Санта на Марсі

Усі на марсіанській станції чекали на різдвяні свята. Тоді видавалася чи не єдина нагода перепочити й повеселитися з колегами. А ще прийде хтось в костюмі Санти та роздасть усім маленькі подаруночки — теж приємність серед буденних турбот. І ось він завітав. Потанцював з мішком, сказав звичне “Хо-хо-хо” й подарував усім працівникам станції по маленькій яскравій коробочці, перев’язаній бантиком. Усі зраділи, як діти, і почали святкувати. Веселі колеги, танці, музика, хлопавки — такі прості, але по-дитячому теплі речі на цій чужій червоній планеті.

Чомусь забули про подарунки. Нарешті хтось першим відкрив свою коробочку й отетерів: вона розсипалася на порох, наче зроблена з піску. Всі подарунки виявилися несправжніми. Працівники спочатку обурилися, але швидко забули про прикрість: може, то такий невдалий розіграш. Святкування продовжилося…

Але була єдина людина, яку розіграш з подарунками занепокоїв. Керівник станції, колишній вояка, звик зважати на будь-що підозріле. Хто зробив такі цікаві подарунки? Санту з року в рік запрошували перевіреного — колишнього актора, що працював на сусідній станції. І подарунки щороку він привозив справжні. Чому цього разу обдурив людей? До речі, а куди він подівся? Зазвичай Санта затримувався на святкуванні кілька годин, танцював з працівниками станції, жартував. Де цей акторчик?

Керівник прямував довгим коридором, запитуючи усіх зустрічних, чи не бачили Санту. Ніхто його не зустрічав, наче під землю провалився. Нарешті керівник дійшов до тупика й зазирнув до маленької підсобки, де прибиральниця щось в’яло мила шваброю.

— Петрівно, Санту не бачили?

— Якого такого Санту? А… Діда Мороза? Бачила…

— Де?

— Так він зник. Дід Мороз же…

— Як це зник?! — керівник розлютився. Ще прибиральниця буде з нього кепкувати!

— Отак зник. Зайшов у підсобку, прямо сюди. Помахав рукою, а потім замиготів і зник. У повітрі розтанув. Тільки шуба лишилася.

— Де шуба?!

— Та чого ви кричите? Ось.

Прибиральниця витягла складену червону шубу. Керівник обережно взяв її до рук. На підлогу крапнув зелений слиз.

— Дідько! — вилаявся керівник.

Раптом гучномовець оголосив: “На станцію прибув Санта! Вітайте його та отримайте подарунки!”

Керівник вибіг з підсобки. Треба терміново оголосити тривогу! Можливе вторгнення прибульців! Вони надіслали шпигуна, а зараз прибуде справжній актор.

— Ні, тривога трохи згодом, — зупинився він та промовив сам до себе. — Хай ще посвяткують. І отримають справжні подарунки. Може, вони більше ніколи не будуть такими щасливими.