Сьогодні 24 лютого – одна з найважливіших дат земної історії 21го століття – у цей день о 5 АМ над столицею України пролунали перші вибухи Третьої Світової Війни.
Моя гостя Професорка Лільян Оленюк – е́кспертка з політики пам’яті та одна з лідерок пост-Ялтинської культурної відбудови Євразії. Доброго ранку, пані Лільян.
Доброго ранку, Мавко, шановні юзери.
Отже, сьогодні Ви святкуєте своє 120-ліття на Охтирці Орбітальній. Але у той пам’ятний день 2022 року Ви змушені були відкласти святкування і пакувати “тривожну валізку”… Звісно, я не форсуватиму Вас назад у ті жахливі спогади. Натомість давайте поговоримо про сьогодення. Чим є 24.02 для модерних пост-радянських країн?
По-перше, модерні країни не називаються “пост-радянськими”, “пост-колоніальними” чи “пост-російськими”. Це, власне, один із кейо́вих уроків Третьої Світової.
Сорі, пані Лільян, ніяк не бажала звучати нетолерантно, але ж це історичний термін…
Так, тепер колишній шейммарк перетворився на суто історичний термін. І це прекрасно! Зараз кожен школяр знає: Російсько-Українська Війна дала початок боротьбі Євразійських Народів за ментальну свободу та національну гідність, проти радянсько-імперської спадщини…
…проти путінської диктатури і диктатури загалом…
Знову неточність, шановна. Знаєте, спершу ми й самі думали, ніби б’ємося проти диктатури. Але коли Ві́йни Корінних Народів охопили увесь континент, й усі чекали ядерного удару щомиті з будь-якого боку… ми раптом усвідомили, що демократія перемогла була диктатуру ще за Першою Ялтою.
Але ж у РФ люди вірили…
Шур-шур, всі ми Земляни. Але ж загроза націоналізму не була подолана. В перших урядах відновленої України та нових Євразійських Республік наці мали помітний вплив…
Якщо Ви натякаєте на РВІНХ – то була ветерансько-волонтерська громадська платформа, і манера сучасних ультра-традів називати її “наці” не має жодного реального підґрунтя…
Захопливі тури Африкою! Усі мастсії континенту! Лише з нашими олінклюзів супер-сек’юріті флайтами! Найосвіченіші ґайди, найзручніший трансфер! Забронюйте тур прямо зараз – отримайте шот УніВакс безкоштовно!
Як на мене, це концептуальне питання: як Українцям вдалося поєднати дві протилежності – глобальність і націоналізм?
Гарт-страйк, Мавко – в цьому вся суть наслідків Третьої Світової. Юсі́, якщо після Другої Світової виникла ідеологічна полярність, то після Третьої її не стало. Націоналізм і глобалізм перестали бути протилежностями. Пам’ятаю, була колись така мемвар: “ви продалися Американцям” версус “вас купили Китайці”. Та коли надійшов час Реновації – ми побачили, як Новий Глобалізм стирає всі межі. Зараз Дніпрогес належить Тайванцю, найбільша трансазійська авіаделівері – Французу, а найпрогресивніша біолаба в Лос-Аламосі – Українцям. Нація, раса, мова – у Глобальному Світі це вже не має значення. Тепер кожен знає Три Галактичні Мови, але ж ніхто не забуває рідної…
О, так, мовне питання – це один зі стемів політичної ідеології…
Був. У далекому минулому… яке минуло зовсім недавно, але відчувається, ніби якесь попереднє життя. У ті часи, коли ще міг існувати шизоїдний лідер, яикй уявляв себе царем і шукав будь-якого приводу, аби розпочати війну.
Але ж мовне питання реально стояло гостро, особливо всередині РФ.
Знаєте, я займалася культурною політикою в усіх сесіях Ради Відродження Пост-РФ – і зі свого професійного досвіду висновувала просту річ: будь-яке питання можна поставити гостро, коли маєш охоту рубатися. 20ті 21го стали перехідним періодом для Людства. Тоді всі бажали рубатися – тож зброєю ставало все: мова, релігія, гендер, пам’ять, мораль, навіть медицина і ринок – усе, що зараз об’єднує Землян, тоді служило для легалізації агресії.
Хочете сказати, що все залежить на презентації?
Радше на контексті. Юсі́, в часи Третьої Світової всі платформи були заповнені фейками і стоп-фейками, конспірологією та пост-правдою. Мене називали були “борчинею інформаційного фронту”. А для вашого покоління це вже не “фронт”, а просто інфофон. Медійники мислять і мовлять позитивно – отже і юзери живуть в мирі та спокої.
