Феєрверк

– Минеться? – хлопчина питально глянув на мене.

Нещодавно мобілізований і мало обстріляний, він нервував на кожному бойовому чергуванні. Тим паче зараз, коли світло зникло зо пів години тому, а генератор раптом врізав дуба.

– Хтозна, – я стенув плечима.

І одразу ожила рація:

– Повна бойова! Злети над Каспієм та з Мачулищів, кораблі вийшли в море. Масована ракетна!

От тобі й минулося. Трясця! А волонтери хвилин за сорок тільки привезуть новий генератор.

Побратим нервово тицьнув у пульт.

– Облиш, хлопче. Ми сліпі, що ті кошенята.

– Але ж…

Знаю! І що робити? Не стріляти ж наосліп. Роззирнувся. Мерехтливий вогник свічки вихопив з темряви ідеальний безлад бліндажу. І гітару у кутку. А що як?.. Та ж давно не практикував.

– Дай-но гітару.

– Га? – розгубився хлопчина.

– Гітару неси! – гаркнув я.

Приніс, закляк здивовано. Ще б пальцем біля скроні покрутив. Та байдуже!

Яка ж пісня підійде? Що я знаю про світло? Перебрав безліч варіантів, відкинув. А якщо від зворотного? Мачулищі – то наш сектор відповідальності. Що в них там? Стратегічні Міги? Гм… легше задачка не стала. А про Міг що я знаю? О, точно! Ніколи експромт не використовував, та зараз лік на секунди.

Пальці пурхнули по струнах.

– Є тільки Міг, десь у небі Мачулищів, і саме він, щас отрима пизд… – осікся, зваживши інтелігентність побратима.

– … зараз з неба впаде!

З долоні зірвалася блискавка, пульт блимнув, ожив радар. Хлопчина не розгубився і одразу впав до керування. Пальці пурхнули над клавішами. Захоплення цілі. Пуск.

– Ракети пішли, – доповів юнак.

Ми затамували подих. Траєкторії Міга і ракет на радарі невпинно зближувалися. А за мить цятка Міга згасла.

Ми вибігли надвір. Я – з гітарою напоготові, замість якої зброї. Сліпучий сніг рипів під берцями, а високо у небі розквітла огниста квітка, розкидаючи навсібіч яскраві пелюстки.

– Хіба можна? Чуже ж небо?

– Ні. Але треба. Не дарма ж союзники новенькі далекобійні системи подарували під ялинки. Бо ж скільки можна самі ракети збивати? Між іншим, маємо святковий феєрверк! – всміхнувся я.

– Як думаєш, в Києві побачать?

– Навряд. Хоча, є ідейка…

Вдарив у струни.

– Ніч яка місячна, зоряна, ясная, видно, палає як Міг. Вийди коханая рідна Вкраїнонько, весело стрінь Новий рік!

Вдалині зачувся звук двигуна.

– А от і гості, – зрадів я волонтерам. І додав побратимові: – відкоркуй тушнину, чи що! Відсвяткуємо!

Пискнула рація:

– Браво хлопці! З Новим роком!