13 Грудня, 2021

Лантух

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів

– Стій!

Чорні ратиці мелькали по білому снігу, та спинятися втікач зовсім не збирався. Кость вихопив пістоля. Гримнув постріл, однак стрілена на бігу куля продзижчала повз ціль. Кость лайнувся й помчав швидше.

Сипав пухкий сніг, сягав середини литки, тож бігти ставало дедалі важче. Тільки втікачеві здавалося байдуже, мчав з чималим лантухом за плечима, ніби по твердій землі й без вантажу.

Кость ніяк не міг наздогнати, хоча серед козацтва не дарма заслужив прізвисько Прудкий.

Звуки села стихли позаду, глупа ніч осідлала землю.

Ліс починався ген за два кілометри від села. Втікач заскочив проміж дерев. Крізь засніжене лапате гілляччя ледь пробивався блиск місяця, що подекуди позирав між хмарами, та так, що козак почав втрачати крадія з виду.

«Чортяка прудконогий»! – лайнувся Кость, вихляючи проміж деревами.

Раптом ліворуч хруснула гілка, праворуч рипнув сніг. Втікач попереду спинився і озирнувся. Крива посмішка прорізала чорний шорсткий писок, увінчаний свинячим п’ятаком і ріжками.

Брасай аружиє, Костя, – долинуло зліва.

Кость скривився, але пістоль випустив. «Все одно, перезарядити не встигну», – подумав. Дослухався. Обабіч двоє, позаду тупцяє ще двійко, переминаються з ноги на ногу. І напівсонний ліс. Шурхотять у снігу миші, шугонув сич, десь заєць гризе кору, м’яко ступають вовчі лапи…

– Чорт привів до чортів, – сплюнув Кость.

Заткнісь! – відрізав той самий голос і додав чорту: – Точна он? Нє пахож что-то.

– Точно! Ти просто характерників не бачив, Ємельяне. До речі, про оплату…

Циц! Пракляньот еще! Расчітаємся апасля.

Кость розреготався, аж сльози бризнули з очей. Сам же потягнувся до вовчої свідомості. Покликав. Звірі відгукнулися.

Чєго ржеш? Смерть пришла, вималівай  пащаду!

– Сильно треба. Чуєш, москалику, ти що, з Мацкви?

А?

– Гакаєш багато! – Кость вдарив шапкою у землю.

Зметнулася снігова хмара, вкутала. Гримнув постріл. Кость кулю відвернув, вихопив шаблю, вдарив. Праворуч захрипіли, позаду загарчали вовки, заголосили вороги.

– Дякую, – гукнув Кость, крутнувся, рубонув у ліво. Дзенькнула сталь. Він помчав до чорта, який досі ошелешено стояв на місці. Вдарив крижем у п’ятак. Чорт зойкнув і беркицьнувся. Завовтузився. Кость копнув під ребра, схилився, витягнув з-під чорта лантух. Притиснув штих до горлянки.

– Ще раз побачу – начувайся! Згадаю і пастку, і майже зірване свято. Второпав?

Чорт дрібно закивав.

– Чудово.

Кость звалив ношу на спину і почвалав додому. Зіщулився, зиркнувши на червоний сніг та сліди лап.

– Дякую, сіромахи, – прошепотів тихо.

Ліс відгукнувся вовчим виттям.

Лантух пахнув порохом. Кость всміхнувся і рушив. Вже скоро, а який же Новий рік без гарматного залпу?

Повернутися до конкурсу: 365 новорічних слів