— Тримайся, куме! Прорвемося! — Віталій Іванович обережно поклав слухавку і пішов на кухню поставити стерилізувати дитячу пляшечку. Руки мимоволі затрималися над вогнем газової плитки. Холодно! До Різдва залишалося усього кілька тижнів, то ж бажано виконати замовлення задуманої ним штукенції, поки не вирубали світло.
Пенсіонер сів за робочий стіл, відкрив ноутбук, і, зайшовши на потрібний сайт, швидко відшукав потрібний генератор. Той був недешевим (на його придбання Віталію Івановичу доведеться витратити майже усі свої збереження), але таким необхідним!
Сироті-онуці вчитися треба, писати курсову. Вдома холодно, батареї ледь теплі, а правнуку три місяці. Застудився минулого тижня. Без електрообігрівача ніяк! До того ж, Віталій Іванович Мельник навіть на пенсії працював над одним важливим проєктом, а часті перебої зі світлом були дуже неприємним фактором. Одним словом, необхідність…
Раптом Віталій Іванович зупинився: його палець завис у повітрі, так і не натиснувши на кнопку “придбати”. Старий фізик задумався.
“Оце з кумом поговорили про те, про се… Дружина в нього хворіє, він сам теж здав останнім часом. Дякувати Богу, репетиторство рятує, але уроки без ноутбука в наш час — то вже не уроки. Та й не сидітиме з учнями при свічках! Онук один на війні, другий вчиться, дочка без чоловіка сама всьому раду дає. Вдома у них теж холодно. Їм той генератор більше потрібен. У мене хоч автомобіль є, у крайньому випадку, від акумулятора телефон заряджу, не те, що Петрович. Йому з його пенсією вчителя історії ніяк не вийде самому таке купити. Ах, чорт із ним!”
Віталій Іванович обрав опцію “доставка”, вписав адресу кума та з теплою усмішкою швидко заповнив поле ПОВІДОМЛЕННЯ ДЛЯ ВРУЧЕННЯ:
“Старому буркунові від Санта Клауса”.
Задоволений щойно зробленим, він відкрив свій робочий документ під назвою “Цілком таємно” і натхненно почав працювати над великими й нікому, окрім нього, не зрозумілими таблицями.
Годинник на стіні пробив одинадцяту, а іграшковий янгол, що висів на вже прибраній пластмасовій ялинці, загадково усміхнувся. Янгол знав, що саме в цей час на іншому кінці міста старий, покручений від артриту та жовтий від постійного куріння палець набирає на клавіатурі в полі ПОВІДОМЛЕННЯ ДЛЯ ВРУЧЕННЯ:
“Старому зануді від Санти”.
Око перечепилося за підписи “від Санти Клауса”, на мою думку, органічно було б цим двом кумам дарувати від Миколая. Про “Дари Волхвів” все сказали до мене )
Прийшла написати, що це тепла різдвяна історія в дусі О. Генрі, а все вже написано до мене.)
Тому просто подякую за чудову історію і побажаю удачі)
Погоджусь з коментарями вище. Про те, що текст дуже схожий на одну з робіт О. Генрі. Але після прочитання того тексту я була просто задоволена прочитаним, а тут у мене навіть трошки очі змокріли. Дякую 🙂 Успіхів Вам
Гарне переосмислення “Дарів Волхвів”. Удачі!
Оповідання про дідусів із доброю щедрою душею – це зворушливо! Сподобалося, успіхів)
Щиро дякую за таке чудове оповідання про справжню дружбу!
І нехай у ньому фантастичною є лише вірогідність того, що пенсіонер так просто купить генератор за теперішніми цінами, бажаю вам натхнення та успіхів на конкурсі
Боже, яке чудове оповідання! Знаєте, мене завжди обурювали “Дари волхвів” О’Генрі, бо так, там герої подбали одне про одного, але ж в результаті вийшло, що обидва принесли свої жертви намарно! Їхні подарунки неможливо ані використати, ані повернути витрачене на них. А тут – ті самі дари волхвів, про які я мріяла. Дякую, це круто! Я така рада, що в кума цього діда вистачило заощаджень 😉