НовинКАРКА

Автор і ведуча нового проекту, готується до виходу в етер. «Правда Новости» – покликані відкривати мешканцям оркостану ще більш «правдиві» новини, ніж досі. Святково прикрашена студія от-от запалає десятками ліхтариків і висвітлить назву проекту.

Ведуча-новинкарка з зачіскою дятла, яка робить її профіль схожим дійсно на пташиний, розпочала програму. Ліхтарі ввімкнулися, урочисто запалало: «Правда Но». Схоже, що навіть бездушна техніка противиться тій «правді» і підкреслює скільки «але» є в тих новинах. Після останньої «новини», настав час приєднатися експерту і закінчити етер на позитивній, святковій ноті. Очі ведучої округлилися, коли на екрані замість запрошеного гостя, з’явилася жінка, з квітчастою хустиною на плечах. Її гіпнотичний погляд, змушував слухати без заперечень.

– В цю магічну ніч, нехай здійсниться все по правді, нехай ті істини, які ти розкриваєш, будуть справді істинами!- зображення на екрані зникло.

Розгублена ведуча, в душі якої вирували якісь дивні передчуття, залишила студію. На вулиці до неї підійшли двоє чоловіків, дивно одягнених, наче прибули десь з глибинки, або іншої епохи.

– Давай квіти! – сказав високий блондин.

Ведуча й не зчулася, як букет опинився у нього в руках.

– Што ви сєбє пазваляєтє!?- новинкарка розчервонілася від люті.

– Ми звільняти вас прийшли!

Ошелешена новинкарка побачила, як вулицю заповнюють чоловіки схожі на цих, а вдалині в напрямку центру столиці, видніються хмари диму, які здіймаються, то над однією, то над іншою будівлею.

– Не хвилюйся, наших там нема, тому все добре. – насмішкуваті погляди обох були зосереджені на жінці.

– Да как нєту, єслі я віжу…а кто же ета єщьо мог сделать?!

– Ну от, накаркала ти, в своїх новинах…

Не вірячи побаченому ведуча почала себе щипати.

Годі вже, бо ще синців наставиш! Батько скаже, що то ти з примусу приїхала.
Куда прієхала???

– До батька на День народження.

– Нє знаю я нікакова «батька», чєво мнє к німу єхать!?

– Як, не знаєш??? З твоїх новин він навіть сам про себе багато нового дізнається. Посадивши ведучу на заднє сидіння машини, чоловіки прикріпили до авта два великі, жовто-блакитні прапори.

– Поїдемо спочатку по місцях, де ваші «миротворці» проводять «операцію», думаю для тебе таке «лікування» буде корисним, якщо не виявиться летальним.

– Давай нашої! – звернувся білявий до колеги, сідаючи в авто, проникнувши через дверцята не відкриваючи їх. Вони заспівали і беліч чоловіків на вулиці, долучились до того співу: «Батько наш Банде-е-ера, Україна Ма-а-ати…»