Корона Зими

Сніг замітає слідами ісходжені стежки

Сніг застеляє весь світ ніби чистим листком, і

Білим іскриться усе, мов сріблясте мереживо

Кожна сніжинка – малий діамант у короні

Корона Зими – надзвичайно відома коштовність у магічному світі. Коштовного в ній, власне, небагато – лише срібний о́бід і маленький діамант в центрі. Уся інша кришталева розкіш, яка робить цей витвір одною з найпрекрасніших речей у світі – крига. Найтонші прозорі кришталики, мереживо іскристих сніжинок і найтонші малюнки, що зробив мороз на прозорому крижаному склі. Вся її цінність не в коштовному оздобленні. Великий Джованні, який створив цей могутній артефакт, був бідним учнем коваля.

Хоч і крижана, але на дотик корона тепла, і тому, хто одягне її на голову тепло і затишно. Незважаючи на легенди про те, як корона виморожує живе серце і обертає людську душу на льодяний злиток – зовсім не для того вона була створена. Не для того молодий талановитий хлопчина кинув свою кар’єру (і шанси на безбідне життя) й усього себе присвятив одній єдиній справі. Єдиному творінню.

Відомо, що ні магією, ні артифакторикою він не володів. І вимушений був самостійно вивчати усе необхідне, розшукуючи рідкісні книги, вимінюючи чи викрадаючи їх, і навіть раз пробравшись в бібліотеку Магічного Університету. І таким талановитим був художник, що, все ж, спромігся створити один єдиний артефакт, не схожий на жодні інші, неможливо далекий від сучасної магічної науки, і неможливо ж могутній.

Для чого ж змайстрував він прекрасний цей дар? Звісно, причиною стало кохання!

Адже ще юним Джовані закохався в діву заметілі. Зимового духа природи – одну із тих юних красунь, що танцюють в хурделиці, вишиваючи кружлянням своєї сукні маленькі смерчі і очищуючи світ від вчорашнього. Кожна заметіль – маленька смерть, а сонячний ранок після неї – нове народження.

Джовані побачив діву одної штормової зимової ночі у вікні і зміг вхопити край сукні. А зранку вона згубилася від своїх і він врятував її – крижану і беззахисну. Кажуть, тоді вони і покохали одне одного і усе, що він зробив далі – це щоб бути разом з обраницею. Адже не може людина жити з морозним духом – один дотик, і живе тіло одразу замерзне. І, як бачите, в нього все вийшло.

Екскурсоводка лукаво посміхається, переходячи до наступного експонату магічного музею. І крадькома розтирає пальцем крем, на щоці, маскуючи іскристий блиск шкіри.