12 Червня, 2023 Хто змінює світ? Повернутися до конкурсу: Початок Шляху Текст видалено на прохання Автора Повернутися до конкурсу: Початок Шляху Навігація записів Попередній записНазад Смарагдовий птахНаступний записНаступн. Наречена чаклуна Навігація записів Попередній записНазад Смарагдовий птахНаступний записНаступн. Наречена чаклуна
Якщо хтось бажає прочитати всю повість, пишіть мені в приват чи сюди. Для мене важлива ваша думка про цілий твір. Сподіваюся, ви не пошкодуєте про витрачений час.
Ось сюди в приват:
https://litavytsia.com/account/?WM=336&tab=chat
Трошки навздогін ще встигну написати. Написано досить жваво, але історія, як то кажуть, занадто повільно розгоняється. Ще більше це відчуття посилюється тим, що все починається зі звичайного повсякдення. А повсякдення – це така штука, що для того, щоб воно стало цікавим, треба прикласти досить зусиль, щоб воно виглядало НЕ як повсякдення. Ну й інші вже сказали – лекція вчителя дійсно виглядає як “лекція” (інфодамп), від якої дехто з учнів може заснути)
Але герої досить жваві, плюс приємно, що автора цікавлять ще й соціальні проблеми.
Мої найкращі побажання авторові! (навздогін 🙂 )
Дякую за відгук. З усіх коментарів роблю висновок, що проблема не в самій затягнутості чи буденності подій, а в тому, що мені бракує майстерності і досвіду, щоб цікаво їх подати. Продовжую над цим працювати…
Щодо повсякдення: тут це, можна сказати, “не баг, а фіча”: щоб читачі-підлітки могли максимально легко впізнавати в героях себе і своїх знайомих, асоціюватися з ними. Адже це соціальна фантастика з ідейним посланням до підлітків.
Ну тут діє лише один рецепт Кінґа – більше читати і більше писати!)
Дивитися, як інші це роблять, аналізувати, чому це їм вдалося, пробувати самому, помилятися, виконувати роботу над помилками і знову пробувати 🙂
До речі, наостанок зроблю від себе маленьке припущення щодо “фантастики з ідейним посланням”. Я вважаю, що це просто чудово, коли у автора є чітка громадянська позиція, і коли у творі є “соціальне послання” від автора! Але ось біда – дорослі читачі не люблять моралізаторства, а підлітки (з їх бунтарським настроєм) – взагалі цього на дух не переносять 😀
Тому, щоб читач “з’їв” таке послання – не занудьгував від “читання моралей”, чи не сприйняв це так, що йому хтось сторонній “вправляє мізки” – доводиться уникати казати його прямим текстом (навіть від когось із героїв, і тим більше не від автора).
Краще знайти і зобразити таку ситуацію, де до цієї думки підводить сам хід подій – і залишити читачеві самому зробити остаточний висновок. Але звісно це теж потребує певної практики 🙂
Погоджуюся з вами: не люблю моралізаторства “в лоб”, особливо в художній літературі. Намагався зробити так, щоб до цього підводив сам хід подій. Це трошки краще видно у цілій повісті. Шкода, що окрім мене її повністю так ніхто й не прочитав.
Під час уроку, зізнаюся, я вже закохалася у вчителя. Але коли він почав оце говорити, попереджати Тимофія, я трохи злякалася. Але закохалася, ще більше. Це наче якийсь крутий фільм про подорожі в часі і небезпеку з майбутнього, так? Дуже хочу почитати все:)
Я теж приймаю участь, але мій твір повірняно з вашою ідеєю відстій(( Надіюся, що ви переможете, УДАЧІ!!!
Дякую!
Якщо хочете, почитаєте все — це не проблема. Але трохи згодом, звісно.
А от про відстій не треба. Ви ще не знаєте які сюрпризи бувають на конкурсах. Можливо, я вилечу, а ви переможете. Тут можливо все. Проте бажаю і собі і вам удачі.
Так, вчитель звісно красунчик)) Вікінги зараз в топі. Мабуть він буде рятувати малого і покаже себе майже Суперменом) Дитино, я так сміялася з твоїх слів! НЕ кажи на своє творіння погано, яким би не був твій твір, він є твоїм першим твором, а перший млинець, як ми знаємо, завжди йде комом. Далі наб’єш руку, слово за словом буде йти, будуть хвалити тебе все частіше. До речі, твій твір як зветься?
Marichka, якщо захочете розкрити назву свого твору, то пишіть Lelya в приват, але не тут! Нагадую про всяк випадок. А взагалі, гадаю, що навіть в приват не можна. Уточніть в організаторів.