Пані Лільян, це супер-цінна думка! Та все ж… Ой, сорі, час для бріф ньюз…
Сьогодні, 24 лютого, у Кейптауні розпочинає роботу Щорічний Форум Африканських та Азійських Племен. Прайм-фокус поточного Форуму – питання міжконтинентальних торгівлі й транспорту, зокрема, проєкт Афрозійського Спейс Парку, запропонований групою інвесторів з ОАЕ.
ІҐАСА повідомляє про отримання нового фотосету від супер-телескопа Оззі, відправленого на детальне вивчення Кілець Сатурна. Астрономи обіцяють викласти матеріали зйомок для коммонв’ю найближчими днями.
У Новосибірську – столиці Сибірської Провінції ЧайнФеди – відкрився Музей Стародавніх Професій – просвітницько-розважальний комплекс, створений групою сибіряцьких майстрів та фінських науковців, що включає Історичний Музей, Дослідницький Книгоархів та Центр Реконструкцій, який регулярно проводитиме тематичні майстер-класи.
І на лайн повертається програма “Реперні Точки” з Мавкою Лукас та Професоркою Лільян Оленюк.
І я поставлю пані Лільян ефек’ю: оскільки Ваш профіль – політика вшанування пам’яті…
Шур-шур, вшанування неоднозначних героїв, розподіл між “бед ґайз” і “ґуд ґайз” та підбір топонімів. Юсі́, пам’ять – це насправді зовсім не про минуле, а про сучасне уявлення про майбутнє.
Пардон?
Ви самі надали були чудовий приклад. Коли Україна заснувала була свою першу орбітальну станцію – їй дали горде ім’я Азов. Проте Ваше покоління вирішило замінити цю “токсичну” назву на “нейтральну” Охтирку. Та я добре пам’ятаю часи, коли старше покоління обурювалося Лєнінопадом як “нищенням нашої пам’яті”. Розумієте, до чого я веду?
Кожна нова ґенерація має міняти назви вулиць і пам’ятники? І мастстаді для школярів.
Знову гарт-страйк! Кейо́вий наслідок Третьої Світової – перехід від толерантности до флексибільности, від напруженої терпимости до динамічної гнучкости.
Дозволю собі не погодитися. Загрози екстремізму та полярности нікуди не зникли. ЧайнФед володіє 60% позаземних поселень і 82% підприємств Африки…
Правда?
Ви чекаєте від мене порівняння поточної політики Верховного Лідера з потугами Путіна до відродження Великої Росії. Але я вважаю таке порівняння неадекватним. Юсі́, Китай купує і будує, як це роблять АйБіЕм, КрафтФудс, Мацушіта, Боллівуд та сотні інших корпорацій. Між Китайськими модуль-сіті та Диснеївськими ВіАр-парками на Орбіті немає принципової різниці…
Окрім тієї, що в ЧайнФеді все робиться за велінням правителя і за рахунок такс.
А бізнес-монстри існують за рахунок клієнтів, які також платять такси. Ця різниця – чисто технічна. Юсі́, Путін не мав грошей, ресурсів чи бізнес-ідей – лише навіжені марення та злобних пропів. Вони вміли тільки брехати, нищити і вбивати, тому замість купити Україну почали проти нас війну. Китайці значно розумніші – вони діють по-модерному.
Її посмішка – незрівнянна. Її голос – неповторний. Її майстерність – неперевершена. Вона – краща за жінку. Вона – Ваша робогейша!
Піклуйтеся про довкілля та здоров’я співземлян! Не виюзуйте кров нашої Планети! Купуйте транспорт на гібридних олійних двигунах. Нехай транспорт харчується тим самим, що й власник!
Знаєте, Мавко, я пережила була очікування Ядерної Зими, і можу вам гарантувати: ця “реперна точка” пройдена. Власники кнопок перейшли на ментальний рівень Нової Глобальности ще раніше, ніж коммон-піпл.
Ви оптимістка, пані Лільян.
Я реалістка, Мавко. У списку актуальних загроз я би поставила нео-наці та економічний імперіалізм на одному щаблі з повстанням роботів – 0,7% вірогідності. Танення льодовиків, розширення озонових дір, мутації вірусів – ось найстрашніші загрози для Людства.
Тобто ми цілу програму балакали про другорядні дрібниці?
