Галя вийшла з автобусу, нервово притискаючи до себе котячу переноску.
Мурчик помер чотири дні назад. Він був стареньким і останні місяці сильно хворів. Тож дівчина поклала тіло свого улюбленця у коробку, викопала в промерзлій землі ямку під горіхом у дворі і поховала.
А вчора Мурчик приснився.
– Серед еліти я, – сказав він, – Тут коти з власними пірамідами, в золотих трунах. А в чому ти, мене поховала? В картонній коробці! Хоч би переноску взяла!
– Вибач, – заплакала Галя, -. Я хотіла її в притулок віддати, але якщо треба, то я перепоховаю.
– Ні. Я вже не під горіхом. Принеси її до старого дуба за містом, куди ти мене літом водила. І в переноску поклади штопор, теплий плед, пляшку вина і закуски. Тільки не корму, а колбаски, сальця і огірочків квашених.
– Вина? Огірочків?
– Кажу ж – серед еліти. Треба могорич поставити за прибуття.
І як би дико це не звучало, Галя поїхала в сусіднє село, щоб виконати останню волю покійного кота.
– От я й прийшла, Мурчику, – сказала вона і поставила переноску під дубом, – сподіваюся могорич еліті сподобається.
Раптом почувся хрускіт і якесь незграбне тіло лаючись звалилося з дерева у високий замет. Галя кинулася розгрібати сніг і допомогла вилізти назовні чоловіку.
– Якого дідька ви тут робите? – мовив чоловік знімаючи з шиї обрубок мотузки, – вже й повіситися нормально не дадуть.
Чоловік впав на землю і застогнав.
Галя сіла на землю поруч.
– Ви що, прийшли кошенят викинути? – кивнув чоловік у сторону переноски, – я в дитинстві в такій свого покійного Барсіка знайшов.
Галя відкрила переноску, вийняла звідти пляшку вина, відкоркувала, надпила прямо з горла і запропонувала чоловіку.
– Бачу у вас в житті теж чорна смуга.
Чоловік ошелешено на неї глянув, але взяв пляшку і теж ковтнув. Галя простягнула тарілку з закусками.
– Може у вас там і куртка тепла є? Бо щось холодно.
Галя дала йому плед і він розреготався.
Додому дівчина повернулася у піднесеному настрої разом з переноскою в руках і з запланованим побаченням на Різдво.
– Вибач, Мурчику Вже завтра відвезу, – сказала вона, коли вночі кіт знову приснився, – мусила підбадьорити чоловіка.
Мурчик був злегка напідпитку і весело сміявся.
– Віддай в притулок. З мене вина вже досить. і як знову його побачиш – привіт передавай від Барсіка.
Певно, були гарними “слугами” котів, якщо вони так про господарів попіклувалися. Єдине, в що не повірила (в розумних котів повірила), що майже самогубця так одразу повеселішав, що готовий одразу на побачення ходити.
А вино було для чого?))
Охохо, які дбайливі коти — подбали про щастя своїх господарів після смерті)
Хто ж про тих людисьок подбає, як не їхні котики)
Неочікуваний хрумкий гумор в середині 🙂 Плюсую! Ще й непросту тему зав’язування з життям підійняли, видавши фінальний романтичний вузол)
Дякую за коментар!
Дякую за коментар!
Перепрошую, чомусь постійно дублюються коментарі
Яка гарна та тепла історія, із тією крихтою абсурду, яка робить оповідання ще більш реалістичним, як на мене. Дякую за отримане задоволення!
Дякую за фідбек. Дуже приємно читати такі теплі слова.
Я певно не зустрічався б з дівчиною, що виконує останню волю покійного кота. Але і сам не став би вішатися. Отже, виходить, вони знайшли одне одного! Привіт Мурчику і Барсіку!
Може ви були б тією людиною, яка виконувала останню волю кота?))
Як то кажуть, в кожного в голові свої таргани. В даному випадку – коти)
Так. Виконав. Хотів перетягнути на коліна, погладити, коли він помирав. Але йому щось заболіло, коли трошки припідняв його, і він гучно нявкнув, щоб я його не чіпав. Тож я його полишив. Якщо що, коту було шістнадцять років. Він встиг за своє котяче життя повиховувати і сестру мою і дочку.
Може ви були б тією людиною, яка виконувала останню волю кота?))
Як то кажуть, в кожного в голові свої таргани. В даному випадку – коти)
О, яка чудова історія!! Про любов! Про любов і диво – хіба не ці дві речі уособлюють справжній дух Різдва, хай навіть без гірлянди і ялинки.
Дякую) Так, історія про любов… Котиків до людей і навпаки))
Загалом оповідання щире, добре, але мені не вистачило новорічної атмосфери.
Дякую.
Мабуть в мене мало новорічного настрою, тому і в оповіданнях його мало…
Дуже мила, тепла та світла історія. Як гарно, що в котиків усе гаразд!
Дякую за теплі слова. Котики рулять)