Під водою

Спочатку тепло, лиш холодні пориви вітру дошкуляють мені. Але це не проблема. Вона легко вирішується за допомогою каптуру. Накидаєш капюшон на голову й відвертаєшся від вітру. І знову затишно. Батюшка читає уривок зі святого письма, але слова пролітають повз, оминаючи каптур. Мені байдуже до них, як і до десятків людей навколо мене. Я зосереджений на своєму теплі, внутрішньому теплі, яке омиває моє тіло, кожною розв’язкою вен та артерій, кожним капіляром, що сягають найвіддаленіших клітин мого тіла.

Але все змінюється. Я стою в одних трусах. Тепер вітер обвітрює кожен клаптик моєї шкіри, і мені ніяк не сховатись від нього. Моє тіло тремтить наче сказилося, і це тремтіння непідвладне мені як і цокотіння зубів. Принаймні цього непомітно зовні.

Переді мною вирубана ополонка. Я бачу сходи, якими спущуся й сходи, якими піднімуся із води. Повільно й невпевнено я ступаю у воду, відчуваючи холодну сходинку. Ще більший холод діймає мене, допоки не занурюся глибше й глибше.

Ось уже я повністю під водою. Тремтіння зникло. Зник і вітер. Здається, не так уже й холодно тут. Я розкриваю очі. Крізь зелену воду я бачу таємні обриси, й загадкові круглі очі. Їх декілька. Вони спостерігають за мною. Вони хочуть дотягнутись до мене, але наче невидиме силове поле заважає їм проникнути крізь контури ополонки. Я бачу долоні які вперлись об невидиме скло, але долонями це важко назвати. Довгі перетинчасті пальці із короткими пазурами. Образи стають чіткішими. Це, їй-богу русалки, а там далі напевне сам водяний. А ще далі виблискують три вогники. Можливо це тризубець самого Посейдона? Хоч слабо віриться, що такий могутній бог витає у нашій богом забутій ріці.

Раптом хтось схопив мене за руку, сильно й неприємно потягнув на себе. Від несподіванки я не міг протидіяти й опинився на поверхні. Мене накрили теплим рушником й обтирали моє тіло. Здається холод став собачий, але мені байдуже. Мій погляд спрямований у воду. Але там уже не було ні образів, ні таємних очей.

Минув рік, і я знову тут, стою в одних трусах, переді мною ополонка. Я хочу дізнатися більше про підводний світ, поринути разом з ними. Я роблю повільні кроки у воду, тут тепліше, затишніше ніж на поверхні. І тепер не дамся, їм не витягти мене із води.