Він витягнув з шухляди органайзер ремонтного набору. Кілька світлодіодів зі спеціальної чарунки перекочували на кактус. Колір і ключки – єдине що пов’язувало пустельну рослинку з різдвяним деревом. Менше з тим, іншої альтернативи не було.
Підключати світлодіоди до корабельної мережі він не став. Кожен міліват енергії згасаючого реактора йшов на аварійний передавач. А от свічки, їх ще трохи залишилось від торту на її день народження, на пульті можна і запалити. З діоксидом легко впорається «корабельний садок» в кормовому відсіку – десяток пластикових діжок з фітопланктоном.
Весела святкова міжзоряна прогулянка на вихідних. Подарунок на день народження. І маєш таке. Одночасний збій в системі підпросторової навігації і аварія реактора, подібний збіг вважається неможливим і навіть не закладався в розрахунки. Їх викинуло біля якогось жовтого карлика без власних планет. З підпростору вийшли настільки близько, що корабель став на орбіту зірки. Було це десять земних діб тому, або за місцевим часом – три оберти-роки. Наближався початок четвертого.
Відразу після аварії він налаштував аварійний передавач, вона – намагалась повернути до життя корабельний реактор. В обох випадках – марно. Запасів сублімованого харчування мало вистачити на три земні місяці, зелена маса «корабельного садку» ще кілька земних років відновлюватиме кисень. Та й кактус зі світлодіодами на колючках житиме ще чимало. А от потужностей реактору лишилось днів на п’ять. Земних днів, бо корабель не обертався навколо своєї вісі, лишаючись завжди кормою до агресивного світла зірки.
Прочинились двері на місток, увійшла вона.
– Ти не зарано почав святкувати?
– Ні, за двадцять п’ять хвилин завершимо черговий оберт. Просто орбіта скорочується, ми падаємо на зірку.
– Тоді, з прийдешнім!
– Так, і тебе теж.
Подивився на результати конкурсу і зрозумів як можна було б покращити текст.
Достатньо було додати одне лише речення: “Зі сторони камбузу почувся вимогливий “нявк” Комети – нашої корабельної кицьки” 🙂
Зізнаюся: мене дуже втішає, коли я тут бачу історії без мандаринок, святочних див та янголів 🙂 Справжні казки – страшні, еге ж!
Сумно і слушно. У людства космічні кораблі, реактори, великі плани, оте все… але зрештою все одно лишаються тільки він, вона і кактус замість ялинки…
Успіху на конкурсі! )))
Дякую.
Кактус на кораблі з реактором – річ, якою не можна нехтувати.
Твір не легкий, не динамічний, та атмосферний
Дякую.
>> та атмосферний
І не атмосферний, бо ж герметичний (не від проєкту “Гермес”) 🙂
Сумовиннячко, техніка така ненадійна. Гарне оповідання. А свічки кисень палять)))))
> А свічки кисень палять
З діоксидом легко впорається «корабельний садок» в кормовому відсіку – десяток пластикових діжок з фітопланктоном.
Шкода. 🙁
Зате разом прожили три роки (мінімум! будуть ще оберти). В наших земних умовах це важче.
Астрономічно. Сумно.
Дякую.
>> Астрономічно
Відносно. Якби час рахували не обертами навколо зірки, а наприклад піврозпадами, всім було б легше 🙂
Сподобався твір, легкий, динамічний та атмосферний. Удачі в конкурсі.
Дякую.
>> легкий
Ось це точно не планував 🙂