Плагіат

Гарний сусід — це… казка. А в житті переважає сувора правда «Кайдашевої сім’ї». Ось мій щодня мене ледь не зводить в могилу. То зачухається йому свердлити у дві години ночі, то в чотири ранку нахабніє позичати моє свердло, адже його зламалося! А варто мені о десятій вечора увімкнути гучніше телевізор, як одразу викликає поліцію!

Тому не сильно й здивувався, коли із стіни до мене ввалилися неочікувані гості. Проте це виявився не безугавний сусід Петров зі здоровенним перфоратором, а двоє дивних незнайомців. Один у білому лляному одязі й з крилами за спиною. У другого густа рослинність заміняла штани й сорочку, а ще в нього стирчали роги.

Двоє дивних розглядали стіну.

— Так, тут, — рогатий провів пальцем по стіні й облизав. — Стільки ненависті.

— Дивись, не лусни, — гмикнув крилатий.

Я перервав дегустацію моєї стіни вигуком:

— Я аніматорів не замовляв!

— А ось і наш клієнт, — зрадів рогатий.

— Нічого не купую! — розізлився я ще дужче.

— Що ви, ми тільки роздаємо бажання, — заспокоїв мене крилатий.

— Ага, безкоштовний бажаріум, — підтакнув рогатий.

— Річ у тім, що ми — офіційні представники раю й пекла, — пояснив крилатий.

— Поки що я бачу лише двох блазнів у костюмах ангела й чорта, — процідив я.

— Що, ще раз доказувати? — поцікавився рогатий.

— Давай, — махнув крилом другий представник. — У тебе переконливіше виходить.

Раптом у квартирі згустилася темрява, а з кутків, що перетворилися на страхітливі чорні діри, долинули буркотливі противні голоси. Стало нестерпно жарко й запахло курявою.

— Петров, — схопився я за серце. — Знову свій обігрівач увімкнув. Я ж витяжку два рази вже заколочував!

Знову посвітліло.

Рогатий задумливо почухав кігтем ніс.

А крилатий продовжив мене заспокоювати:

— Власне, ми до вас прийшли з пропозицією, котра вплине й на вашого сусіда-студента. Забажайте в нас багатства, і Петров отримає вдвічі більше! Ви придбаєте по котеджу й нарешті роз’їдетеся один від одного!

— Стоп-стоп, причому тут моє бажання й Петров? — ошелешився я.

— Ну, аякже, це ж стандартна умова отримання бажання. Ви можете забажати що завгодно, тільки ваш найзаклятіший ворог отримає після вас те саме, але вдвічі більше!

—  Ось як, — протягнув я. — Петров, виявляється, дійсно, хоче мене вбити, а не безголовий лобуряка.

— Що ви! — замахав руками й крилами представник. — Петров — ваш найзаклятіший ворог тільки тому, що найбільше шкодить вашим нервам і здоров’ю, хоча насправді він цього навіть не прагне.

— Ще скажіть, що він ненавмисне крає мене! — вибухнув я.

— Ні, звісно, але він не зі зла, — милостиво пояснив крилатий.

— Гаразд, — я задумався. — Чому ви прийшли саме до мене з бажаннями?

— У вас нульовий баланс гріхів і чеснот. Якщо раптом ви помрете, буде архіскладно визначити, де вам місце. На пекельні муки прирікати рано — великих гріхів нема, але на рай теж поки не заслужили, — розтлумачили офіційні представники раю й пекла.

— Якось було ніколи, — розгубився я. — Робота зовсім вимотує.

— Розуміємо, розуміємо, — продовжив крилатий. — Тому вам наданий такий бонус-бажання. Не даремно ж говорять: скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти; розкажи про побажання ворогу, і я вирішу, що з тобою робити.

— І скільки в мене є бажань? — поцікавився я.

— Одне.

— Але чому лише одне бажання, а не три, як завжди в чарівних історіях?! — обурився я.

— Інфляція! — розвів руками рогатий.

— У вас доба на вагання. Після — бажання анулюється. Коли надумаєте — зв’яжіться з нами. Наприклад, постукайте тричі по дереву, і я буду тут як тут. До побачення, — крилатий увійшов у стіну.

— Краще посвистіть тричі, і я примчусь до вас зі всіх глибин пекла. Побачимося, — вишкірився рогатий і теж зник у стіні.

