Петрик не мав виправдань.
Коли тобі 10, і ти завалюєш тест з історії на таких дитячих питаннях як «Коли відбулась Олімпіада 2020 року?», «Дата повернення Криму з окупації до України», «Яким документом проголошено закінчення війни? Вкажіть точну дату підписання», то…
На тебе чекає шкільний психолог.
Ага, на прохання батьків.
Бо негарно не знати такі речі, хоч і відбулись вони задовго до твоєї появи на цей світ.
– Мені не вистачило часу на підготовку до контрольної,– зітхнув Петро. – Я захопився проєктом з доповненої реальності для конкурсу.
Футболка з тризубом. Світлий чубчик. Знову гризе нігті.
Жінка у кріслі гортає свої записи. Хлопчик не може бачити екран. Всі діти особливі, але батьки саме цього наполягали на збереженні таємниці, аби запобігти психологічному тиску. Частина проєкту «Повернути героїв». І ось маєш, дитина робить боляче близьким своїм незнанням, а ті бояться зірватись.
– А часу на відпочинок у тебе вистачає? Які ігри любиш?– Зачіска темноволосої мерехтить, таке є і у деяких однокласниць, нова мода серед дівчат. Петрик пригадує ім’я психологині – Галина Степанівна – запізно. Перед несміливими оченятами постають улюблені сюжети про дослідників. Не воїнів. Динозаври, галактики.
Сеанс триває. Про особисту відповідальність й вибір у навчанні. Про важливість історії. Обіцянку подивитись фільм й поміркувати над власним дослідженням про фінал війни.Тепер питання до батьків. Захоплений новими ідеями Петрик вже помчав до друзів. Сяє червоне намисто на шиї пані Оксани, тримає за руку дружину Андрій.
– Ви свідомо уникаєте теми війни у вихованні хлопця? – з дорослими інколи можна отак прямо. Хоч і ризиковано. Галина тамує власну злість, її професійна ввічливість зараз – павутинка. Це ж треба – хлопець генетична копія загиблого Героя, родина отримала таку честь, а вони тримають його подалі від усього, що трагічне і про зброю? Держава витратила стільки коштів, аби здійснити дати можливість народити нових дітей тим, хто втратив своїх у війні, шанс заново реалізуватись обірваному кулею чи вибухом шляху згідно збереженій ДНК, і все це – найсучасніші технології, праця й праця. Хоча й тріумф – щасливі посмішки жінок, котрі народили від найдорожчих своїх захисників, варті цього.
– А хіба нове життя – це не компенсація за втрачене? Ми ретельно слідкуємо за нахилами та здібностями Петрика, знаємо і біографію. Петро був айтішником, як колись казали, провоював недовго, і якби не війна, то й зброї не взяв би до рук. – Порване намисто червоними краплями застигло на Оксаниних долонях. Андрій зіскочив та навис над психологинею.
– Та мовчки розвела руками. Між ними зависла хмаринка сталево-блакитного кольору. Доки спантеличена пара спостерігала, у хмаринці проступило зображення юнака у піксельному камуфляжі та з архаїчною зброєю. Невловимо знайомий, із світлим чубчиком хлопець років двадцяти посміхнувся: «От про що я шкодую, так про те, що такий неготовий давати відсіч за свої кордони виявився. А вчитись настановам минувшини часу не вистачило. Ех, знав би, то б історією більше переймався – та й тілом теж. І навичками захисту. На силу треба сила, на свідомість – теж опора. А то ризикуєш надто рано піти, що до справжніх веселощів чи чужим інструментом стати…»
– Галина зачинила двері порухом руки. Авжеж, в руці чіп, а ще один активує показ. Так легко зараз працювати з привидами, не те що в тих замках, де ще й з опаленням проблеми. Клієнти хай вірять в технології – аби лише не забували про віру в силу людську.
Кіт видерся на коліна.
Якби всю фантастику прибрати, вийшло б краще.
Удачі на конкурсі!
Сюжет класний, але якоїсь хвороби не знаю, як далі висловити переживання од прочитаного. Класно і все тут. Щасти.
Числа пишуть прописом. Десять. Діалоги дивно оформлені. Щаслива усмішка, посмішка – глузлива, зла гримаса. Щодо сюжету… Не знаю, навіть. Складне питання як саме дітям розказувати про війну. Ні, я не какаяразніца 🙂
Неймовірно сподобалося попри деякі помилки та огріхи.