В магічний вечір перед Новим роком зійшлися разом четверо дівчат. Взяли з собою дві пляшечки червоного напівсолодкого, кіло мандарин і дві великі піци. Ще принесли шматки тканин – білих та кольорових, нитки, вату і багато дрібних прикрас. Сіли вони вчотирьох, випили по кілька бокалів і прийнялися за роботу.
Спочатку з квадратного шматка білого льону формували голівку.
– Лялечко, поставлю тебе на вікно, щоб ти виглядала мого судженого, – казала вголос дівчина, що шукала кохання.
– Люба, кладу тобі в голівку кілька зернин проса, щоб мій коханий нарешті наважився повести мене під вінець, – мовила закохана дівчина.
Потім вони робили ручки на краях згортку, а з іншого шматка тканини скручували для лялечок груди.
– Берегине, – просила одружена дівчина, – кладу в твої груди кілька яблуневих зернят, щоб в наступному році мати власну дитинку.
Далі лялечок одягали: робили з кольорових тканин платтячка, фартушки і хустки, чіпляли прикраси.
– Взяла тобі на хустку найкраще мереживо. Нехай моє волосся знову відросте, а хвороба відступить. – молила ляльку хвора дівчина.
Тільки очей лялечкам вони не робили – щоб не вселився злий дух в них.
Отак дівчата сиділи, сміялися, а після півночі поскладали готові лялечки на столі і полягали спати.
– Ех, – почала опівнічну розмову лялечка дівчини, що шукала кохання, – моя майстриня вголос каже, що хоче кохання, а подумки літає світом, відвідує чужі краї, вкладає в ліжко засмаглих південних хлопців.
– Ага, – погодилася мотанка закоханої, – моя мріє про іншого, та боїться покинути того, що має, щоб не залишитися одною.
– А моя, – додала лялечка одруженої, – про кар’єру думає. В думках керує сотнями людей і підписує накази. Яка там дитина?
Четверта лялечка мовчала. Бо її майстриня вголос промовила те, чого дійсно бажала.
Через рік дівчата зібралися знову.
– Не збулося моє бажання, – говорила дівчина, що шукала кохання, – була в стількох країнах, мала в ліжку стільки чоловіків, а жоден не “той”.
– І моє не збулося, – зітхнула закохана, – розсталися ми з хлопцем. Та тепер з іншим зустрічаюся.
– А я запланувала дитину через чотири роки, – додала одружена, – тоді закінчу довгострокові проекти та матиму кілька місяців відпустки.
Четверта дівчина нічого не сказала, а лише погладжувала волосся. Ще коротке, але вже своє.
Всі усміхалися, а троє з них подумки раділи, що не збулися їхні минулорічні бажання.
Сильно. Глибоко. Життєво. Дякую. Успіху!
Я би сказала, що це історія про те, як люди плутають суспільний тиск (в тому числі репродуктивний)) із власними мріями. Було б, звісно, краще, аби три подруги в фіналі усвідомили це – і чітко артикулювали. Оце було б справжнє новорічне диво – й історія про звільнення і розвиток. Але вже маємо те, що маємо. Так, перед лицем серйозних проблем бажання усвідомлюються найчіткіше. Але, знову ж таки – краще, або люди зважали на свої справжні (а не навіяні родичами, друзями чи суспільством) мрії до того, як важко захворіють.
Коротше, історія в гарний бік, проте якогось сильного завершення мені забракло.
Гарно
Дякую
Успіхів!
Дякую всім за відгуки і за аудіоверсію оповідання)
Вдала оповідка.
Чудова ідея оповідання! І справді, як часто люди бажають і намагаються отримати те, що їм насправді не потрібно!
Успіху на конкурсі! )))
Вітаю, Авторко!
Чомусь одразу уява запрацювала в іншій полярності: уявила, що збулися озвучені бажання усіх. І як вони потім мучилися.
Але добре, коли є щось, що спрямовує нас на шлях здійснення того, що нам насправді треба.
Успіхів!
Дякую за відгук.
Мені хотілося написати щось дійсно добре і новорічне. Тому і лялечки в мене не джини, вони хороші)) Та й творів, де збуваються озвучені бажання, а потім люди з ними мучаться – багато. А от тих, де збуваються виключно наші підсвідомі – ні.
Які мудрі лялечки. Добре, що в них вклалися справжні бажання, а не лише проговорені.
Гарне, добре й глибоке оповідання. Сподобалося.
Гарне оповідання про слова й думки. Думаємо одне говоримо інше, добре що ляльки мотанки розумні)))
Вітаю, Авторе!
А от мені оповіданнячко зайшло!
Як на мене, тут ляльки не інструмент виконання бажання, а засіб уречевлення справжніх прагнень героїнь. Бо у всіх чотирьох збулося те, у що вони вкладали свій ресурс, але лише одна про це щиро сказала.
Успіхів на конкурсі!
Дякую за відгук.
Не зовсім так. В оповідання закладалася ідея, що лялечки як обереги направили дівчат на здійснення своїх істинних бажань, а не тих, які вони озвучили. В реальності часто так буває, що ми вкладаємо ресурси в нав’язані цілі, які нам не потрібні. І зрештою не збуваються ні істинні бажання, ні нав’язанні. Або нав’язані збуваються та не приносять радості.
Ну технічно це фантастика, бо якщо ляльки-мотанки розмовляють – усе о’кей. Хіба що незрозуміло, чим розмовляють, бо в мотанок немає рота. ))) Проте який у тому сенс? Фант. припущення має бути сюжетостворюючим, а сам сюжет мусить розвиватися.
Удачі на конкурсі!
Дякую за відгук.
Ну, в фантастиці розмовляти можна не тільки ротом. А тим більше якщо це магічні речі, які існують поза нашим виміром)
Ляльки-обереги були створені дівчатами і запрограмовані для виконання бажань. Але ляльки виконали не ті бажання, які дівчата озвучили, а підсвідомі, про які вони думали. Власне це весь сюжет і ляльки в ньому сюжетотворчі)). Може трохи наївно і банально, але що маємо, то маємо 😉
Вітаю, Авторко! За хвантастику помовчу, бо її і тут немає. Едина заувага: тих би подруг краще назвати жінками. Бо після третьої подруги, я, екстраполюючи, уявив, як четверта “дівчина” бажає, щоб онука вдало до ВИШу вступила. Слава богу, обійшлося. Але дівчат, НМХР, все ж таки краще перейменувати. Ну і так, відсоток жінок, які знають, чого хочуть, вказаний приблизно вірно. Успіху на конкурсі!
“За хвантастику помовчу, бо її і тут нема”
Тобто розмовляючі лялечки, які виконують бажання – повсякденне явище?)
“Але дівчат, НМХР, все ж таки краще перейменувати”
Ніт. Дівчата і після 100 років дівчата. Навіть з онуками)
Дякую за відгук)
Не ображайтесь. Це лише моє уявлення про те, що таке фантастика і що за дівчата після 100 років (між іншим, так само і про хлопців).
Тож як ніт, то ніт. Автор-барин. 😉
Ви маєте право на свою думку. Але я вважаю, головне скільки тобі років у душі, а не в паспорті. І для хлопців і для дівчат)