− Я була перша! – обурилась маленька фея і, склавши руки в боки, затріпотіла рожевими пелюстковими крильцями.
− Та ти знаєш, хто мій начальник?.. – відказало кучеряве янголятко, − Сам Святий Миколай!
Десь поряд у ліжечку спав маленький Михайлик. Так сталося, що напередодні свят у нього випало два передні зуби, тож вранці він очікував знайти подвійний подарунок. Але хлопчик, аж ніяк не думав, що помічники Зубної Феї й Святого Миколая посваряться через це. Яке щастя, що він не міг їх ні чути, ні бачити.
− Я все одно мушу виконати свою роботу. – фея почала діставати з кишені монетки, які все ніяк не закінчувалися.
− От ти не могла прийти завтра? – янголятко підняло з підлоги важезний мішок, – Оце усе Михайликові. І як ми тут все умістимо? – він вказав на подушку.
− Діти зараз вибагливі. – фея все діставала монетки. Назбирались вже дві величенькі купки. – Посунься, я зубки заберу й залишу гроші.
− Двадцять гривень за зуб?! – закричало янголятко. − Ще й монетами по одній гривні… Ти, мабуть, знущаєшся.
− Нічого не знаю, посунься. – вона легенько штовхнула янголятко і те впало, перечепившись через важкий мішок.
Додолу посипались білі пір’їнки. Фея всміхнулась і підійшла до ліжка. Але не встигла вона забрати зубки, як розлючений помічник Миколая підвівся і штурхонув її у відповідь.
Монетки висипались і розлетілись у різні сторони, та фея не звернула на них жодної уваги, адже продумувала новий план атаки.
Вже починало світати. Вони бились і штовхали один одного, відпочивали й знову сходились у нескінченних змаганнях, наче малі діти, що ніяк не могли поділити іграшку.
Раптом на даху почулось глухе гупання.
− Ти чув? – запитала фея.
− Здається, – здивувалося янголятко. – Це може бути тільки…
Наче чарівник, з подихом легкого вітру, у кімнаті з’явився Миколай.
− Годі! – пробасив він, – Як вам не соромно? – помічники присоромлено опустили голови. − Ну все, не сваріться. Місця усім вистачить, а що не вміститься − під ліжком покладемо.
− Миколаю, − невпевнено запитало янголятко. – Ви ж зазвичай не приходите в будинки самі, а посилаєте своїх помічників. А цього разу прийшли, щоб нас насварити?
− Не бійтеся, − всміхнувся Миколай. – Цього разу я приніс особливий подарунок. Настільки особливий, що мушу доставити його сам.
− Особливий? – зацікавилася фея. – Це щось дороге?
− Найдорожче, − відповів Миколай. – Перемогу.
Я от подумала, може краще замінити фразу Миколая, щоб замість перемоги він приніс “звістку про перемогу”.
Можливо так було б краще?
Ще подумаю над цим.
Я не знаю, що наклацала, але мої повідомлення іноді дублюються)
Вітаю, авторе!
Гарно написана мила казка. Зачин взагалі суперський. Але фінал… Я, звісно, не єдиноістина в останній інстанції, але такі подарунки вщент знецінюють нашу героїчну боротьбу – кров і піт Сил Оборони, волонтерів, медиків та парамедиків, дипломатів тощо. Складається враження, що автор не вірить у нашу перемогу, тож її має принести хтось інший – іншопланетяни, джедаї, гоббіти, айс-седай, Миколай, різноманітні боги тощо. І такий наратив я спостерігаю вже не перший конкурс, що, чесно кажучи, починає сильно бентежити.
Ні, я зовсім не проти, коли якісь надприродні сили трішки допомагають нашій боротьбі. Але коли вони все роблять за нас – то вже занадто. Навіть у казці.
Успіхів та наснаги!
Дякую за відгук. Молось на увазі, що перемога прийшла разом з Миколаєм. Я ж не писала, що він намагічив, щоб ми перемогли), може так здалось, але це мало звучати трохи у метафоричному сенсі. Тобто діти ранком прокинуться і їм у подарунок буде перемога. Бо ж і ті подарунки, що діти знаходять під подушкою, теж не він туди поклав і не його помічники))
Мабуть не змогла влучно передати свої думки.
Я от подумала, може краще замітт фразу Миколая, щоб замість перемоги він приніс звістку про перемогу.
Можливо так було б краще?
Ще подумаю над цим.
Гарна історія. От тільки в мене лишилися питання. От чому Миколай персонально прийшов принести перемогу саме до Михайлика? Чим той хлопчик такий особливий?
Сподіваюся він не воїн ЗСУ, бо тоді історія про випадіння зубів звучить не дуже весело…
Він не тільки до Михайлика прийшов, до ранку усім дітям України приніс перемогу)
Просто історія саме про пригоди помічників у Михайлика.
Хай буде так) Удачі на конкурсі;)
Дякую, навзаєм))
Дякую, навзаєм))