Особлива ялинка

Кожна ялинка мріє, що колись саме її виберуть для прикрашання на новорічні свята серед багатьох інших. Так на околиці невеличкого містечка росла та очікувала свого часу й наша Ялинонька. Це була гарна галявина. І ялинок на ній було видимо-невидимо. Кожного року на ту галявину приходили дітлахи з місцевої школи прикрашати ялинки.

Ялинонька очікувала вже не перший рік, але дітлахи оминали її, обираючи красивіших та стрункіших сусідок. Вона не ображалася і розуміла, що мала не таке пишне вбрання й гілочок теж було ріденько, та й що говорити, виросла якоюсь кривобокою. Через це з неї часто насміхалися інші ялинки:

– Ти ж крива та лиса, хто на тебе подивиться?

Але вона не ображалася, адже була добрим та чуйним деревом. Незважаючи на власну неоковирність, вірила в те, що однієї Новорічної ночі станеться Диво і її вибере особлива людина, яка бачитиме не лише зовнішню красу, а й внутрішнє сяйво.

Минали роки, а ніхто не наважувався прикрасити Ялинку, що вирізнялася серед інших. Надія на здійснення мрії танула, немов морозиво під гарячими променями. І тоді Ялинонька в розпачі подивилася на небо, сподіваючись побачити падаючу зірку, щоб загадати бажання. Раптом на небі спалахнула одна крихітна зірочка і чимдуж покотилася вниз. Ялинонька міцно заплющила очі та попросила:

– Хочу хоча б один раз бути Новорічною красунею!

Наступного ранку на галявині з’явилися перші відвідувачі, кожен обирав собі ялинку. До вечора майже не лишилось жодного дерева, яке б не сяяло сотнями вогників та не виблискувало сріблястими іграшками. Лише наша Ялинонька стояла похнюплена, з її стовбура капали на білий сніг сльози. Та раптом:

– Тату, поглянь, давай ось цю прикрасим, – прохав татуся якийсь худорлявий хлопчина.

– Може, синку, оберемо якесь стрункіше дерево, поглянь-но, вона якась незграбна, – намагався відмовити сина батько. Але той не відступав і тягнув його саме до нашої Ялинки. Адже також був особливим хлопчиком і розумів, як це, коли про тебе судять лише за зовнішнім виглядом.

Того вечора здійснилася мрія Ялиноньки, вона виблискувала найяскравіше на галявині. З тих пір Хлопчик і Ялинонька стали найкращими друзями. І щороку Хлопчик приходив та прикрашав свою подруг. А потім це робили його діти, згодом онуки та правнуки…

Тож зазирніть на цю галявину, може десь і вас чекає особлива ялинка?