— Що вони там роблять? — дивувався ворожий безпілотник, заглядаючи у вікно будинку. Там мерехтіло дивне світло. Безпілотник прислухався. Звідти лунав дитячий сміх.
— Дивні люди. У них електрики нема, тепла нема. Усі ж давно мали вимерти. А вони живі-живісінькі. Ще й сміються. І дітей стає більше. Що це в них за світло таке?
Безпілотник сфокусував своє око в глиб кімнати й побачив святковий стіл, а трохи далі — новорічну ялинку, біля якої бавилися дітлахи. З ними був чоловік, їхній батько. Він діставав їм з ялинки цукерки.
— Поки мама не бачить, — жартував він, — а то сваритиме, що не їли ще, а вже за солодке взялися.
— Не розумію, — думав безпілотник, — ці вогні не від ліхтариків. Вони від людських очей! Виходить, що за довгий час сидіння без світла, людські очі трансформувалися в справжнісінькі ліхтарики! Не люди, а ходячі світлодіоди! Мутанти!
У цей час двері відчинилися і в кімнаті з’явився єнот-полоскун, у якого також світилися очі.
— Друже, ну годі вже прати! — сказав чоловік, — усе і так чисте. Відпочинь! Свято ж! От непосидючий!
Єнот з’їв кілька бутербродів і розлігся на дивані. До єнота підбігли діти й пригостили його цукерками.
— Треба було красти єнотів, а не купу залізяк! От ми дурні! — заскиглив безпілотник, — узяли тільки одного єнота. Та і той усіх перестріляв і втік додому. І взагалі, як ці люди не мерзнуть тут без опалення?
Поки безпілотник шукав відповіді на свої питання, двері в кімнату знову відчинилися, і до неї увійшла жінка. Жінка-берегиня. Дружина і мати. Її очі не тільки світилися, як ліхтарики, від них ще йшло таке тепло, що безпілотник відчув його навіть крізь шибку вікна.
— Стіл накритий. Можна святкувати, — сказала жінка.
— Галю, ти ж дещо забула.
— Точно, Миколо, зараз принесу!
Діти, а давайте заспіваймо, — сказав батько.
І всі в кімнаті (навіть єнот) заспівали:
Щедрий вечір, добрий вечір!
І дорослим, і малечі!
Ворог зараз не дрімає,
Та його ми подолаєм.
Вурдалак сидить в Мордорі,
Крові хочеться потворі,
Він відкрив велику пащу,
Та у нас є зброя краща.
Кіл отримає з осики
Він від нас і в серце, й в пику!
— Які страшні люди! — подумав безпілотник.
У цей час у кімнату знову ввійшла жінка. Вона несла на тарілці копчене сало з перчиком та часничком. І тут безпілотник удавився слиною.
Це шикарно! На останньому реченні волала чайкою. Браво!
Вітаю, Echo!
Щиро дякую за коментар.
Рада, що оповідання Вам сподобалося.
Успіхів Вам і творчого натхнення!
Історія про те, що наш народ не здолати)
Про мутування мені сподобалося загалом, але якщо задуматися в реалі, то жах.
Позитивно написано, але мені трохи перебір із цим (суб’єктивно, звісно). Єнот – то вже відсилка до “Вартових Галактики”?)
Вітаю, dreamerавторе!
Дякую за коментар і за оцінку твору.
А щодо єнота, який перестріляв своїх викрадачів та втік, то це не посилання на Вартових Галактики.
Я мала на увазі єнотика, якого викрали із зоопарку м.Херсона та вивезли до Криму. Дуже хочеться, щоб він повернувся додому. От і зобразила його мужнім борцем за свободу.
Успіхів Вам і творчого натхнення!
Світла і тепла історія. А ідея з єнотом-полоскуном просто шикарна! А посуд він миє? Де взяти такого?
Вітаю, Little_lady_Sunnybug!
Щиро дякую за коментар і за оцінку твору.
Так! Єнот і посуд миє, і підлогу, і хрестиком вишиває.
І знайти такого працівника, на жаль, дуже важко. Дефіцитний кадр.
Успіхів Вам і творчого натхнення!
Хм, авторе… Радше так, ніж ні, але… Все ж сподіваюся, що війна не триватиме аж так довго, аби ми встигли мутувати)))
Вітаю, Сновидо!
Щиро дякую за коментар і оцінку твору.
Я думаю, що перемога вже скоро. Тримаймося!
Успіхів Вам і творчого натхнення!
На останньому рядку я таки не втрималася і запищала вголос! Бомбічне і прекрасне вийшло))
А ворожим безпілотникам за ру.карабльом дорога!
(пошепки)
… це ще дуже щаслива смерть для нього, слиною вдавитися )))
Дякую!
Вітаю Вемьюне!
Щиро дякую за коментар.
Рада, що оповідка Вам сподобалася.
Безпілотник міг би луснути від заздрощів і розірватися на шматки. Та добре українське сало пом’якшило йому вирок долі.
Успіхів Вам і творчого натхнення!
Дякую, Закохана!
І Вам творчих успіхів!❤
Оце клас! Дуже смачна оповідка!
Авторе, удачі на конкурсі!
Дякую, Закохана!
І Вам творчих успіхів!❤