Я і не збиралася відсилати. Хоча й Ознайомчий уривок у мене не дуже, але сама ідея сильна. Хоча ваш твір мене дуже вразив. Ще раз бажаю Удачі!!!
А що тут такого? Це справжнє ім’я приховано до кінця конкурсу, а зараз ми бачимо твори і псевдоніми
Дуже цікаво, не знаю, як там далі розвинеться сюжет, але поки затягує.
Єдине, з уроком вийшов якийсь інфодамп трішки. Я так розумію, це введення в фантастичну ідею, але дещо затянуто і я саме в тому місці відволіклась. Можливо варто його допрацювати.
І можливо варто якось інакше називати розділи, а то буквально спойлери виходять. Значно цікавіше читати, коли не знаєш, що відбудеться в наступних рядках
А так мені дуже імпонує, очікую побачити продовження історії.
Дякую.
Ні: урок — це просто урок, хоча й пов’язаний з фантастичною ідеєю (тут все зі всім пов’язане).
В літературі такі “спойлери” в назвах розділів використовуються часто і свідомо, для того, щоб підігрівати інтерес читача і швидко нагадувати йому про що йшлося в історії, якщо він надовго переривав читання. Намагався називати їх максимально розмито і неоднозначно, щоб не вийшли справжні спойлери. Тому за це не хвилюйтесь.
Зазначу, що підзаголовки-спойлери – це старий, заслужений метод саме у пригодницькій літературі. Так ще навіть дєдко наш Жуль Верн робив, і нічого, не дуже заважало. Прикольно було побачити в сучасному тексті.
Спочатку твір читався мов хроніка, я вже подумала, що емоцій чи жартів-почуттів не буде. Аж дочитала до подій у класі і втяглася так би мовити. По закінченню в голові закрутилися кадри з фільму “Аліса”, той, де дівчинка шукала мелофон. І тепер мучаюся: а що ж там далі? Хто цей вчитель? Чому люди в темних окулярах повинні прийти за Тимофієм? Нарешті: фантастична складова розвинеться далі, відштовхнувшись від дати 2026?
Згадала себе в ті роки, коли все було таким казковим. Кожна книга розкривала новий світ, ми уявляли себе героями і літали в космос, плавали на кораблях, билися разом з ельфами проти Мордору( як і зараз). Тож я оцінила задум на п’ять, але повість трішечки суховата, але то мої враження. Може так і живуть хлопці-підлітки? В дівчат що не день, то вибух))) Я ваш суперник в конкурсі, та все одно бажаю удачі і тисну руку за вашу працю.))
Дякую.
Гадаю, хлопці переживають не менше, ніж дівчата, просто більше тримають в собі, що й відображено у повісті.
Успіхів і вам.
На взаєм)
Дякую за пізнавальний урок – було дуже цікаво! Симпатичний головний герой, і Станіслав Самуїлович теж, звісно) Є в мене деякі думки стосовно фантастичної складової цієї історії, тож я б залюбки прочитала продовження, аби з’ясувати, чи вони підтвердяться.
З того, що трохи не сподобалося – забагато доповнень в дужках, як на мене, особливо на початку. Більшість з них можна було б без будь-якої шкоди для тексту лишити в авторській мові, чи в мові персонажів. Ще мені здалося, що описи пробудження героя і дорога його до школи трішки затягнуті (та можете сміливо вважати це смаківщиною). Ну і останнє, що кинулося в очі – така собі гра з часовими формами. Майже вся частина написана в теперішньому часі, та є цілі абзаци, де ви використовуєте минулий час для розповіді. Це дещо збиває з ритму читання.
Однак загалом враження дуже хороші. Головне, що у вас вийшло зацікавити читача своєю історією, а це найбільший плюс, який тільки може бути) Успіхів вам на конкурсі!
Дякую.
Дужок справді багато ((здається, вони спрощують сприйняття довгих речень)).
Так, початок затягнутий, але це частина мого стилю — люблю плавне входження в історію, без різких переходів, якщо ліміт знаків дозволяє. Плюс, уточню: момент з воєнним фото справді не обов’язковий для сюжету — це всього лиш маленька пасхалка на інший мій твір: потрохи створюю власний літературний всесвіт. )
Про ритм цінне зауваження — врахую в подальших роботах. Хочеться постійно експериментувати, тому й був обраний теперішній час оповіді; а минулий використовую, коли мова йде, власне, про минуле — щоб читач не заплутався.
Головне, що вам цікаво, а все інше — то нюанси. Успіхів вам навзаєм.