту на яку я оперся хибна. Але головне, щоб вам твір сподобався 😉
А обшук проводили не овочі, а… (правила чату не дозволяють ненормативної лексики)
Вона не те щоб хибна, просто застаріла. Таксон “нижні рослини” вже не використовують, а різні водорості і їм подібні організми роспихали по іншим групам (бо дуже вони вже відрізняються за будовою від рослин).
Але то таке, просто побачив можливість трошки випендритися, і не встояв))
Ааааа
Ви, головне, модераторам не кажіть! А то ще дискваліфікують. І доведеться фікуси везти на станцію Вернадського. А там зимно))))
Ого! Це надзвичайно приємний коментар))) Дякую, дякую!
Насправді я досить часто зловживаю описами. Тому ретельно їх виполюю із чернеток))).
Може тут перестарався. Але не хочу щоб читач нудився в цілих абзацах з декораціями. Нехай сам собі вигадує інтер’єр. Головне натякнути. ))))
Це просто ВАУ! Не очікувала зустріти тут такий крутий сай-фай.
Помітила, що пишете наживо українською. Це круто. Стиль – особливо на початку – хемінгвеєвський, нічого зайвого. Ніякої води. Це класно. Але помітила недолік: мало описів простору, мені майже увесь час було важко уявити собі, де знаходяться герої. Що то за кімната, яке освітлення, Земля це, чи вже вони десь у космосі живуть. Єдине виключення – кімната матері героя. Було б круто читати і бачити, де все відбувається. Але то лише моє читацьке побажання. Як дізнаюся, хто автор – піду читати все вами написане:)
Вітаю.
Решта моїх текстів можна почитати тут.
https://arkush.net/user/183
Ще раз дякую за приємний коментар.