Новий рік з коханим

Марина клопоталася біля невеличкого святкового столу. Розкладала ножі й виделки, розставляла тарілки та бокали на двох. Для себе та для коханого Дмитра навпроти. Коли ж він нарешті прийде? Поставила на стіл їх улюблений салат з креветками, нарізку та вино. І звісно ж домашній тортик від мами. Хоча мама й казала, що дає тортик лише для неї, а хлопцю не давати.

Марина сіла за стіл і терпляче чекала на сигнал домофона. Але час йшов, а Дмитра все не було. Обіцяв приїхати о десятій. Марина підняла очі на настінний годинник. Вже десята година. Мабуть, знову на роботі затримується. Навіть тридцять першого роботи по зав’язку! Марина зітхнула. Отак завжди! Як провести час разом, обов’язково щось трапляється. Вона набрала номер. Довгі гудки… Невже забув телефон на роботі? Чи досі працює? 

Марина втомилася чекати. Годинник пробив одинадцяту. Знову набрала номер — безрезультатно. Невже досі на роботі? Але ж вони домовлялися, що він прийде! Марина розплакалася. Розпач та обурення гризли її серце, наче мурашки. Дихати стало важко, наче грудка сухого гарячого хліба застрягла у горлі. Сльози котилися по щоках та падали на святкову скатертину з візерунком з ялинок та шишок. 

Тривожні думки роїлись у голові дівчини. Чому Дмитро не приходить, чому затримується? Може, він вирішив її покинути? Може, колеги потягли його на корпоратив, і він вже там розважається з якоюсь кралею? Марина відкрила пляшку з вином, налила багряну рідину у келих та випила дрібними ковтками. Стало трохи легше. Вона знову сіла стіл та подивилася на годинник. Пів на дванадцяту. Скоро вже новий рік. А вона тут сидить одна та марно чекає на свого хлопця. Де він вештається у такий пізній час? Негідник! Раніше він так не поводився. Завжди попереджав, що запізнюється. Отак розмірковуючи, що сталося, не помітила, як заснула прямо за столом…

Прокинулася вже вранці. Сонце сліпило, розсипаючи промені через морозні візерунки на вікнах. Їжа залишилась непочатою. Дмитро так і не прийшов. Лише біля його тарілки лежала червона троянда та записка. Марина розгорнула жовтуватий папір і прочитала два рядки, написані почерком Дмитра: “Щасливого тобі нового року, кохана! Знайди своє щастя! Прощавай!”. Записка полетіла додолу. Марина заклякла на місці, нічого не зрозумівши…

Раптом телефон розірвався дзвінком. Схлипуючи, мати Дмитра повідомила, що він загинув вчора в аварії, коли поспішав до Марини…