Марк хряснув дверима і впав на ліжко. «Вони знову! Знову нічого не розуміють!», – вистукувало у скронях тисячею дрібних молоточків. Кімната повнилася темрявою, хоча юнак знав, що зараз лише трохи по третій.
«Чому вони не чують? Вони тільки й торочать про Різдво…», – Марк скривився і перевернувся на спину. Стиснув у долоні кутик ковдри. «Хіба вони знають, що таке Різдво? Та вони хоч навколо дивляться?». Затулив обличчя долонями. «Дива вони хочуть!», – вигукнув вголос. Раптом на зап’ясті спалахнув екранчик браслета: «Та щоб тобі добре було!». Юнак хотів уже натиснути «Відбій», але на дисплеї висвітилося фото дитини. Дівчинки. Кімнату залило тепле приглушене світло. «Як ці діти завжди додзвонюються? Звідки вони знають Код?».
– Слухаю, – промовив майже спокійно. Переглянув дані дівчинки.
Вона мовчала. Тільки дихала так, ніби перед тим довго бігла.
– Маріє, говори, будь ласка, – Марк сам здивувався, як лагідно прозвучав його голос.
– А… Ви можете зробити диво?
«І ти туди ж? Я втомився. Я уже тиждень не можу літати. Яке диво?», – крутилося на язиці, але вголос вимовив чомусь лише останню фразу.
– Для Ліни. Вона моя сестра. Вона вже дооовго в лікарні. Мама сказала, Ліна не буде з нами на Різдво. А я так скучила! – мала схлипнула. Марк не наважувався перебивати, – Знаєте, ми жили удвох в кімнаті, сварилися за іграшки. Я б зараз їй всі віддала, чесно. Хай тільки одужає!
Юнак змусив себе підвестися і підійшов до вікна. Кожен крок відгукувався болем. У голові паморочилося. «Я не зможу. Мала, ангели теж втомлюються! Люди хочуть див, але не хочуть їх робити».
– Ви зможете? Сашка казав, ангелів не буває, але ви ж є, правда?
«Хто йому таке втовкмачив?!».
– Є. Але диво зробити не так легко… Ти це розумієш?
«Ангели теж бувають невдахами. Я витратив надто багато сил на те, що люди могли самі. Ой дурний…».
– Угу. А якщо спробувати разом? Я не підведу!
Раптом Марк відчув майже забуте поколювання у спині. Все сильніше. Тепле. Юнак повернув голову і завмер: за плечима знову біліли крила.
– Я буду найслухняніша у світі, – запевняла Марійка, – тільки допоможи Ліні!
Ангел відчинив вікно і вилетів у сутінки.
Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів
Ви пишете гарно, авторе. Особисто я полюбляю ангстові штуки, щоб серце аж розривалося від навали темних почуттів. І це тут є.
А втім мініатюра пройшла повз мене. Посил правильний. Але він передається дуже прямо, самими словами. Немає місця самому до цього прийти.
Емоції героя передано добре: “Я уже тиждень літати не можу. Яке диво?”, і я, як читач, щиро йому співчуваю.
Але, окрім емоцій, хотілося б, щоб текст не тільки говорив про те, що люди мають брати на себе відповідальність, що дива треба приберігати для тих, хто справді безпорадний, але й показував це.
Авторе, дякую! Люди багато чого можуть зробити самі, але й допомогти ангелам – то не соромно)
Дякую за відгук! Так, ангелам часом потрібна наша допомога, щоб зробити велике диво
Вітаю, Авторе! Мініатюра мені дууууже сподобалась ❤️❤️❤️ Динамічно і цікаво. Чесно кажучи, читаючи відчувала себе Марком 😉
Бажаю, Вам святкових, добрих див і успіху на конкурсі! 🙂
Дякую, теж іноді відчуваю себе Марком, якщо чесно). Навзаєм бажаю успіху та справжніх див
Сподобалося нагадування про те, що багато див можна робити і своїми руками. Дякую, авторе!
Дякую за відгук! Дива дійсно можна (і треба!) робити
“Я не підведу!”
Лише дитина може так щиро вірити!
Авторе, успіхів вам!
Дякую!
Здорово!
Просто немає слів. Ви явно вмієте читати думки. Я часто думаю про те, що кожен з нас здатен стати маленьким дивом для когось. Браво!
Дякую за відгук. Не знаю, як щодо читання думок, але дійсно хочеться бути дивом бодай для когось
Вітаю, Авторе!
Зворушлива історія, яка спонукає задуматися. Люди часто просять надприродної помочі там, де можуть упоратися своїми силами… Ангели також втомлюються і дратуються, коли їхні сили на нулі… Але є те, що може повернути крила найбільш утомленому ангелу – молитва дитини. І любов до того, дива для кого вона прагне…
Дякую за історію і зичу успіхів на конкурсі!
Дякую! Так, навіть ангел може стомитися і зневіритися, але є те, що завжди повертає до життя