Посеред зими літо

Звичайна квартира. Двоє хвостатих силуетів. Біле й чорне. Гармонія – лише у білого є чорна цятка, а у чорного – рудизна.

–        Людиська знову поставили ялинку не так! І на балконі холодно! Мряв!

–        Давай все виправимо, ми ж чарівні котики! Мгууур!

–        Ти так само казав й у минулому житті! А чим закінчилось? Ми коти, а не чарівники.

І за що мене покарано знову бути з тобою! Я не хочу стати чарівним тарганом через твої витівки! Няв-няв-няв!

–        Трішки літа посеред зими нікому не зашкодить…мурр

Годину потому.

Білява Ганна кричить:

–Картопля проросла в мішку! І це у січні! Точніше, завтра січень. А шоколад? На що він перетворився, це ж…Чому пахне морем? Мені в зум треба, а так спекотно…

Дівчина сідає на диванчик, а від компа хлопець знімає навушники:

–        Мила, що з тобою? Ти захворіла? Не плач, раптом це новий штам? все гаразд, зіпсуті продукти викинемо, лікаря викличемо…

Відкриває шухляду з аптечкою. – Ось, тримай, зараз сатурацію й тиск поміряю.

Дві години потому. Стіна кухні. Кого там цікавить, чи є у тарганів цятки?

–          Ти думаєш, чарівні таргани – безсмертні? Тікаємо!

–          Ти й котом капців боявся.

–          Авжеж, але я молитимусь про спокуту Великій Качці.

–          В той корм щось намішали, і це тому в тебе ялинка розцвіла магнолією! Ховаймось же нарешті!

Три години потому. Двоє в ліжку, обіймаються.

–          Коханий, мені вже краще. Напевно, це просто втома. Ти такий у мене турботливий, моє ти сонечко.

–          Так, тобі треба відпочити. Шкода, що я не чарівник, і не можу влаштувати посеред зими літо, хіба що ось ця путівка допоможе?

–          Ой, круто, але на кого котів полишимо? Чи сестру попросити?

Наступного дня.  

–        Що, будете хорошими котиками увесь наступний рік, еге ж? – Темноока дівчина зручно влаштовується з книжками на диванчику. – Як добре бути відьмою. Або просто працювати в лабораторії з трансформації матерії й деколи самій обирати покарання для аспірантів, що надто граються з обладнанням.

Дві хвостаті тіні згідно муркочуть.

            У чорної  – біла цятка, у білої – рудизна.

Ще раз оглядає кімнату.  – От наче виправила все, але ту магнолію на ялинці залишила б.

Пляж. Сонце. Море. Двоє.

–        Мені сняться коти й магнолія. На ялинці. Як думаєш, це до вагітності чи алергія на ті фрукти? Хочу щороку таку традицію – посеред зими літо.