Головко

Ракети після пофарбування стали сріблястими, з золотавими кантами на стабілізаторах.

– Добре вийшло, – сказав вчитель. – Справжні новорічні ракети для загадування бажань. До завтра фарба висохне і запустимо.

– І бажання збудуться? – запитав один з хлопчаків. За спроможність завжди ставити запитання і круглі окуляри хлопці прозвали його Знайком.

– Обов`язково! – вчитель посміхнувся. – Треба тільки побажати! Тому сьогодні домашнє завдання: кожному придумати для своєї ракети новорічне побажання!

…Літак-ракетоносець вийшов на позицію для стрільби бойовими ракетами,  націленими по далекому мирному місту.

– До залпу готовий, – пілот потягнувся рукою до кнопки запуску.

Але натиснути не встиг. З-за хмар виринуло щось стрімке і сріблясте, вдарило у самісіньку кабіну літака.

…Армада дронів насувалась на дома, мережі і електростанції грозовою хмарою. Вони пройшли над самою водою великої ріки, нижче круч, і системи протиповітряної оборони їх не побачили. Зробивши крутий підйом свічкою вгору, тепер вони готувалися розійтися по свої цілях.

Але так і не змогли. Стрімкі сріблясті рисочки впали з неба, з зірок, і кожна знайшла для себе крилатого вбивцю. Металеве шмаття полетіло вниз, в мовчазні води ріки.

…Колона танків повзла під лісом. Вони здійснювали обхідний маневр у нічній темряві, щоб рано-вранці стрімко вийти у тил тих, хто вже майже рік героїчно бив ворога на сході країни.

Сріблястий дощ сипонув з піднебесся, маленькі й швидкі стрілки немовби відкололися від сріблястого серпика Місяця. Спочатку рознесло вщент головний танк, а потім одна по одній почали рватися інші ворожі металеві коробки.

…Вранці фарба на ракетах дійсно висохла.

– Тепер, – мовив вчитель. – Пишемо своє бажання на аркушиках, вкладаємо їх в ракети, і запускаємо, прив’язавши до кульки з гелієм!

…Я лежу на самому вершечку шафи з інструментом і фарбами. Знизу мене не видно. Лежу і задоволено посміхаюсь.

Є лісовики, водяники, мавки. Вони живуть по своєму і роблять своє.

А я – Головко, це скорочено від Головний Конструктор. Здійснюю найпотаємніші дитячі конструкторські мрії.

Під Новий рік дитячих мрій багато не буває. Вчора виконав «військові побажання». Сьогодні – у Новорічну ніч, коли небо остаточно очищено від усілякої погані, – настав час здійснити мирні.

Нехай летять дитячі ракети до смугастого Юпітера, закритої сірими хмарами Венери, до кам’яних пустель Марса і прожарених скал Меркурія і далі, далі, далі – до зірок і планет, до чарівних розсипів галактик і просторів паралельних всесвітів.