-Як я втомилася,- бідкалася настільна лампа холодильнику.- Я майже зовсім виснажена. А пана Струма все немає.
-Я теж…-сумно прошепотів маленький ліхтарик.
-Розумію, шановна,- пробурчав незадоволено холодильник.- Я давно вже почуваю себе незграбою… шафою для харчів. Без підтримки панянки Напруги не маю сил…
-Не кажіть, панове,- підтримав розмову телефон. -Без допомоги пана Інтернета немає зв’язку… Я нічим не можу допомогти молодій Хазяйці. Он яка сумна ходить… немає звістки від свого коханого Світломира… Довго він боронить країну Світло-Сяйва від ворогів. Мрякопут та Путломряк з підземних сховищ темрявою гатять, дроти світла руйнують.
-А як же мої гірлянди, вогники, Новорічне свято?- почувся голос ялинки з коробка у коморі.-Ми всі чекаємо на це 365 днів!
Лише камін промовчав, бо почував себе дуже важливим. Щоденно красуня Господиня дарувала йому дрова, розпалювала багаття та грілася, сидячи біля нього.
-Потрібно допомогти Господині, щоб в її душі вогник надії не згас. Тоді й у лицаря Світломира сили з’являться! Жіноче серце дива творить!-втрутився, зазираючи у вікно, надвірний ліхтар на сонячних батареях.
-Є диво-рецепт у старовинній книзі! Потрібно у неї запитати. Відповість, бо в книжках немає батарейок, вони майже вічні!- несподівано промовила старенька, але майже ціла свічка, що стояла на самій верхній полиці книжкової шафи. Дісталася вона красуні разом з мідним підсвічником у спадок від прапрабабусі.
-На жаль, всі забули, що Господиня з чаклунського роду. І вона теж забула…- сумно продовжила старенька свічечка.- Ні, я не проти сучасності! Але… свій рід, чарівні секрети потрібно згадувати! Особливо в такі лихі часи… Та й напередодні Новорічних свят!
І вона розштовхала книжку.
-Що таке? -почулося бурмотіння з закутка.- Невже я, мої поради комусь знадобилися? Чи всезнайко-Інтернет кудись подівся?
…Прокинулася зранку красуня. Бачить: книга стародавня на підлозі розкрита лежить. Підняла вона її, читає: «Рецепт Сили. Візьміть гарні спогади, покладіть у горщик. Додайте світлі мрії і сподівання, склянку приємних думок, декілька ложок гумору. Насипте пригоршню усмішок та горошинок віри на свій смак. Не забудьте додати бадьорі пісні, слова підтримки, погляди любові. Перемішуйте все, танцюючи».
Усміхнулася красуня. Згадала, що вона з чаклунського роду. Зварила зілля на багатті. Випила одразу! І здійнявся вітер. Величезний промінь світла вирвався з дівочого серця. Досяг серця коханого. Відчув лицар силу неймовірну. Переміг ворогів заклятих.
Повернувся він додому, до своєї коханої. Дивовижними, веселими були Новорічні свята! А вся країна сяяла світлом та щастям.
На перших рядках сильно флешбекнуло до того православного мультика про лампочку і патрон хД
О, нарешті я таки натрапила на цей рецепт! Ура-ура, завтра ж зранку чаклуватиму, бо маю потужне бажання підтримати свого лицаря.
Дякую за позитив і зичу успіхів на конкурсі!
Такий цікавезний початок був!
Початок із розмовою побутової техніки 😉 був дуже і дуже вдалим. Велике за нього спасибі, посміхнулася! Кінцівку зіжмакано, що є – то є. А хитрощі із дефісами та пробілами… скажімо, це був досить кмітливий вихід зі становища 😉