Знаєте… не дарма у назві Вашої програми звучить множина. Ми завжди маємо пам’ятати і нагадувати, що 20ті 21го – це роки перелому в енергетиці, медінженерії, фармацевтиці, криптоіндустрії, інтертейменті… Зрештою, 2022 – рік Джеймса Вебба та “Перснів Влади”.
З точки зору історії реальний кей-дейт – це підписання Другого Ялтинського Миру. Ми живемо у пост-Ялтинському Світі. Земляни освоюють Марс, а ми досі обговорюємо навіжену агресію путіноїдів? Боюся прозвучати цинічно, але Українські Герої боролися і гинули якраз за те, щоб ми забули перші ракети над Києвом так само скоро, як Ковід чи крах Твіттера.
Це трошки неочікуваний поворот… фінальний плот-твіст, так би мовити.
Щиро дякуємо Професорці Лільян Оленюк за участь у нашій програмі. Нагадую: це була щоденна рубрика “Реперні Точки” і провела її для вас Мавка Лукас. І передаю лайн Патті Парті та їхній рубриці “МуРевю”.
Дяк-дяк, Мавко.
Вітаю, Авторко!
Перепрошую за відвертість: ні твір не сподобався, ні позиція героїні.
Наці – це погано. Україну продати раші. Імперіалізм – це добре.
Я настільки приголомшена текстом, що навіть не коментуватиму новомову, бо я її геть не зрозуміла.
Добре, що в коментарях прочитала, що ваша думка не співпадає з думкою головної героїні.
І так – у ТАКОМУ глобалізованому світі я би, напевно, не хотіла жити.
Вітаю, пані!
Дякую за відвертість.
Єдине, чим могла б Вас розрадити: оскільки оповідання є суцільним діалогом, воно розкриває лише суб’єктивне бачення однієї (не особливо симпатичною) персонажки. Не думаю, що Глобалізований Світ дійсно виглядатиме так, як його сприймає пані Лільян.
P.S.: таки мушу зізнатися, що це згорнута версія оповідання – у повній присутні коментарі молодих “юзерів”, які доволі злісно критикують стару Професорку, а також примітки, які допомагають розібратися в особливостях новомови (але я і так заледве втиснулася у 10 тис. знаків 🙂
Дякую за пояснення! Якщо молодь напихала цій гості по самісінькі вуха, це тішить!
Не сумнівайтеся! І ведучій теж 😉
❤ ❤ ❤
Вітаю, Авторе!
По-перше, я пів оповідання сіпалася, думаючи, що Ви до мене звертаєтеся 🙂
А по-друге, в мене сьогодні настрій до замислювання. Чи то оповідання в нас такі на нинішньому конкурсі, що підвішують мене 🙂 Класний прийом у вас використаний із запозиченими професійно-сленговими словами теперішнього, які стали літературними в майбутньому. Але скільки часу у Вас пройшло відтепер? Чомусь мені
здається, що якщо майбутнє досить далеке, то оті словесні відмінності будуть набагато істотнішими.
Дякую за коментар!
Час від початку Війни – приблизно 75-80 років – героїні, яка дає інтерв’ю, тоді було десь під 40.
Я також підозрюю, що мова мала зазнати більш суттєвих змін (серед іншого, в умовах описаної глобалізації ній мали б прижитися не лише англіцизми, але й хоча б китаїзми), проте текст все таки має бути зрозумілий нинішнім читачам 🙂 Крім того, пані Лільян належить до пре-Ялтинського покоління – тож її мова може бути дещо застарілою.
Сподіваюся, “підвішений” стан читача – це позитивно і продуктивно 😉
Вітаю, Авторко!
Читала текст двічі, аби прояснити враження. Так, справді варто якось графічно позначити (в інтерв’ю зазвичай питання напівжирним шрифтом, відповіді звичайним, а рекламу та новини ви й так переважно позначили курсивом).
Але от за що перечепилася під час другого прочитання. ” [Путіноїди] замість купити Україну почали проти нас війну”. Купити нас вони вже намагалися. За газ, за ЄЕП, за відмову від європейського курсу. Але ми не продалися, виразивши протест Майданом, і саме тому почалася війна.
Та й просто дрижаки беруть від самої думки, “а якби змогли купити”. Це був би дрімучий совок форева.
Ракети над українськими містами – зло, але піти на відкуп кацапам – зло, як на мене, набагато гірше.