Я хвилину витріщався на зовсім цілісіньку стіну, і, здається, вона теж почала з нахабною усмішкою дивитися на мене.

А кажуть, першим з’їжджає дах.

— Знову Петров обкурився якогось непотребу, — пробурмотів я.

Пояснення здалося мені правдоподібним і я трішки заспокоївся. Але бентежило одне: якщо в мене не галюцинації, щоб я забажав? Точніше не так, що ж таке захотіти, щоб Петрову нічого не дісталося?

Історія здалася мені досить знайомою, начебто її десь бачив чи чув.

Інтернет послужливо надав мені відразу анекдот про героя, що потрапив у схожу ситуацію й забажав переляк до пів смерті. А ще оповідання Шеклі «Те саме, але вдвічі більше», де герой попрохав власну межу сексуальних бажань — кохану людину, яка ідеально й максимально йому пасувала б в інтимному плані.

Я не був точно впевнений, що Петров розбереться в такій хитромудрій підступності. А ще підспудно боявся, що студент перезнайомить свої сексуальні ідеали, і вони стануть жити безтурботно втрьох.

Якби ж не ця дурна умова, я забажав би неочікуваний спадок у мільярд. Щоб ні в кого не виникло зайвих питань, звідки в мене раптом з’явилося стільки грошей.

Але, що таке мільярд проти щастя ненависного сусіда? Пшик! Просто пшик.

Я представ перед найскладнішим вибором у житті. Збагатіти сусіда за власний рахунок чи назавжди розібратися з ним? Здоровий глузд підказував забажати багатства. А з ним у мене буде й щастя, і здоров’я, і любов. Але відчуття несправедливості не давало спокою. Це моє бажання. Я примудрився його отримати. А Петров без жодних зусиль незаслужено стане вдвічі багатшим за мене. Що робити, що робити?

Може простіше нічого не бажати? Думка про те, що я відверну несправедливість, почала мені гріти душу, і я, нарешті, заснув.

Але все вирішив випадок.

Увечері після роботи я навіть не очікував такого. Петров, дійсно, себе перевершив. Він якось підпалив свій балкон, і вогонь встиг перекинутися навіть на мій, перед тим, як пожежу погасили.

— Ну, Петров, ось тепер ти догрався по-справжньому. Ти мені заплатиш за все!

— Ви мене накажете? — похнюпився худий і нескладний Петров, поправивши окуляри на переніссі.

— Побачиш! — я гримнув його ж дверима й понісся у свою квартиру, де продовжив обурюватися: — Ну, Петров, ну, тримайся, кінець тобі!

Я й постукав по дереву, і посвистів тричі, і ось переді мною з’явився знайома кумпанія.

— Зважилися? — скептично запитав крилатий, задумливо перебираючи пір’я.

— Тільки не тягніть за хвоста, — додав рогатий і клацнув своїм.

— Нагадайте ще раз умову виконання бажання, — запросив я.

— Ви в змозі забажати, що завгодно, тільки ваш найзаклятіший ворог отримає після вас те саме, але вдвічі більше, — з непозбувною бентегою в голосі повторив крилатий.

— Я хочу, — я зупинився, ошелешений раптовим здогадом. — А в чому саме проявиться мій переляк до пів смерті?

— У вас відійметься нижня половина тіла! До речі, у вас залишилася всього хвилина на побажання.

Тоді я затараторив:

— Я хочу свою межу сексуальних бажань, кохану людину, котра ідеально й максимально мені пасує в інтимному плані.

— Зроблено! — представники зникли, а в двері постукали.

На порозі стояла приголомшлива білявка мого зросту. Це була саме та жінка, про яку я мріяв і зітхав темними самотніми ночами. Поряд з нею стояв Петров і невідомий, як дві краплі води схожий на мене.

Петров заговорив першим:

— Ви не повірите, сьогодні навколо вас божевільний ажіотаж. Спочатку до мене постукав ваш двійник і заявив, що розшукує загубленого близнюка, потім нова сусідка…

Але зі мною щось трапилося. Петров несподівано став мені наймилішою людиною. Зненацька я обійняв його, й кепсько розуміючи що ж кою, щиро зізнався йому в коханні.

— Не може бути! — уразився Петров. — Адже я і в стіну вам ночами свердлив, і в поліцію на вас скаржився… Думав, ти вже ніколи не здогадаєшся, що також мені подобаєшся!