Дякую за відгук! І за поради щодо форматування – я так і зроблю (потім, щоб зараз не морочити голову адмінам:)
А щодо питання купівлі та завоювання (по відношенню як до Росії, так і до Китаю) – тут висловлене бачення героїні – травмованої війною літньої політикині, яка цілком може не все пам’ятати, а крім того бути не до кінця щирою зі своїми слухачами. Погляду авторки в тексті не повинно бути (принаймні, такий задум).
Власне, тим, що в цьому тексті мухи є окремо від котлет (точка зору героїні – від авторської) ви мене дуже втішили 🙂
Але з цією бабцею (даруйте, героїнею) в деяких питаннях таки дуже не погоджуюся. Але тут уже конфлікт читача з персонажем, а отже, інша площина.
І, до речі, так, за новомову жирний плюс. Але от знов же беруть сумніви, чи хотіла б я жити в такому глобалізованому світі.
Успіхів на конкурсі!
Дякую!
До речі, я не проти глобалізації як такої, але головна героїня має говорити провокативні речі – мені видається, так цікавіше 😉
Вам також бажаю успіхів!
Ота фраза про “забути ракети над Києвом” – дякую за неї. Так, забути, не прокидатися ночами від жаху, не наливати собі кави, бо аж ніяк не можеш відійти від нічних марень і вже не заснеш…
Дякую також за Марію з Маріуполя. От просто дякую.
Взагалі, оповідання дуже гарне, дуже… модерне, я б сказала. Крізь бесіду, усі ці новоязи, усі псевдонаукові фрази експертки, бачиш саме новий світ. Мабуть, я б хотіла в такому жити. В ньому є проблеми, звісно – а в якому живому світі нема проблем? Але є мрії, є життя, є просування уперед, намагання розібратися у тому, що відбувається.
Нарешті в мене з’явивсь новий лідер власних “перегонів оповідань”.
Але все ж таки відбийте потім, під час редагування, репліки героїнь хоча б за допомогою тире – чи інколи бува, що питання та відповіді різними шрифтами набирають, або курсивом. Бо намагання розібратися, хто що каже, вибиває з тексту.
Щиро дякую! Надзвичайно приємно знати, що мій текст викликає таку бурю емоцій у читачів – я навіть не очікувала!
Над форматуванням попрацюю обов’язково – то вже справа техніки:)
Вітаю, авторе! Все ж раджу хоча б відбити репліки тирешками, аби було зрозуміло, де хто говорить. Бо в живому подкасті голоси різні й це чути, а тут літери, вони всі однакові.
Мені дуже сподобалася ваша новомова 🙂 Мабуть, в ті часи вона вже буде іншою, модерновішою, але ж вам треба зробити так, щоб зрозумів сьогоднішній читач. І це зроблено класно, респект!
Дякую за позитивний відгук! Я старалася над мовою:)
Щодо форматування діалогів – я це врахую, просто у формі цього сайту доволі обмежені можливості форматування.
Вітаю, авторе! Подекуди не одразу в`їзжала, де чия репліка, де реклама, через що трохи гальмувалося читання. Але взагалі сподобалося, ідея глобалізації показана вдало, оце ваше “юсі” справжня родзинка) Дякую і удачі на конкурсі!
Щиро дякую за схвальний відгук!
Я вибрала формат “транскрипту стріму”, тому текст дійсно може трохи плутатися – як буває, коли слухаєш якийсь подкаст чи радіо. Сподіваюся, це не занадто ускладнює читання.
Щиро дякую за відгук.
З приводу глобалізації: я сама у неї не до кінця вірю і не впевнена, що полюбляю. Але моя героїня – пані Лільян – вірить з усією щирістю людини, яка пережила Світову Війну – вона старається солідаризуватися з усім Людством і заховатися у цій “амбрелла айдентиті”.
Тепер можете співпереживати героїні. Або ні 🙂
Вітаю, авторе!
Марія з Маріуполя – сподобалася, так. Загалом, враження неоднозначні. Світ змальований невимушено, недбалими репліками персонажів, але його видно. Еволюція мови теж чудово зображена (я правда не все заандестендив з першого разу, але то мої епік-трабли))) Є конфлікти і їх вирішення, продуманий політичний устрій. Це все гарно замейдено.
Далі буде суб’єктивна смаківщина) От не подобається мені глобалізація ГГ, коли роль ГГ відіграє ціле Людство. Наглухо відпадає емпатія, емоційний зв’язок нема, з ким встановлювати. Відтак за подіями просто спостерігаєш, без співпереживання.
Успіхів та наснаги!